Справа № 459/191/26
Провадження № 2/459/61/2026
(заочне)
29 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Савіцької Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
22.01.2026 представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №176970 від 28.03.2025 у розмірі 15299,34грн та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обгрунтування позову зазначає, що 28.03.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №176970 на суму 9334,00 грн.
16.04.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідача.
Позивач зазначає, що відповідач зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 16499,34 грн, яка складається з: 9334,00 грн тіло кредиту, 5464,34 грн відсотки, 501,00 грн комісія, 1200,00 грн штрафні санкції (пеня). Просить стягнути заборгованість у розмірі 15299,34 грн (тіло, відсотки та комісія), а також судовий збір та 7 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою від 27.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 04.03.2026 з повідомленням сторін.
04.03.2026 судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а судовий розгляд відкладено на 03.04.2026.
03.04.2026 у зв'язку із ненадходженням витребуваної судом інформації, судовий розгляд відкладено на 24.04.2026.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд вжив всіх можливих заходів для виклику останнього до суду. Відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.
На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 28.03.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 176970 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 2е805491.
Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 9334,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 7000,50 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2333,50грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п 2.5 індивідуальної частини.
Перерахування коштів у розмірі 7000,50грн на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , підтверджується відповіддю АТ «Ощадбанк» від 21.04.2026.
Факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором не спростовано.
Відповідно до п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Згідно із п.2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
П.2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.
Також п. 2.6 договору передбачено, що загальний строк кредитування за цим договором складає 84 днів з 28.03.2025 (дата надання кредиту) по 20.06.2025.
Відповідно до п. 2.6.1 договору строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.
16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025, реєстру прав вимог №6 від 03.09.2025, акту приймання-передачі Реєстру №6 до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , номер кредитного договору №176970 від 28.03.2025. Заборгованість відповідача становить 16499,34 грн., з яких: 9334,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 5464,34 грн. - сума заборгованості за відсотками; 501,00 грн. - заборгованість по комісії; 1200,00 грн. - заборгованість по штрафах, пені; 1166,75 грн. - сума фінансування.
Враховуючи наведене, встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору, отримала можливість користуватися позиченими грошовими коштами. Проте, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, унаслідок чого виникла заборгованість.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу вказаних вище документів випливає, що позивач довів наявність заборгованості у відповідача та про своє право вимагати їх погашення.
Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем у заявлену суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9334,00 грн. та фактично включено суму комісії за надання кредиту у розмірі 2333,50 грн.
Щодо сплати комісії за надання кредиту, суд вважає за необхідне зазначити.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договором № 176970 від 28.03.2025 передбачена комісія за видачу кредиту за ставкою 25% від суми виданого кредиту, що складає 2333,50 грн, що первісним кредитором були включені до тіла кредиту. До стягнення позивач також пред'являє 501 грн комісії за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Також, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналіз змісту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення договору № 174297 від 08.03.2025 щодо сплати позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 501грн заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією.
Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов'язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.
Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за договором заборгованості за комісією є необґрунтованим з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Оскільки пункти Договору № 176970 від 28.03.2025, яким встановлені умови про сплату позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними, суд на підставі частини п'ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісію за видачу кредиту в сумі 2333,50 грн, що включені до тіла кредиту та 501 грн за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевказане суд вважає, що позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з останньої на користь позивача заборгованість в сумі 12464,84 грн, яка складається із тіла кредиту у розмірі 7000,50 грн (9334,00-2333,50) та відсотків в сумі 5464,34 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне:
Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2169,14 грн.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7 000,00 гривень надав: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, який укладений між АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», з додатком №1 у вигляді протоколу погодження вартості послуг до вказаного договору, додаткової угоди №25771372175 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, акту прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025, що є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 та довіреність.
Відповідно до копії акту прийому-передачі наданих послуг, позивачем за надання правничої допомоги узгоджено плату у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 4000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №176970 від 28.03.2025 у розмірі 12464,84грн, яка складається з 7000,50грн заборгованості за тілом кредиту, 5464,34 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2259,66 грн сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя: Н. Я. Отчак