Справа № 452/3196/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/377/26 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року,
за участі адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
на розгляді Самбірського міськрайонного суду Львівської області перебувають об'єднані кримінальні провадження №12025140000000642 від 30 травня 2025 року та №12025141290000356 від 15 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 369-2, ч.2 ст. 345 КК України.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів - до 14 червня 2026 року.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави або цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, ризик переховування від суду, на думку сторони захисту, є необґрунтованим, оскільки після 15 червня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 перебував за місцем свого проживання, не вчиняв жодних дій, спрямованих на ухилення від органів досудового розслідування чи суду, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.
Вважає безпідставними висновки суду про наявність ризику незаконного впливу на свідків, а саме - на свідка ОСОБА_8 та вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення.
Також наголошує, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки містить загальні та абстрактні формулювання, без покликань на конкретні докази, якими підтверджується наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Крім цього звертає увагу на відсутність належного обґрунтування неможливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів.
Просить врахувати , що ОСОБА_6 є батьком трьох неповнолітніх дітей, має дружину та матір-інваліда, яка потребує стороннього догляду, і які перебувають на його утриманні. Обвинувачений має постійне місце проживання та раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора, з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотанні, які також слугували підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились, а отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, з врахуванням тяжкості інкримінованих за ч.3 ст. 369-2, ч.2 ст. 345 КК України кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім цього, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що після об'єднання кримінальних проваджень суд зобов'язаний оцінити наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з врахуванням усієї сукупності інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. При цьому більш суворий запобіжний захід, обраний у межах одного з проваджень, фактично визначає правовий режим перебування особи.
Покликання захисника про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та утриманців, на переконання колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити запобіжний захід, а відтак, недостатнім є застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що такі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Реалізуючи дискреційні повноваження, суд мотивовано відмовив у визначенні застави, так як одне з кримінальних правопорушень вчинено із застосуванням насильства, а саме умисне заподіяння працівникам правоохоронних органів тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, що в розумінні КК України є формою насильства, при цьому колегія суддів вважає, що застава не здатна нівелювати встановлені ризики.
При розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2026 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4