30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/25956/25
адміністративне провадження № К/990/18146/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 160/25956/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,
установив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- за 2019 податковий рік - від 12 лютого 2020 року № 0006325-5240-0423 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 24 818,50 грн;
- за 2020 податковий рік - від 05 квітня 2021 року № 0487753-2407-0408 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 25 748,77 грн;
- за 2021 податковий рік - від 30 червня 2022 року № 1321244-2414-0408 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 35 684,40 грн;
- за 2022 податковий рік - від 25 квітня 2023 року № 0224600-2414-0408 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 193 290,50 грн.;
- за 2023 податковий рік - від 24 квітня 2024 року № 0688141-2414-0408-UА12100010000093577 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 199 237,90 грн;
- за 2024 податковий рік - від 23 червня 2025 року № 1685288-2413-0408-UА12100010000093577 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 211 132,70 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник формально посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив, який саме правовий висновок, на його думку, повинен бути сформульований у цій справі та який водночас відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування нормативних актів та незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 160/25956/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов