30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 320/2356/25
провадження № К/990/53498/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Єзерова А.А., Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Вісьтак М.Я. від 15 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І., Епель О.В., Файдюка В.В. від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у відмові здійснити з 28 вересня 2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 28 вересня 2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачці з 2009 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після чого у 2021 році було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, отримуючи пенсію за вислугу років та пенсію за віком в рамках встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивача не звернулася вперше за призначенням, а відбулось переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.
4. У випадку задоволення заяви позивачки про перерахунок пенсії, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку вона наразі продовжує отримувати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 15 вересня 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
7. Набувши права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка 28 вересня 2021 року звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
8. За результатами звернення ОСОБА_1 була переведена на відповідний вид пенсії та при її розрахунку відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
9. Не погоджуючись із застосуванням показника заробітної плати за 2014-2016 роки ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 06 листопада 2024 року, в якій просила застосувати при розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, а саме за 2018-2020 роки.
10. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 20 листопада 2024 року № 11982-32998/3-02/8-1000/24 повідомило позивачку про відмову у проведенні з 28 вересня 2021 року перерахунок пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки.
11. Не погоджуючись із рішенням відповідача, вважаючи його необґрунтованим та таким, що порушує гарантоване право на належне пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 495/620/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 211/1898/17, від 15 травня 2019 року у справі № 504/503/17 та від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24.
13. Скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вперше позивачці була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», обрахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не є різновидом пенсії за віком і дає підстави для врахування при переведенні позивачки з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
14. Також скаржниця вказує на необґрунтоване посилання судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях на постанови Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 265/84/16-а та від 02 квітня 2024 року у справі № 420/19398/23, як на ті, що мають аналогічну правову позицію.
15. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, у якому просить залишити касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
16. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
17. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
18. З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
19. Отже, з 01 січня 2004 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
20. Положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
21. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
22. Частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
23. Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
24. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
25. Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
26. Отже, при переведенні особи з одного виду пенсії на інший, якщо обидва види пенсії призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати (доходу), який застосовувався під час первинного призначення пенсії, є сталим і не підлягає зміні.
27. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23.
28. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29. Отже, у випадку переведення з одного виду пенсії, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
30. Натомість у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який встановлює відмінні правові підстави та порядок пенсійного забезпечення, а в подальшому така особа виявила намір отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідні правовідносини слід кваліфікувати як призначення пенсії за віком, а не як переведення з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 зазначеного Закону.
31. На думку позивачки, при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки за таким призначенням вона звернулася вперше.
32. Для правильного вирішення цього спору Суд вважає за необхідне насамперед встановити, який саме вид пенсії було первинно призначено позивачці, а також визначити нормативно-правовий акт, на підставі якого здійснено таке призначення.
33. Зазначене має визначальне значення для правильного застосування норм матеріального права, оскільки від виду пенсії та закону, що регулює порядок її призначення, залежить правова природа подальших правовідносин, зокрема - чи підлягають вони кваліфікації як переведення з одного виду пенсії на інший у межах одного закону, чи як нове призначення пенсії відповідно до іншого нормативно-правового акта.
34. Встановлення цих обставин є необхідною передумовою для з'ясування правильності обчислення розміру пенсії, визначення складових її формули, а також оцінки правомірності дій суб'єкта владних повноважень при здійсненні відповідних нарахувань.
35. У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення зазначили, що ОСОБА_1 з 15 вересня 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
36. З аналізу правового регулювання спірних правовідносин убачається, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які призначаються в межах цієї системи, а саме: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
37. Вказаний Закон, будучи актом загального характеру у сфері пенсійного забезпечення, не містить правових норм, які б передбачали можливість призначення пенсії за вислугу років, а відтак остання не належить до видів пенсій, що призначаються в порядку та на умовах, визначених цим Законом.
38. Натомість пенсія за вислугу років за своєю правовою природою є окремим, самостійним видом пенсійного забезпечення, який не пов'язується із настанням страхового випадку у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а обумовлюється набуттям особою спеціального стажу роботи (служби), що зумовлює втрату професійної придатності або можливості подальшого виконання відповідної діяльності.
39. Правове регулювання умов та порядку призначення пенсії за вислугу років здійснюється спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення» та іншими законами, які визначають особливості пенсійного забезпечення окремих категорій осіб.
40. Отже, Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не було дотримано норм процесуального права в частині належного з'ясування всіх обставин справи, зокрема, встановлення на підставі належних та допустимих доказів, який саме вид пенсії було первинно призначено позивачці, та на підставі якого закону здійснено таке призначення.
41. За таких умов висновки судів попередніх інстанцій не можна визнати обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим обставинам справи, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів та з порушенням принципів повноти, всебічності й об'єктивності судового розгляду.
42. Невстановлення судами обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, зокрема тих, від яких залежить правильна правова кваліфікація спірних правовідносин та застосування відповідних норм матеріального права, свідчить про порушення судами принципів повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду.
43. За приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано всіх обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази..
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
46. Зважаючи на те, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
47. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову з урахуванням викладених у цій постанові висновків, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року скасувати.
Справу № 320/2356/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді А.А. Єзеров
Л.В. Тацій