465/10648/25
2/465/1224/26
іменем України
(заочне)
29.04.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря Беднара А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.02.2025-100000158 від 25.02.2025 у розмірі 60435 грн. 13 коп., а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2422,4 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 25.02.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 25.02.2025- 100000158. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 26000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 25.02.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до Договору від 25.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 26000 грн., ОСОБА_1 25.02.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 26000 грн.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 60435.13 грн., що складається з: Тіла кредиту - 23957.13 грн. Процентів - 23478 грн. Неустойки - 13000 грн.
Звертає увагу на тому, що Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору На суму 5 600,36 грн. від 10.03.2025 року На суму 5 600,36 грн. від 22.03.2025 року На суму 5 599,89 грн. від 04.04.2025 року при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. - що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (таким же одноразовим ідентифікатором підписаний Відповідачем додаток № 1 до Договору - заявку). Отже, Позичальник здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову.
Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 25.02.2025-100000158 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року (роздруківка з інтернетресурсу https://bank.gov.ua додається). Враховуючи вищевикладене просимо вважати вірною адресою відповідача наступну - АДРЕСА_1 . Дана адреса отримана під час проходження ідентифікації по кредитному договорі № 25.02.2025-100000158 від 25.02.2025 та зазначена як адреса місця проживання по реєстрації.
Позиція відповідача.
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву у якій просив суд проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся довідкою про надсилання повідомлення на електронну адресу, SMS-повідомлення та за допомогою системи «Електронний суд», проте про причини неявки суд не повідомив. Крім того, на його електронну пошту та систему «Електронний суд», було направлено копію позовної заяви з додатками, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
25.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.02.2025- 100000158 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надано кредит у розмірі 26000 грн. строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 14.07.2025.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка").
Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% = (30003.52 / 26000)/140 ? 100%.
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 3900 грн. 00 коп.
Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 260 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до умов надання та повернення кредиту Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-1277.
Пунктом 4.4 передбачено, що сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Позичальнику Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія(ї) (у випадку її встановлення договором) нараховується у порядку, встановленому договором. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути Кредит. У разі дострокового повернення Кредиту Позичальник у день цього повернення сплачує Кредитодавцю Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту). У разі дострокового повернення Кредиту Комісія за надання (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована, але не сплачена Позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення Кредиту. У разі дострокового повернення Кредиту Комісія за обслуговування (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована (включаючи нараховану Комісію за всі чергові періоди, передуючі дню дострокового повернення, та за поточний черговий період, у якому відбувається дострокове повернення), але не сплачена Позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення Кредиту. За домовленістю Сторін при сплаті у рівному та/або більшому та/або меншому розмірі чергового платежу раніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів (дострокова сплата), Позичальник звільняється від обов'язку сплатити відповідний черговий платіж (або його сплачену частину) у дату, зазначену в графіку платежів. При цьому достроково сплачений платіж з Суми Кредиту у складі цього раніше сплаченого чергового платежу (якщо він наявний у складі цього чергового платежу) зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені Проценти та Комісію(ії) (якщо Комісія(ії) встановлена(і) договором) (або їх частину) у складі цього раніше сплаченого чергового платежу Позичальник доручає Кредитодавцю зарахувати в рахунок виконання зобов'язань зі сплати Процентів та Комісії(ій) (або їх частини) в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів - в дострокове повернення кредиту.
Паспорт споживчого кредиту, Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), Заявкa кредитного договору №25.02.2025-100000158 (кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором A418, яке було відправлене на номер телефону НОМЕР_1 .
ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, а саме 25.02.2025 о 04:32 у сумі 26000,00 грн. номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.ua - 663037946, що підтверджується відповіддю ТзОВ «Універсальні платіжні рішення».
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №25.02.2025-100000158 від 25.02.2025 вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором складає 60435,13 грн., з яких 23957,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23478 грн. - заборгованість за процентами, 13000 грн.- неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 25.02.2025 по 21.04.2025.
Відповідачем вносились платежі на суму 5 600,36 грн. - 10.03.2025, на суму 5 600,36 грн. - 22.03.2025, на суму 5 599,89 грн. - 04.04.2025, що в сукупності складає 16 800,61 грн.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Судом встановлено, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». З матеріалів справи вбачається, що відповідач, використовуючи особистий кабінет на веб-сайті позивача, подав заявку на отримання кредиту, погодився з його умовами та підтвердив укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого позивачем. Вчинення таких дій свідчить про вільне волевиявлення відповідача на укладення правочину, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі та порядку. Натомість відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
При цьому суд враховує, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Суд при розподілі кожного платежу керується ст. 534 ЦК України, згідно з якою у разі недостатності суми платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі черговість погашення визначається у такому порядку: у першу чергу - витрати кредитора, у другу - проценти та неустойка, у третю - основна сума боргу. Виходячи з цього, перший платіж від 10.03.2025 у розмірі 5 600,36 грн. був спрямований на погашення нарахованих відсотків за 13 днів користування кредитом (3 198,00 грн.) та на погашення частини комісії (2 402,36 грн.); тіло кредиту цим платежем не зменшилось. Другий платіж від 22.03.2025 (5 600,36 грн.) покрив відсотки за наступні 12 днів (2 558,40 грн.), залишок комісії (1 497,64 грн.) та вперше зменшив основний борг на 1 544,32 грн. - до 24 455,68 грн. Третій платіж від 04.04.2025 (5 599,89 грн.) покрив відсотки за 14 днів (2 984,80 грн.) та додатково зменшив тіло кредиту на 2 615,09 грн. - до 21 840,59 грн. Після 04.04.2025 жодних платежів Відповідачем не здійснювалось, що підтверджується матеріалами справи. Отже, залишок непогашеного основного боргу становить 21 840,59 грн., і саме ця сума підлягає стягненню як підтверджена документально та встановлена судовим розрахунком.
Щодо стягнення процентів суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами Договору встановлено фіксовану процентну ставку - 1% за один день користування кредитом, яка не може бути змінена в односторонньому порядку. Після останнього платежу від 04.04.2025 залишок тіла кредиту становить 21 840,59 грн. За період з 04.04.2025 по 21.04.2025 включно (17 календарних днів) проценти нараховуються на зазначений залишок: 21 840,59 грн. ? 1% ? 17 = 3 712,90 грн. Втім суд приймає до розрахунку суму 3 624,40 грн., яка відповідає розрахунку позивача та ґрунтується на денній базі нарахування з урахуванням умов Договору щодо денної процентної ставки (0,82% від загального розміру виданого кредиту). Нарахування процентів за межами строку кредитування (після 14.07.2025) або понад пред'явлений позивачем розмір суд не здійснює, оскільки це виходить за межі позовних вимог (ст. 13 ЦПК України). Отже, з Відповідача підлягають стягненню проценти у розмірі 3 624,40 грн. як такі, що нараховані правомірно, у межах строку договору та підтверджені розрахунком.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та відповідними змінами до ЦК України, внесеними в контексті воєнного стану, встановлено мораторій на нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафів, неустойки) за невиконання грошових зобов'язань у певних категоріях правовідносин у період дії воєнного стану. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та загального принципу справедливості, закріпленого у ст. 3 ЦК України, суд при вирішенні питання про стягнення неустойки враховує обставини, що об'єктивно ускладнили виконання зобов'язань боржником. Воєнний стан в Україні, введений з 24.02.2022 та продовжений на момент прийняття рішення (28.04.2026), є саме такою обставиною, що виходить за межі розумного контролю боржника.
Таким чином, вимоги щодо стягнення неустойки задоволенню не підлягають.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у сумі 21 840,59 грн., за відсотками 3624,40 грн., загалом 25 464,99 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 60435,13 гривень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно дост. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1020,70 гривень (25464,99*2422,40/60435,13).
Згідно з ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №25.02.2025-100000158 від 25.02.2025 у розмірі 25 464 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1020 (одна тисяч двадцять) грн. 70 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», МФО №307770, код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 0103.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя Коліщук З.М.