Справа № 307/1273/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/150/26 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, фізичної особи-підприємця, судимості не має, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.289 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, - 5 (п'ять) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання застави , судових витрат.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , 11 жовтня 2024 року, близько 16 години 40 хвилин, перебуваючи неподалік будівлі сімейної стоматології "Aesthetics dental clinic", що розташована по вулиці Дібрівській, біля будинку № 175, в селі Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області, помітивши протиправні насильницькі дії свого знайомого, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, відносно громадянина Румунії ОСОБА_9 ), які були направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом останнього - легкового автомобіля марки "BMW X6 M50d", з реєстраційними номерними знаками Швейцарської Конфедерації " НОМЕР_1 ", вступив у мовчазну згоду з ним та приєднався до вчинюваного ним злочину, що виразилось у наступному.
Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, після нанесених особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, двох ударів лівою рукою, зажатою в кулак, в область обличчя ОСОБА_9 , який знаходився на передньому водійському сидінні вказаного автомобіля, з метою подолання фізичного опору останнього, приєднався до спільного вчинення насильницьких дій та, підійшовши до передніх водійських дверцят, схопивши руки ОСОБА_9 , почав спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, витягувати його з салону автомобіля. Не взмозі подолати фізичний опір ОСОБА_9 , ОСОБА_7 відійшов від водійських дверцят, а особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, продовжив наносити удари потерпілому, намагаючись витягнути його з салону автомобіля.
В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, помітивши, що особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, не може подолати фізичний опір потерпілого, а потерпілий намагається запустити двигун автомобіля та поїхати з місця події, обійшов автомобіль спереду та сів на переднє пасажирське сидіння, в момент чого ОСОБА_9 запустив двигун автомобіля та почав рух, однак ОСОБА_7 миттєво заглушив двигун автомобіля, натиснувши на кнопку системи "Старт-Стоп" та, утримуючи за праву руку потерпілого, не давав йому можливості повторно запустити двигун та змінити положення важелю перемикання автоматичної коробки передач. В свою чергу особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, весь час знаходячись біля відкритих передніх водійських дверцят, продовжував витягувати потерпілого з салону, після чого наніс ще не менше восьми ударів лівою рукою зажатою в кулак в область голови та обличчя потерпілого, продовжив витягувати його з салону, а ОСОБА_10 , в свою чергу, допоміг виштовхати його з салону автомобіля.
Після цього, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, витягнувши потерпілого з салону автомобіля, кинув його на землю та наніс ще один удар правою ногою по тулубу ОСОБА_9 , при цьому ОСОБА_10 , бажаючи доведення злочину до кінця та безперешкодного швидкого зникнення особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на викраденому автомобілі з місця події, вийшов з салону автомобіля, підійшов до задніх дверцят багажного відсіку, які були випадково відчинені під час протиправних дій, та зачинив їх, полегшивши таким чином подальший рух особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на викраденому автомобілі.
При цьому особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відібравши ключі від автомобіля у ОСОБА_9 ( ОСОБА_11 ), не маючи будь-яких правових підстав на користування авто, зник з місця події на автомобілі марки "BMW X6 MS0d", з реєстраційними номерними знаками Швейцарської Конфедерації " НОМЕР_1 ", вартість якого відповідно до висновку експерта № CHE-19\107-24\11063-АВ від 24 жовтня 2024 року, станом на 11 жовтня 2024 року, складає 1 849 488 (один мільйон вісімсот сорок дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
На вказаний вирок прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржений вирок скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що однак призначене покарання на думку сторони обвинувачення не є достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів.
Судом при ухвалені вироку та обранні міри покарання не в повній мірі враховано характер суспільної небезпеки даного злочину, не в достатній мірі враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_7 , за яке згідно санкції ч. 3 ст. 289 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, що у відповідності до ст.12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин. Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, належним чином не мотивував, не зазначив, які саме обставини справи дали суду підстави для висновку про можливість його виправления та перевиховання без ізоляції від суспільства. При цьому суд першої інстанції при застосуванні положень ст. 75 KK України фактично врахував одні й ті ж самі обставини, що були враховані при застосуванні ст. 69 КК України. Захід примусу призначений судом нездатний перевиховати, позитивно вплинути на обвинуваченого ОСОБА_7 . Суд при призначенні покарання не врахував характер дій ОСОБА_12 , вчинення злочину в групі з ОСОБА_13 , вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також щодо громадянина іншої держави, судом не враховано важливі обставини, що істотно підвищують рівень суспільної небезпеки, вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь головуючого, виступ прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Однак, відповідно до статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках у психо-, наркологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Як вбачається із матеріалів справи має стійкі соціальні зв'язки. Обставинами, що пом'якшують покарання, є щире каяття обвинуваченого та активне сприяння у розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням таких обставин справи, кількості пом'якшуючих обставин, відсутності обставин, які обтяжують покарання, позиції потерпілих, які не мають жодних претензій до обвинуваченого, не наполягали на призначенні ОСОБА_7 реальної міри покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що останній відшкодував заподіяну шкоду, на даний час проходить військову службу у лавах ЗСУ, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і до нього слід обрати покарання, із застосуванням положень ст.ст.69, 75 КК України, у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, так як є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено.
Відтак, вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2026 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст.289 КК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2026 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст.289 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - без задоволення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4