30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №280/416/25
адміністративне провадження № К/990/49271/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 (колегія суддів у складі головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Шальєвої В.А.) у справі №280/416/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області, орган Пенсійного фонду) третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.11.2024 №62679/03-16 про відмову у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»;
зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачці з 12.11.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 №04-14/116 та №04-14/115.
2. На обґрунтування вимог позивачка послалась на протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки вона з 15.07.1987 по 30.04.2016 працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що становить більше 20 років станом на 01.05.2016, і має право на призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4. 12.11.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області через веб-портал Пенсійного фонду України за переведенням на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки досягла 60-річного віку, має більше 30 років загального стажу і станом на 01.05.2016 має більше 20 років стажу державної служби.
5. Заява позивачки за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Київській області.
6. ГУ ПФУ в Київській області рішенням від 21.11.2024 №62679/03-16 відмовило позивачці в переведені її на інший вид пенсії, оскільки до стажу державного службовця враховано лише 12 років 7 місяців 25 днів за період роботи з 15.07.1987 по 02.01.2001.
7. Вважаючи протиправним оскаржуване рішення відповідача, позивачка звернулася до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20.05.2025 позов задовольнив Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.11.2024 №62679/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу». Зобов'язав ГУПФУ у Київській області призначити ОСОБА_1 з 12.11.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 № 04-14/116 та № 04-14/115.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача з підстав того, що позивачка отримує пенсію за віком і станом на 01.05.2016 мала відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років. Ураховуючи, що позивачка має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-XII, а тому рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.11.2024 №62679/03-16 підлягає скасуванню.
9. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2025 апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково. Скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №280/416/25 та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.11.2024 №62679/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу». Зобов'язав ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про значення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зроблених у цій справі. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Задовольняючи позов у визначеній судом апеляційної інстанції частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».
Відмовляючи у задоволенні позову у визначеній судом апеляційної інстанцій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не вирішив питання щодо наявності підстав для зарахування чи відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи позивачки після прийняття нею присяги державного службовця з 25.01.1994 по 30.04.2016 із зазначенням обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування, тому належним способом захисту порушеного права у цій справі буде зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
10. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2025.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржниця визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
12. Як на підставу касаційного оскарження скаржниця покликається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 37 Закону №3723-ХІІ щодо визначення належного способу захисту при встановленні права на пенсію державного службовця та обов'язковості призначення пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітної плати; пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- VIII (далі - Закон - № 889- VIII) щодо застосування статті 37 Закону № 3723-ХІІ до осіб, які набули право на пенсію державного службовця до 01.05.2016.
13. У касаційній скарзі заявниця стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.11.2025 у справі №620/678/25, від 07.05.2025 у справі №140/4054/24, від 12.05.2025 у справі №580/7890/24, від 19.12.2025 у справі №200/1408/25, від 27.11.2025 у справі №380/333/25, від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а щодо застосування наведених вище норм матеріального права.
14. Позивачка у касаційній скарзі доводить, що в період з 15.07.1987 по 30.04.2016 вона працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що становить більше 20 років станом на 01.05.2016, і має право на призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».
15. Однак, на думку позивачки, суд апеляційної інстанції обрав не ефективний спосіб захисту її прав, зобов'язуючи ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі. Вважає, що ефективним способом захисту її прав буде лише зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити їй з 12.11.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 № 04-14/116 та № 04-14/115.
16. У касаційній скарзі скаржниця окрім наведеного покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивачки, оскільки у справі розглядається її право на пенсійне забезпечення.
17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення та відмовити позивачці у задоволенні позову.
18. Відповідач вважає, що позивачка не має права на призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», оскільки вона працювала на посадах, які не відносяться до категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016, а тому станом на 01.05.2016 стаж державного службовця складає 12 років 7 місяців 25 днів, що не достатньо для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
20. Слід зазначити, що питання протиправності рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.11.2024 №62679/03-16 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» не є предметом касаційного оскарження.
21. У касаційній скарзі скаржниця порушує питання ефективності обраного судом апеляційної інстанцій способу захисту її прав шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі, замість зобов'язання відповідача призначити їй з 12.11.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 № 04-14/116 та №04-14/115, на чому наполягала позивачка у позові та зазначає у доводах касаційної скарги.
22. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
23. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
24. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 28.01.2025 у справі №560/2123/24.
25. Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
26. Водночас, частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
27. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
28. Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , заповненій 25.07.1976.
Зазначений стаж роботи позивачки включає такі періоди роботи:
з 15.07.1987 по 11.11.1995 (8 років 3 місяці 28 днів) - на посаді інспектора відділу у Заводському відділі запису актів громадянського стану виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя Запорізької області;
з 13.11.1995 по 22.09.1997 (1 рік 10 місяців 10 днів) - на посаді консультанта, спеціаліста І категорії відділу реєстрації актів громадянського стану у Заводській районній адміністрації;
з 23.09.1997 по 02.01.2001 (3 роки 3 місяці 11 днів) - на посаді консультанта, спеціаліста І категорії відділу реєстрації актів громадянського стану у Виконавчому комітеті Заводської районної ради м. Запоріжжя;
з 03.01.2001 по 11.05.2005 (4 роки 4 місяці 9 днів) - на посаді провідного спеціаліста відділу реєстрації актів громадянського стану у Заводському районному управлінні юстиції;
з 12.05.2005 по 20.09.2006 (1 рік 4 місяці 9 днів) - на посаді провідного спеціаліста Заводського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції;
з 21.09.2006 по 04.05.2011 (4 роки 7 місяців 14 днів) - на посаді провідного спеціаліста, секретаря адміністративного відділу адміністративно-правової роботи у Заводській районній адміністрації Запорізької міської ради;
з 05.05.2011 по 30.04.2016 (4 роки 11 місяців 26 днів) - на посаді головного спеціаліста відділу адміністративно-правової роботи у Районній адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району.
Запис №24 від 25.01.1994 трудової книжки серії НОМЕР_1 містить відомості про те, що 25.01.1994 позивачка прийняла присягу державного службовця.
Згідно з записом №25 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачці призначено 13 ранг державного службовця.
29. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283) до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах: в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
30. Законодавець наведеними вище нормами визначив, що до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування.
31. Колегія суддів враховує встановлені судами обставини, що позивачка в період з 25.01.1994 по 30.04.2016 працювала в органах місцевого самоврядування.
32. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, зарахувавши до стажу роботи позивачки стаж державного службовця в обсязі 12 років 7 місяців 25 днів мав обґрунтувати, які саме періоди роботи пенсійним органом не зараховано позивачки до такого стажу та з яких саме підстав.
33. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, оспорюване рішення відповідача не містить обґрунтувань того, який саме стаж роботи позивачки в період з 25.01.1994 по 30.04.2016 (22 роки) не зарахований до роботи позивачки як стаж державного службовця.
Відповідач в прийнятому рішенні не вирішив питання щодо наявності підстав для зарахування чи відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи позивачки після прийняття нею присяги державного службовця 25.01.1994 та по 30.04.2016 із зазначенням обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування.
34. Вирішуючи питання дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду щодо зобов'язання призначити позивачці з 12.11.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 № 04-14/116 та №04-14/115, колегія суддів зазначає наступне.
35. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
36. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.
37. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
38. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
39. Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
40. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивачка звернулась до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.11.2024 №62679/03-16 про відмову у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» та зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачці з 12.11.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 №04-14/116 та №04-14/115.
41. Такий спосіб захисту колегія суддів не вважає втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права позивачки на зарахування до стажу роботи на посадах державних службовців період державної служби в органах місцевого самоврядування.
Однак, в контексті встановлених обставин у цій справі стосовно того, що оспорюване рішення відповідача не містить обґрунтувань того, який саме стаж роботи позивачки в період з 25.01.1994 по 30.04.2016 (22 роки) не зарахований до роботи позивачки як стаж державного службовця та відповідач в оскаржуваному рішенні не вирішив питання щодо наявності підстав для зарахування чи відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи позивачки після прийняття нею присяги державного службовця 25.01.1994 та по 30.04.2016 із зазначенням обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що належним способом захисту порушеного права у цій справі буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі.
42. Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, Суд бере до уваги, що визначення того, який саме стаж роботи позивачки в період з 25.01.1994 по 30.04.2016 (22 роки) зарахований або не зарахований до роботи позивачки як стаж державного службовця та вирішення питання щодо зарахування чи відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи позивачки після прийняття нею присяги державного службовця 25.01.1994 та по 30.04.2016 із зазначенням обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування, належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду.
43. Відтак Верховний Суд вважає, що саме у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивачки у цій справі буде зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі.
44. Колегія суддів не приймає покликання позивачки на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.11.2025 у справі №620/678/25, від 07.05.2025 у справі №140/4054/24, від 12.05.2025 у справі №580/7890/24, від 19.12.2025 у справі №200/1408/25, від 27.11.2025 у справі №380/333/25, від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а, оскільки, на відміну від обставин у наведених справах, у розглядуваній справі орган Пенсійного фонду в оскаржуваному рішенні не визначив, який саме стаж роботи позивачки в період з 25.01.1994 по 30.04.2016 (22 роки) зарахований або не зарахований до роботи позивачки як стаж державного службовця та не вирішив питання щодо зарахування чи відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи позивачки після прийняття нею присяги державного службовця 25.01.1994 та по 30.04.2016, оспорюване рішення не містить обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування.
45. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанцій і погоджується з її висновками.
46. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №280/416/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб