Справа № 456/2006/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/337/26 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сокаля Львівської області, жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, одруженому, на утриманні двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимому, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
вищевказаною ухвалою клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволено. Обрано обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Зупинено судове провадження в кримінальному провадженні № 12017140000000213 від 23.02.2017 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до розшуку обвинуваченого.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати оскаржену ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначають, що, розглядаючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, місцевий суд залишив поза увагою доводи сторони захисту про те, що за результатами проведених судових автотехнічних експертиз від 10.12.2020 №6030 та від 23.08.2024 №1680-Е, не встановлено порушень вимог п. п. 1.5, 1.10, 2.3 б, 12.3 ПДР.
Поза увагою місцевого суду залишились доводи сторони захисту про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, у зв'язку із оголошенням останнього в міжнародний розшук.
Поряд з цим, звертаючись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав його оголошення в міжнародний розшук, прокурор не надав жодних підтверджень щодо фактичного оголошення підозрюваного в розшук, про звернення до компетентного органу з приводу здійснення міжнародного розшуку обвинуваченого ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції належним чином не обґрунтував наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.І ст. 177 КПК України - переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки залишив поза увагою ту обставину, що на обвинуваченого ОСОБА_8 не було покладено будь яких процесуальних обов'язків, у тому числі залишати місце проживання, він належним чином виконував процесуальні обов'язки.
У зв'язку з неможливістю безпосередньої участі в судовому засіданні з поважних причин, обвинувачений ОСОБА_8 п'ять разів звертався з клопотаннями про свою участь у проведенні судових засідань в режимі відеоконференція, в яких повідомляв про місце свого перебування, в яких йому було безпідставно відмовлено.
У клопотаннях ОСОБА_8 зазначав, що у лютому 2022 року через війну та постійну загрозу життю і здоров'ю, його дружина і двоє неповнолітніх дітей змушені були переїхати в Німеччину, а в грудні 2023 року він також переїхав до сім'ї в Німеччину, що свідчить про те, що він не скрився від суду та не перешкоджав кримінальному провадженню жодним чином.
Окрім того, розгляд суддею клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддею проводився після зупинення судового провадження в даній справі
Суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційних скарг та просили такі задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, пославшись на їх безпідставність.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017140000000213 від 23.02.2017 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 в судові засідання 11.10.2024, 06.11.2024, 04.12.2024 не прибув.
04.12.2024 постановлено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , у зал судових засідань на 22.01.2025, яка не виконана Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області у зв'язку з відсутністю обвинуваченого за місцем проживання та невстановленням місця його перебування.
Як вбачається з інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.12.2024, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.12.2023 о 21:22 перетнув державний кордон України на виїзд у пункті пропуску «Шегині» на автомобілі, д.н.з. НОМЕР_1 .
Тобто, судом встановлено, що тривалий час обвинувачений ОСОБА_8 ухиляється від явки до суду.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2025 року обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено в міжнародний розшук та державний розшук.
25 березня 2026 року канцелярією суду зареєстровано клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2026 відновлено судове провадження в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 за його відсутності, враховуючи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що є тяжким злочином, суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також суд враховує, що ОСОБА_8 з метою ухилення від явки до суду виїхав за межі України, що свідчить про неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та у зв'язку з оголошенням ОСОБА_8 у міжнародний розшук та державний розшук, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для обрання запобіжного заходу є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість такого, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при обрані ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Окрім того, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що судом правильно застосовано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не пов'язані з триманням під вартою, не можуть на цьому етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисниками у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4