Справа № 452/3510/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/319/26 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Самбір Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 ,українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, згідно ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9
оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_10 (правонаступник ОСОБА_11 ,) до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином задоволено. Стягнуто із ОСОБА_7 в користь ОСОБА_11 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди завданої злочином.
За правилами ч.7 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання, термін його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 07.10.2015 по 06.01.2016 включно, згідно ухвал слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2015 року та від 30.11.2015 року, з розрахунку : три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.11.2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , 29 вересня 2015 року о 12 год.30 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Продукти Кулінарія», що в м.Самборі по вул.І.Франка, 69, Львівської області, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_12 , маючи умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_12 декілька ударів кулаками по обличчі та декілька ударів ногами по тулубу, внаслідок чого спричинив потерпілому тупу травму живота з розривом бриджі тонкої кишки, крововилив в жирову клітковину живота біля пупка, які утворились від дії твердих тупих предметів, незадовго до поступлення в Самбірську ЦРЛ і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент утворення, та синець на лівій орбітальній ділянці на верхній повіці, рану переділці носа на фоні синця, який опускається з кінчика носа на верхню губу, синець на каймі верхньої губи, який переходить на слизову оболонку, які утворилисьнезадовго до поступлення на лікування і відносяться до легкого тілесного ушкодження у живих осіб, внаслідок чого ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в Самбірській ЦРЛ.
На вказаний вирок заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Самбірського міськрайонного суду від 24.02.2026 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Вважати зарахованим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.11.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок суду залишити без змін.
В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що 26.11.2015 було прийнято Закон №838-VІІI. Цим Законом змінено ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язненняпроводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII (зворотна дія Закону №838- VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
ОСОБА_13 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, 29.09.2015, затриманий 13.11.2025 та йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, керуючись вищезазначеними положеннями закону, ОСОБА_7 слід зарахувати з 13.11.2025 до вступу вироку в законну силу строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення золі.
Суд першої інстанції при ухваленні 24.02.2026 вироку зазначених вимог закону не дотримався, безпідставно зарахував обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 13.11.2025 по час вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, чим допустив неправильне застосування Закону про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь головуючого, виступ прокурора ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які не заперечили проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 не дотримано в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірною та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.
Щодо зарахування строку попереднього ув'язнення судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, то слід зазначити наступне.
Попереднє ув'язнення у розумінні положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
До 24.12.2015 в ч. 5 ст. 72 КК України, яка встановлювала правила зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання засудженому, було зазначено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання в разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України. При призначенні покарань, не зазначених у ч. 1 ст. 72 КК України, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
26.11.2015 було прийнято Закон №838-VІІI. Цим Законом змінено ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
21.06.2017 набрав чинності Закон №2046-VІІІ, яким знову змінено ч. 5 ст.72 КК України. Цю норму викладено в такій редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Таким чином законодавець фактично повернувся до редакції ч. 5 ст. 72 КК України, яка існувала до набрання чинності Законом №838-VІІІ.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 (справа №663/537/17), питання темпоральної дії (тобто дії у часі) закону про кримінальну відповідальність врегульоване ст. ст. 4, 5 КК України.
Залежно від напряму дії нормативно-правових актів у часі (в т.ч. й закону про кримінальну відповідальність) дія закону в часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною). Пряма дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності. Зворотна дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності. Переживаюча дія полягає в тому, що правова норма продовжує свою дію після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Часом вчинення злочину згідно із ч. 3 ст. 4 КК України визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України закон про кримінальну відповідальність має пряму дію у часі. Це означає, що закон поширює свою дію на ті кримінально-правові відносини, які виникли після набрання ним чинності (тобто на момент їх виникнення відповідний закон про кримінальну відповідальність уже набрав чинності і ще не втратив її).
Статтею 5 КК України визначено низку умов, за яких допускається надання зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У тих випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України).
Згідно із ч. 4 ст. 5 КК України коли закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів і наступні його редакції в силу погіршення кримінально- правового становища особи зворотної дії не мають, до правовідносин застосовується той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
У такому випадку йдеться про застосування так званого проміжного закону, що набув чинності після вчинення злочину, але втратив чинність до моменту прийняття рішення у справі.
Із системного тлумачення норми ч. 4 ст. 5 КК України випливає, що «проміжний» закон про кримінальну відповідальність, який встановлює найбільш сприятливі умови для особи порівняно з «наступним» («наступними») законом (законами), який погіршує кримінально-правове становище особи, має так звану переживаючу (ультраактивну) дію.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України чинність закону про кримінальну відповідальність у часі визначається щодо злочинності, караності, а також інших кримінально-правових наслідків діяння.
Варіанти темпоральної дії закону про кримінальну відповідальність у часі законодавець виділяє також і в ст. 5 КК України, що нерозривно пов'язана та застосовується в системному взаємозв'язку зі ст.4 цього Кодексу залежно від трьох умов: чи цей закон скасовує (або встановлює) злочинність діяння, пом'якшує (чи посилює) кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує (чи погіршує) становище особи.
Ці норми кореспондують з нормою ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Вжиті законодавцем словосполучення «інші кримінально-правові наслідки діяння», а також «поліпшення (чи погіршення) становища особи іншим чином» охоплюють собою всі інші кримінально-правові наслідки діяння, окрім злочинності й караності, та всі можливі аспекти впливу на кримінально-правове становище особи, в якому вона опиняється внаслідок вчинення нею злочину.
«Іншими кримінально-правовими наслідками діяння» можуть визнаватися будь-які передбачені КК України примусові заходи кримінально-правового характеру, здатні змінити (поліпшити чи погіршити) кримінально-правове становище особи.
Перелік таких наслідків та аспектів кримінально-праєдвого становища особи не є вичерпним і охоплює, зокрема, зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання. На необхідність такого широкого тлумачення вказують вжиті законодавцем слова «інші», «іншим чином» у ст. 4, 5 КК України.
Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч.І ст.72 цього Кодексу, є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Підставою для такого твердження є те, що інститут зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання впливає на кримінально-правове становище особи (покращує або погіршує його).
Щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність необхідно констатувати, що у будь-якому випадку вона не допускається, якщо закон про кримінальну відповідальність встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи (ч. 2 ст.5 КК України).
Так само виключається зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі в тій частині, в якій він частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи. У такому разі він має зворотну дію у часі лише в тій частині, в якій пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. З ст. 5 КК України).
Висновок щодо недопустимості зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність, який змінювався кілька разів і встановлював злочинність діяння, посилював кримінальну відповідальність або іншим чином погіршував становище особи, також випливає зі змісту норми ч. 4 ст. 5 КК України.
Відтак положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII (зворотна дія Закону №838- VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом №2046-УІІІ, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ. В такому разі Закон №838- VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-УІІІ як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.?
ОСОБА_13 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, 29.09.2015, затриманий 13.11.2025 та йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, керуючись вищезазначеними положеннями закону, ОСОБА_7 слід зарахувати з 13.11.2025 до вступу вироку в законну силу строк попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення золі.
Суд першої інстанції при ухваленні 24.02.2026 вироку зазначених вимог закону не дотримався, безпідставно зарахував обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 13.11.2025 по час вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, чим допустив неправильне застосування Закону про кримінальну відповідальність.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 слід задоволити.
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України змінити. Зарахувати, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.11.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити.
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України змінити.
Зарахувати, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 13.11.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4