Справа № 944/2668/25 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н. П.
Провадження № 33/811/586/26 Доповідач: Партика І. В.
24 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі секретаря судового засідання Ластівки Т.М,, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Мар'яш Лілії Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Мар'яш Лілії Валеріївни на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 о 14 год. 50 хв. 14 травня 2025 року на автодорозі М10 Львів-Краковець 26км 600м, керував транспортним засобом марки «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 6820 ARJL-0296», в результат тестування 2,54 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» ПДР України, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою адвокат Мар'яш Л.В., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушенням процесуального права.
Наголошує, що судом не надано належної оцінки матеріалам справи.
Зазначає, що на відеозаписі, долученого до матеріалів справи, не зафіксовано факту руху та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Повідомляє, що працівники поліції безпідставно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, не повідомили йому ознак сп'яніння, які були виявлені в нього.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу «Драгер» та бажав пройти огляд в медичному закладі.
Наголошує, що саме працівники поліції наполягали на тому щоб ОСОБА_1 не їхав до медичного закладу, надали йому на підпис акт, не роз'яснивши його змісту, окрім того вони не склали направлення для проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, не відсторонили водія від керування автомобілем.
Наголошує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервним.
Повідомляє, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем.
24 квітня 2026 року в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не прибув, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив, адвокат Мар'яш Л.В. не заперечувала проти розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Мар'яш Л.В., яка не заперечувала проти розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності..
Окрім того, 16 квітня 2026 року адвокат Шевченко О.М. подала клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу та не має можливості брати участь у розгляді справи.
Дослідивши аргументи клопотання адвоката Мар'яш Л.В. про зупинення провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки КУпАП не передбачає зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, за винятком окремих категорій справ, пов'язаних із корупцією. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак ч. 2 цієї статті не встановлює обов'язкової участі такої особи під час розгляду справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому закон не містить заборони щодо розгляду цієї категорії справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за умови належного повідомлення про час та місце судового розгляду. Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, а ч. 6 цієї статті прямо передбачає, що неявка особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, однак у судове засідання не з'явився. Сам по собі факт проходження військової служби не свідчить про об'єктивну неможливість участі у розгляді справи, оскільки особа не позбавлена можливості надати письмові пояснення будь-яким передбаченим законом способом, а також реалізовувати своє право на захист через захисника. Окрім того, справи цієї категорії мають обмежені строки притягнення до адміністративної відповідальності, а тому зупинення провадження може призвести до закриття справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності та не відповідатиме завданням КУпАП. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо необхідності здійснення судового провадження упродовж розумного строку та обов'язку суду протидіяти безпідставному затягуванню розгляду справ, у задоволенні даного клопотання слід відмовити.
Також, 16 квітня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Мар'яш Л.В. про виклик, як свідка інспекторів взводу 2 роти 1 батальйону 1 УПП у Львівській області старших лейтенантів поліції Вархулович Т.Б. та Ю.Бавдис.
Розглянувши клопотання адвоката Мар'яш Л.В. про виклик працівника поліції, дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи адвоката на підтримку заявленого клопотань, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначених вище свідків. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 14 травня 2025 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначених працівників поліції.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №330408 від 14 травня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 6820 ARJL-0296», а результат тестування 2,54 проміле;
- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» від 14 травня 2025 року (а.с. 2) з якої вбачається, що огляд на стан сп'яніння було проведено 14 травня 2025 року о 15 год. 38 хв., результат 2,54 проміле, з результатом водій ознайомлений, що підтвердив своїм підписом;
- інформацією з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого встановлено, що працівниками поліції було виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю із порожнини рота, поведінка, яка не відповідала обстановці, нестійка хода), у зв'язку із чим проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомог приладу «Alkotest Drager 6820», результат 2,54 проміле, з результатом водій погодився, що підтвердив своїм підписом;
- рапортом працівника поліції (а.с. 6), з якого вбачається, що після прибуття на місце ДТП працівниками поліції в одного з водіїв виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим учасникам ДТП (водіям) було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, в результаті якого в ОСОБА_1 виявлено 2,54 проміле алкоголю в організмі;
- копією пояснень ОСОБА_2 від 14 травня 2025 року (а.с. 7), з яких встановлено, що відбулося ДТП за участі її автомобіля та транспортного засобу «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 ;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №330365 від 14 травня 2025 року (а.с. 8), відповідно до якого водій ОСОБА_1 порушив п.13.1 та 1.5 ПДР України, у зв'язку з чим відбулося ДТП;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано опитування учасників ДТП, під час якого у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, результат огляду 2.54 проміле, з результатом він не погодився, після чого працівниками поліції запропоновано йому пройти огляд в медичному закладі, який він спершу погодився пройти, проте через деякий час відмовився їхати в медичний заклад разом із працівниками поліції, у зв'язку із чим працівниками поліції повідомлено водію, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснено його права та обов'язки, ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, відсторонено його від керування транспортним засобом.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта є неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано послідовно процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 14 травня 2025 року, а саме опитування водія ОСОБА_1 та процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
У зв'язку з чим не підлягає до задоволення клопотання адвоката Мар'яш Л.В. про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами.
Твердження апелянта, що на відеозаписі, долученого до матеріалів справи, не зафіксовано факту руху та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки водій ОСОБА_1 був учасником ДТП, що підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №330365 від 14 травня 2025 року (а.с. 8), пояснень ОСОБА_2 від 14 травня 2025 року (а.с. 7) та відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Аргументи апелянта, що працівники поліції безпідставно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, не повідомили йому ознак сп'яніння які були виявлені в нього, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, та інформацією з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4).
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735., наказом КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» №172 від 12 грудня 2022 року «Про порядок проведення медичних оглядів для визначення у водія транспортного засобу ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Згідно із ч. 1,2,3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Пунктом 1 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 3 розділу I Інструкції, встановлено, що ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно із п. 5 розділу II Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Пунктом 1 розділу Х «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі», затверджену наказом МВС від 7 листопада 2015 року №1395, передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення у працівників поліції до ОСОБА_1 не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735..
Як встановлено з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції було повідомлено водію ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю), роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та належним чином запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі від якого він відмовився, незважаючи на те, що він не погоджувався із результатами газоаналізатора.
Твердження апелянта, що працівники поліції спонукали ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та не роз'яснили зміст акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції повідомили водію про право пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і у медичному закладі, роз'яснили порядок проведення такого огляду та наслідки відмови від його проходження, при цьому будь-якого примусу чи схиляння до відмови від проходження огляду чи до підписання акту огляду не вбачається.
Пунктом 12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення долучається до матеріалів справи.
З огляду на зазначене не заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи апелянта, що працівниками поліції не склали направлення для проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а огляд осіб які проходять військову службу повинен здійснюватись відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, тобто не працівниками поліції, а посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, на увагу не заслуговують, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортним засобом.
Положення ст. 266-1 КУпАП застосовуються для тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Доказів виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби та перебування його на службі в ЗС України під час зупинки транспортного засобу матеріали справи не містять.
Твердження апелянта, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати положення ст. 69 КК України, оскільки він є військовослужбовцем, а посвідчення водія йому потрібне для виконання бойових завдань, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Оскільки, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне стягнення у виді накладення штрафу на водія у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У зв'язку із чим, у задоволенні клопотання адвоката Мар'яш Л.В про накладення стягнення з урахуванням принципу індивідуальності, в якому вона просить застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України- слід відмовити.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Мар'яш Лілії Валеріївни- без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.