30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 620/15756/24
адміністративне провадження № К/990/3036/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.) у справі №620/15756/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України у Чернігівській області), в якому просила:
визнати протиправними дії ТУ ДСА України у Чернігівській області щодо відмови позивачці у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Чернігівського районного суду Чернігівської області у відставці, станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (далі - Закон №3460-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у розмірі 3028 грн;
зобов'язати ТУ ДСА України у Чернігівській області видати позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Чернігівського районного суду Чернігівської області у відставці, станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону №3460-IX у сумі 3028 грн.
2. На обґрунтування позову зазначила, що відповідач протиправно відмовив позивачці у видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після прийняття Закону №3460-IX, відповідно до якого змінився розмір складових суддівської винагороди, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується, зокрема, посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважає, що відповідач має видати їй оновлену довідку для подальшого перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб 3028 грн.
Стверджувала, що положення статті 7 Закону №3460-IX в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру базового посадового окладу судді на рівні 2102 грн не відповідають приписам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вважає, що за приписами Закону №3460-IX розмір прожиткового мінімуму, який враховується для визначення розміру суддівської винагороди складає 3028,00 грн, що узгоджується з висновками Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Чернігівського районного суду Чернігівської області та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
4. Позивачка звернулася до ТУ ДСА у Чернігівській області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2024, обрахованого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
5. ТУ ДСА у Чернігівській області листом від 13.11.2024 відмовило у видачі довідки, зазначивши, що згідно положень статті 7 Закону №3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2024, становить 2102,00 грн. Згідно затвердженого шатного розпису на 2024 рік Чернігівського районного суду Чернігівської області посадовий оклад судді становить 69366,00 грн із застосуванням регіонального коефіцієнту.
6. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.01.2025 позов задовольнив. Визнав протиправними дії ТУ ДСА України у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. Зобов'язав ТУ ДСА України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
8. Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання довідки для здійснення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, оскільки тільки такий розмір прожиткового мінімуму може братися до уваги для визначення розміру суддівської винагороди. При цьому, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII, а зміна Законом №3460-IX складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2025 апеляційну скаргу ТУ ДСА України у Чернігівській області задовольнив повністю. Скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в якій Суд виснував, що з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн. Однак суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 та не може бути підставою для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн та з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому відсутні підстави для перерахунку позивачу з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ
11. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій справі.
12. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, скаржниця визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржниця покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 135 Закону №1402-VIII, статті 7 Закону №3460-IX, приписів статей 3, 6, 4, 242 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 22.06.2023 у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24, 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утриманні судді у відставці.
13. Одночасно у касаційній скарзі, скаржниця покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, мотивуючи її неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відтак відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці.
14. Також вказує на необхідність відступлення від застосованої судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення правової позиції щодо питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
15. Скаржниця у касаційній скарзі доводить неврахування судом апеляційної інстанції закріплення Законом №1402-VIII, що для визначення розміру суддівської винагороди повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
16. Окрім цього, скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове та важливе значення для самого скаржника, оскільки право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці є гарантією незалежності суддів, визначеною Конституцією України та Законом №1402-VIII.
17. Відповідач, не погодившись із доводами касаційної скарги, надав до суду відзив на касаційну каргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про відсутність у позивача права на отримання довідки для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн.
19. Відповідач вважає, що у даному випадку суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в якій Суд виснував, що з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн, і не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
22. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
23. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
24. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
25. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
26. Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
27. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
28. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
29. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
30. Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
31. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
32. Конституційний Суд України неодноразово в своїх Рішеннях, зокрема від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018, підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
33. 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
34. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Наведеною нормою встановлено, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
35. Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
36. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум".
Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Наведеною нормою визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
37. Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Однак цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
38. Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
39. Слід зазначити, зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
40. Разом з тим, Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
41. Натомість Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008.
42. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
43. Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.
Такий підхід неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.
44. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, де Судова палата відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, у якій сформульовано правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий висновок:
«у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цього висновку і відповідач у відзиві на касаційну скаргу не зазначає таких підстав.
45. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачці як судді у відставці у видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, є необґрунтованими та таким, що суперечить вимогам частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
46. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові та відповідача у відзиві на касаційну скаргу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2025 у справі №240/9028/24, з огляду на таке.
47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, на яку посилалися суди і відповідач у відзиві, на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді та іншого періоду.
Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.
Відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.
48. Крім того, постановою від 12.09.2025 №19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50-52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні для цілей визначення посадового окладу судді.
49. Звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні, для цілей визначення посадового окладу судді Пленум Верховного Суду виходив з того, що наявні підстави стверджувати, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.
50. Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).
51. Приймаючи Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік" в частині, що визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн, законодавець фактично встановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України.
52. З огляду на викладене, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції і погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривень.
53. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
54. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №620/15756/24 скасувати.
Рішення Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.01.2025 у справі №620/15756/24 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб