Справа № 367/10219/23 Головуючий у І інстанції Горбачова Ю.В.
Провадження №22-ц/824/2780/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
08 квітня2026рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Стрільця Євгена Анатолійовича на рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, в якому просила здійснити поділ майна, а саме: - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію 1/2 ринкової вартості автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1399 см3, номер кузова НОМЕР_1 НОМЕР_2 , а саме 117 600,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію 1/2 ринкової вартості автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1396 см3, номер кузова НОМЕР_3 , що становить 163 000,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позову зазначала, що 05 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів 05 вересня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 1263.
21 листопада 2023 року позивач звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою про розірвання шлюбу.
Вказує, що у період перебування у шлюбі сторонами спільно була придбана/набута у власність квартира (об'єкт житлової нерухомості), загальною площею 70,6 кв. м., житловою площею 32,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Індексний номер витягу 172237280 від 02.07.2019 року.
Проте, позивач з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної квартири.
Вважає, що оскільки майнові права на квартиру були придбані позивачем та відповідачем в період шлюбу, вона належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки квартири, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також зазначала, що у період з 01.10.2009 по 15.11.2023 (тобто, протягом перебування у шлюбі), на ім'я ОСОБА_1 обліковувалися зареєстровані транспортні засоби:
1) HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1399 см3, номер кузова NLHCM НОМЕР_2 , дата реєстрації 27.10.2020.
13.09.2022 вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 8043.
Згідно Звіту про незалежну оцінку HYUNDAI ACCENT, рік випуску 2008, здійсненим ОСОБА_4 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №330/2022, виданого ФДМ України від 08.07.2022 року) від 24.11.2023 року ринкова вартість об'єкту оцінки становить 235200,00 гривень. 1/2 від зазначеної суми становить 117 600,00 гривень.
2) HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1396 см3, номер кузова НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.09.2022.
10.11.2023 вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 8043.
Згідно Звіту про незалежну оцінку HYUNDAI ACCENT, рік випуску 2013, здійсненим ОСОБА_4 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №330/2022, виданого ФДМ України від 08.07.2022 року) від 24.11.2023 року ринкова вартість об'єкту оцінки становить 326 000,00 гривень. 1/2 від зазначеної суми становить 163 000,00 гривень.
Зауважує, що вищенаведені транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя, вони були набуті за спільні кошти подружжя. З огляду на їх продаж відповідачем до моменту розподілу в судовому порядку між подружжям, то належним способом захисту є вимога про стягнення грошової компенсації частини від проданого майна.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2025 року позов задоволено. Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто в порядку поділу спільного майна подружжя зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 (однієї другої) частини відчуженого автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1399 куб. см, номер кузова NLHCM НОМЕР_2 , в розмірі 117 600 (сто сімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. Стягнуто в порядку поділу спільного майна подружжя зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 (однієї другої) частини відчуженого автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1396 куб. см, номер кузова НОМЕР_3 , в розмірі 163 000 (сто шістдесят три тисячі) грн. 00 коп.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6 442 (шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 00 коп.
Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2025 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу 20 000 гривень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Стрілець Є.А., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що грошові кошти, отримані за продаж автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску в подальшому були витрачені за згодою позивача на купівлю автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, що було зумовлено необхідністю оновлення характеристик рухомого майна та відповідало інтересам сім'ї.
У зв'язку із зазначеним, скаржник вважає, що суд стягнув двічі одні і ті ж кошти з відповідача та таким чином майже повну вартість спільного майна передав позивачу.
Скаржник вказує, що в разі стягнення з апелянта грошових коштів в повному розмірі, зазначеному у позові за продаж автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, відповідна сума має бути виключена із розміру грошового стягнення за транспортний засіб HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, оскільки відповідний транспортний засіб був придбаний за кошти, джерелом походження яких є кошти отриманні за продаж автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, а розподілу підлягає лише додатково додані кошти для придбання нового рухомого майна (які становлять різницю між коштами переданими при придбанні нової машини із вирахуваними коштами отриманими за продаж старої машини).
Зазначає, що висновки про вартість автомобілів здійснені суб'єктом оціночної діяльності, надані позивачем, відображають лише ймовірну ринкову вартість, оскільки були складені без огляду автомобілів.
Апелянт вказує також, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам відповідача про те, що спірна квартира була куплена на особисті кошти відповідача, які він отримав в позику від батька.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, адвокат Сучкова Т.Є. в інтересах ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначає, що спірну квартиру було придбано на спільні кошти подружжя, а саме за кошти, отримані від продажу квартири в АДРЕСА_2 . Зазначає, що з договору на купівлю квартири та заяви ОСОБА_2 про згоду на купівлю квартири вбачається, що позивач надає дозвіл відповідачу самостійно визначати ціну та інші істотні умови договору та сплатити по ньому кошти, які є їх спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуті ними під час зареєстрованого шлюбу.
Щодо спірних транспортних засобів зазначає, що відповідач погоджував з позивачем лише купівлю таких транспортних засобів, однак продаж автомобілів було здійснено без згоди позивача.
Крім того, зазначає, що твердження апелянта про те, що кошти від продажу автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, були використані на купівлю автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, не відповідають матеріалам справи, оскільки спростовуються довідкою РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 23.11.2023 року з якої вбачається, що купівля автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, передує на 10 днів відчуженню автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стрілець Є.А. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Сучкова Т.Є, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді-доповідача по справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням аргументів, наведених у відзиві, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає не в повній мірі.
Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2009 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1263, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 01.10.2009 року.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року у справі № 758/14457/23 було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05.09.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1263.
25 червня 2019 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , як продавцем та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , як покупцем було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Матвієць Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 1465, у відповідності до умов якого (п. 1.1) ОСОБА_6 набув у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору.
У відповідності до п. 1.2 Договору, квартира належала продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кондаковою Н.С. , державним реєстратором реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області 24.10.2013 року за індексним номером 11479709. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за продавцем в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Кондаковою Н.С. , державним реєстратором реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції Київської області 10.10.2013 року за номером запису 3035577, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 191067932108.
У відповідності до п. 2.1 Договору, продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 502 570 грн 00 коп., які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору.
У відповідності до п. 2.3 Договору, згідно звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна: житлового приміщення - квартири складного 19.06.2019 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 (сертифікат СОД № 353/17 виданий Фондом державного майна України 14.04.2017 року), ринкова вартість вищевказаної квартири складає 502 570 грн 00 коп.
У відповідності до п. 4.1 Договору, продавець ( ОСОБА_1 ) гарантує продавцю наступні факти: згода його дружини ОСОБА_2 , на продаж квартири та укладення цього договору викладена у заяві, підпис на якій засвідчено Матвієць Н.П. приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 25.06.2019 року за реєстровим № 1463.
Стороною позивача також було долучено копію вказаної заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Матвієць Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 1463, згідно якої позивач ОСОБА_2 дає згоду своєму чоловіку, ОСОБА_1 , на продаж квартири, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з укладенням ним договору купівлі-продажу квартири за ціною та на умовах на його розсуд. Також в заяві зазначено, що «Вказана квартира є нашою з чоловіком спільною сумісною власністю, поділ майна нами не здійснювався, шлюбний договір між нами не укладався. Всі істотні умови договору купівлі- продажу квартири нами попередньо узгоджено, вважаю, що укладення цього договору відповідає інтересам нашої сім'ї та нашому спільному волевиявленню».
У відповідності до п. 5.1 Договору, зміст, серед іншого, ст. ст. 57-74, 97 Сімейного кодексу України нотаріусом сторонам роз'яснено.
Встановлено також, що 25 червня 2019 року між ТОВ «БУЧА МІСЬКБУД», як продавцем, ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ «ДАЛІЗ-ФІНАНС», як первинним покупцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як новим покупцем, було укладено договір № 5.С3.2К.1.7 відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого Первинний Покупець здійснює відступлення права вимоги Новому Покупцю, а Новий Покупець приймає право вимоги до Продавця, який є Забудовником за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .С3.2К.1.7 від 25 червня 2018 року (надалі - Договір купівлі- продажу майнових прав), укладеним між Продавцем та Первинним Покупцем, щодо передачі у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .С3.2К.1.7 (код квартири вказаний за проектною документацією), яка знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , V черга будівництва.
До вказаного договору також долучено заяву ОСОБА_2 , згідно якої остання надає згоду на укладення її чоловіком, ОСОБА_1 , договору відступлення права вимоги № 5.С3.2К.1.7 від 25 червня 2019 року. Дозволяє своєму чоловіку самостійно визначати ціну та інші істотні умови вищевказаного Договору та сплатити (сплачувати) по ньому котити, які є їх спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуті ними під час зареєстрованого шлюбу. При цьому розуміє та заявляє, шо вищезазначений договір буде укладатися її чоловіком на умовах, які вони з чоловіком вважаємо вигідними для нас, укладення цих правочинів відповідає їх спільному волевиявленню та інтересам сім'ї. При цьому обізнана зі змістом статей 57-74 Сімейного кодексу України.
Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172237280 від 02.07.2019 року, 27.06.2019 року відповідач ОСОБА_1 набув у власність квартиру (об'єкт житлової нерухомості), загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47576880 від 02.07.2019 року, ОСОБА_10 , Комунальне підприємство «реєстраційну служба» при Чабанівській селищній раді, Київська обл.
Згідно Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) унікальний реєстраційний номер 201-20231119-0006940389 від 19.11.2023 року, оціночна вартість об'єкта оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2 010 271,25 грн.
Підставою виникнення права власності зазначено: Довідка про повний розрахунок за Договором, серія та номер: 5/3-32, виданий 25.06.2019, видавник: ТОВ «Буча міськбуд»; АКТ приймання-передачі Квартири та майнових прав до Договору купівлі-продажу майнових прав 5.С32К.1.7 від 25.06.2018, серія та номер: Б/Н, виданий 25.06.2019, видавник: ТОВ «Буча міськбуд» та ОСОБА_1 ; АКТ огляду квартири, серія та номер: 140, виданий 25.06.2019, видавник: ТОВ «Буча міськбуд» та ОСОБА_1 ; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 5.С3.2К.1.7, виданий 25.06.2019, видавник: ТОВ «Буча міськбуд», ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 ; Додаток №2 до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, серія та номер: 5.С3.2К.1.7, виданий 25.06.2018, видавник: ТОВ «Буча міськбуд» та ТОВ «КУА АПФ» ДАЛІЗ-ФІНАНС»; Додаток №1 до договору купівлі-продажу пред'явлений до виконання форвардного контракту, серія та номер: Б/Н, виданий 25.06.2018, видавник: ТОВ «Бучаміськбуд» та ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ-ФІНАНС»; Додаток №1 до форвардного майнових прав на квартиру, серія та номер: 5.С3.2К.1.7, виданий 25.06.2018, видавник: ТОВ «Буча міськбуд» та ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ-ФІНАНС»; Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, серія та номер: 5.С3.2К.1.7, виданий 25.06.2018, видавник: ТОВ «Буча міськбуд» та ТОВ «КУА АПФ» ДАЛІЗ-ФІНАНС»; АКТ контракту, серія та номер: 43057-А, виданий 28.07.2017, видавник: TOB «Буча міськбуд» та ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ- ФІНАНС»; форвардний контракт, серія та номер: 43057-А, виданий 28.07.2017, видавник ТОВ «Буча МІСЬКБУД» та ТОВ «КУА АПФ» «ДІЛІЗ-ФІНАНС».
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що 10.10.2013 року відповідачем ОСОБА_1 , який перебував у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 , була набута у власність квартира за адресою: АДРЕСА_2 . 25 червня 2019 року вказана квартира була продана гр. ОСОБА_6 .
Крім того, 27 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 , 27 червня 2019 року, перебуваючи у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 ,набув у власність двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині поділу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_5 , відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що зазначена квартира була придбана ним за особисті кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_6 . В свою чергу, квартира АДРЕСА_6 , хоча і придбана ним в період перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачкою, однак за кошти, надані відповідачу в цільову позику його батьком - ОСОБА_11 , що підтверджується договором позики у формі розписки.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині ненадання судом першої інстанції належної оцінки поданим відповідачем доказам на спростування презумпції спільного майна подружжя щодо спірної квартири, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
Разом із тим, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
На спростування презумпції спільного сумісної власності щодо спірної квартири, відповідач ОСОБА_1 разом із відзивом на позов подав до суду першої інстанції копію письмової розписки, датованої 23.06.2013 року, про отримання ним грошових коштів в позику від ОСОБА_11 з цільовим призначенням - участь у будівництві квартири в м. Буча Київської області. (а.с. 40), а також рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року у справі №758/10123/16 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про визнання договору позики недійсним; звіти про оцінку нерухомого майна
Відхиляючи доводи відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги зазначені докази та правильно виходів із того, що відповідачем не доведено факту придбання спірного нерухомого майна за особисті кошти.Суд також врахував, що досліджені по справі докази, надані позивачкою, спростовують твердження сторони відповідача про те, що позивачка жодним чином своїми зусиллями, коштами чи працею у набутті спірної квартири, а також іншого майна у власність відповідачем ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_2 , не приймала.
Колегія суддів з такими висновками погоджується та також звертає увагу на те, що використання таким чином договору позики (в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, що регулююча сила договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим.
Верховний Суд неодноразово зазначав: досить часто учасники цивільного обороту в спорах про поділ майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання в позику грошових коштів, в яких вказано, що ці грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна, намагаються спростувати презумпцію спільності майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Використання таким чином договору позики (в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, що регулююча сила договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22));
учасники цивільного обороту, які є пов'язаними чи афілійованими особами, наприклад, родичі, подружжя (чи жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю або мають близькі відносини, але не перебувають у шлюбі між собою), доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій, зокрема позов про оспорювання правочину (ресцисорний позов), всупереч своїй попередній поведінці, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. В такій ситуації вони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно іншої сторони такого договору, тобто з неправомірною метою. Зловживання матеріальними правами є самостійною підставою для відмови у позові (частина третя статті 16 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року в справі № 369/10615/19 (провадження № 61-17939св23)).
З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна шляхом визнання за кожним із сторін права на спірної квартири відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують та зводяться фактично до незгоди із оцінкою, наданою судом зібраним по справі доказам.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 (однієї другої) частини двох автомобілів HYUNDAI ACCENT, які були придбані в період проживання у зареєстрованому шлюбі, та відчужені відповідачем.
Судом першої інстанції встановлено згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) Головного сервісного центру МВС від 23.11.2023 року № 31/26-830аз, що згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, у період з 01.10.2009 по 15.11.2023, на ім'я ОСОБА_1 обліковувалися зареєстровані транспортні засоби:
1) HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1399 см3, номер кузова НОМЕР_7 , дата реєстрації 27.10.2020.
13.09.2022 вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 8043;
2) HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1396 см3, номер кузова НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.09.2022.
10.11.2023 вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 8043.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на її користь компенсації вартості вказаних транспортних засобів, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені транспортні засоби були придбані під час проживання в зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя, відчужені відповідачем, який особисто розпорядився отриманими від продажу коштами.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.
Так, позивачем по справі не заперечувалось, що на момент придбання у вересні 2022 року автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, та продажу автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, сторони, хоча і проживали в різних країнах, оскільки позивачка навесні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення росії, виїхала з України в Німеччину, однак підтримували шлюбні відносини; спільно приймали рішення, які стосуються сім'ї, спільно розпоряджались коштами, відповідач щомісячно переказував дружині грошові кошти на її утримання.
З огляду на вказане, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, з відома та погодження з позивачем, був придбаний за рахунок коштів, отриманих від продажу автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, і такий продаж був зумовлений необхідністю оновлення (як технічного, так і фактичного) характеристик стану рухомого майна, що відповідало інтересам сім'ї.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частин 3, 4 статті 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі №?6-486цс16 зазначено, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Оскільки відчуження автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, відбулось у вересні 2022 року, в період, коли сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, підтримували подружні відносини, відповідач щомісячно переказував позивачці кошти на її утримання, апеляційний суд виходить із того, що таке розпорядження спільним майном подружжя відбулось за згодою позивачки. Доказів, підтверджуючих, що відповідач розпорядився грошовими коштами, отриманими від продажу автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, не в інтересах сім'ї, позивачкою суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
Позивачем також не спростовано доводи відповідача про те, що грошові кошти, отримані за продаж автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску в подальшому були витрачені за згодою позивача на купівлю автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску.
Твердження позивача про те, що вказані доводи спростовуються довідкою РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 23.11.2023 року з якої вбачається, що купівля автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, передує на 10 днів відчуженню автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки зазначена довідка відображає дату перереєстрації транспортного засобу на нового власника, а не дату укладення відповідного договору купівлі-продажу.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, зазначених обставин не врахував, дійшов неправильного висновку про те, що саме відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих, що він розпорядився грошовими коштами від відчуження автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, в інтересах сім'ї; помилково вважаючи, що наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують, що відповідач в період з 13.09.2022 по 14.06.2023 вбачається постійно здійснював перекази на банківський рахунок позивача ОСОБА_2 різними платежами у розмірі від 1000,00 грн до 8000,00 грн, таких обставин не доводять.
З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача компенсації вартості транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах матеріального права, у зв'язку із чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.
Поряд із цим, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, який набуто у власність відповідачем в період проживання у шлюбі з позивачем, а 10 листопада 2023 року здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу на матір відповідача - ОСОБА_5 .
Відповідач в ході розгляду справи не заперечував, що на момент відчуження спірного транспортного засобу вони з позивачкою вже не підтримували подружніх відносин, а 21 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу.
Доказів, підтверджуючих, що грошові кошти, отримані від відчуження транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, були витрачені відповідачем в інтересах сім'ї, ОСОБА_1 суду не надав.
З огляду на вказане, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату відчуження автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, а саме 10.11.2023 року, сторони разом не проживали, спільного господарства не вели, подружні стосунки не підтримували, відчуження автомобіля було здійснено відповідачем ОСОБА_1 без згоди позивача.
Згідно копії звіту про незалежну оцінку транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, рік випуску 2013, здійсненого ФОП Чумаченко В.М. (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 330/2022, виданого ФДМ України від 08.07.2022 року) від 24.11.2023 року ринкова вартість об'єкта оцінки становить 326 000,00 гривень. Таким чином, 1/2 від зазначеної суми становить 163000,00 гривень.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачкою Висновок про вартість майна - транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, рік випуску 2013, здійснений ФОП ОСОБА_4 від 24.11.2023 року, не є належним доказом у даній справі.
Так, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77, 78, 80 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас за загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до підпунктів а, є пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), ця Методика застосовується з метою визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження; вартості КТЗ для розв'язання майнових суперечок.
Згідно із пунктом 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон'юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.
Зі змісту Висновку про вартість майна - транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, рік випуску 2013, здійсненого ФОП ОСОБА_4 від 24.11.2023 року, вбачається, що оцінювач при визначені ринкової вартості спірного автомобіля застосував порівняльний підхід, використавши відомості щодо цінових пропозицій із продажу подібних автомобілів «на інтернет-сайті «АвтоРіа», що не суперечить вимогам пункту 7 Методики.
При цьому, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги долучений відповідачем звіт про незалежну оцінку автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1396 см3, номер кузова НОМЕР_8 , здійснений ФОП ОСОБА_12 (Кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ та МІБ № 138, свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 259 від 2016 р.), заявлений як такий, що проведений з оглядом транспортного засобу. Поряд із цим зі змісту вказаного звіту не вбачається за можливе з'ясувати чи дійсно такий огляд оцінювачем проводився.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, що не може бути підставою для її задоволення.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу та скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення зі ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна грошової компенсації ринкової вартості 1/2 (однієї другої) частини відчуженого автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, апеляційний суд також вважає за необхідне змінити рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 31 січня 2025 року в частині розміру судового збору, який підлягає до стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пропорційно зменшивши його з 6 442,00 гривень до 5266,00 гривень.
Крім того, понесені відповідачем витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачем пропорційно до розміру задоволених вимог скарги, а саме в сумі 1764,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу подану адвокатом Стрільцем Євгеном Анатолійовичем в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення зі ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна грошової компенсації ринкової вартості 1/2 (однієї другої) частини відчуженого автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1399 куб. см, номер кузова NLHCM НОМЕР_2 , в розмірі 117 600 (сто сімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Змінити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2025 року в частині розміру судового збору, який підлягає до стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 6 442,00 гривень до 5266,00 гривень.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1764,00 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складене 24 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб