Справа № 459/1385/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/994/26 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шептицького міського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соснівка, Львівської області проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
слідчий СВ Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить застосувати до ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
В обґрунтування клопотання зазначав, що існують ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу підозрюваного на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, тобто наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наголошував, що вказані ризики обумовлені тим, що санкція статті, що інкримінується ОСОБА_6 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна, що може стимулювати його до втечі. Також, підозрюваний на волі зможе незаконно впливати на свідків, шляхом їх переконання чи залякування, оскільки на даний час органом досудового розслідування встановлюються інші особи, яким ОСОБА_6 збував наркотичні засоби. Крім цього, оскільки підозрюваний не працює, він схильний до ведення злочинної діяльності, а тому він може забезпечувати власні потреби за рахунок цього. Застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою до ОСОБА_6 є необхідне для виконання завдань кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Шептицького міського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 ..
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, починаючи з 21 квітня 2026 року по 19 червня 2026 року включно.
Визначено заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень 00 копійок.
У разі внесення застави на підозрюваного покладено наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, звільнити ОСОБА_6 з під варти, обрати йому менш суворий запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), або змінити оскаржувану ухвалу в частині визначення розміру застави, визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною. Слідчим суддею не повно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Повідомляє, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , є особою молодого віку, у лікаря психіатра на обліку він не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога, має тяжкі захворювання, раніше не судимий.
Зазначає, що матеріалами справи не доведено, що до підозрюваного не можливо застосувати менш суворого запобіжного заходу.
Звертає уваг, що прокурором та слідчим не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Наголошує, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та не відповідає його майновому стану.
Заслухавши доповідача, доводи захисника та підозрюваного на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, слідчим СВ Шептицького РВП ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026141150000063 від 4 лютого 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 з метою отримання незаконного прибутку від збуту наркотичних засобів на території міста Соснівка Львівської області в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав, після чого почав за місцем проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 незаконно зберігати з метою незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено «Метадон».
У подальшому, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи свої злочинні наміри, з метою незаконного збагачення від збуту наркотичних засобів, 23 березня 2026 року о 09 годині 27 хвилин, перебуваючи по вулиці Львівська, 33, в місті Соснівка Львівської області через термінал №1011359 на банківську картку «Ощад банку» № НОМЕР_1 отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 400 (чотириста) гривень за наркотичний засіб, обіг якого обмежено «Метадон».
Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут наркотичного засобу, ОСОБА_6 23 березня 2026 року приблизно о 22 годині 25 хвилин, перебуваючи на центральній площі за адресою: вул. Галицька, 5, м. Соснівка Львівської області незаконно збув громадянину ОСОБА_10 чотири таблетки наркотичного засобу - «Метадон».
У подальшому, на виконання того ж самого умислу, 24 березня 2026 року приблизно о 13 годині 51 хвилині, перебуваючи за адресою: вул. Галицька, 7, м. Соснівка Львівська область, ОСОБА_6 додав до раніше збутого ще дві таблетки наркотичного засобу «Метадон», внаслідок чого загальна маса незаконно збутого наркотичного засобу склала 0,1598 грама.
Окрім цього, ОСОБА_6 ,, діючи повторно, з метою отримання незаконного прибутку від збуту наркотичних засобів на території міста Соснівка, Львівської області в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав, після чого почав за місцем проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 , незаконно зберігати з метою незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено «Метадон».
В подальшому, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи свої злочинні наміри, з метою незаконного збагачення від збуту наркотичних засобів 11 квітня 2026 року приблизно о 16 годині 10 хвилин перебуваючи по вулиці Галицька, 5 в місті Соснівка Львівської області отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 400 (чотириста) гривень за наркотичний засіб обіг якого обмежено «Метадон».
Продовжуючи свій умисел, ОСОБА_6 12 квітня 2026 року приблизно о 13 годині 06 хвилин перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , незаконно збув громадянину ОСОБА_10 наркотичний засіб «Метадон» масою 0,0896 грам.
21 квітня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України. .
21 квітня 2026 року слідчий СВ Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить застосувати до ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
21 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено слідчим суддею Шептицького міського суду Львівської області.
Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Шептицького міського суду Львівської області дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі доведення його вини може бути призначено покарання у виді позбавлення воді на строк від 6 до 10 з із конфіскацією майна, будучи обізнаним про покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи апелянта, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , є особою молодого віку, у лікаря психіатра на обліку він не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога, має тяжкі захворювання, раніше не судимий, не є безумовними підставами для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, інших переконливих доказів, які б вказували на необхідність зміни запобіжного заходу апелянтом не представлено.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, його майнового стану, застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (99840 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного, особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про непомірний розмір застави для підозрюваного колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід відхилити.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Шептицького міського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4