29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №360/2277/25
адміністративне провадження № К/990/18890/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 360/2277/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 за період з 13 жовтня 2021 року по 07 червня 2022 року грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 13 жовтня 2021 року по 07 червня 2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 за період з 08 червня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 08 червня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали суду апелянт подав до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року Військовій частині НОМЕР_1 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 360/2277/25 на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
23 березня 2026 року від апелянта на адресу суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Суд апеляційної інстанції встановив, що у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, а саме через несплату судового збору. Суд надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. При цьому ухвалою від 17 березня 2026 року апелянту було додатково надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
23 березня 2026 року до Першого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначено, що у межах строку, встановленого судом, апелянт позбавлений можливості сплатити судовий збір у повному обсязі у визначений судом строк.
Враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 не усунула недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зазначив, що з метою виконання процесуального обов'язку особа, яка має намір подати апеляційну скаргу або вже її подала, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії. Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема в частині видатків на сплату судового збору, а отже держава повинна створювати належні фінансові можливості та завчасно передбачати відповідні кошти у кошторисах установ. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо можливого фінансування таких витрат у найближчий час, що не може бути підставою для подальшого продовження процесуальних строків.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків.
Суд також зазначає, що чинне законодавство передбачає обов'язок учасників справи вчиняти процесуальні дії на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що навіть після надання додаткового строку ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року ним не було подано до суду доказів сплати судового збору.
Отже, Суд вважає, що, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 360/2277/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов