28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/2034/25 пров. № А/857/13810/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 260/2034/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Маєцька Н.Д.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просив суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2022 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ПМ/2022 хр 13502 від 14.08.2024 року, виданої станом на 01.01.2022 року та з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ПМ/2023 хр 13502 від 12.08.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2022 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ПМ/2022 хр 13502 від 14.08.2024 року, виданої станом на 01.01.2022 року та з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ПМ/2023 хр 13502 від 12.08.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року задоволено позовні вимоги.
19 січня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Закарпатський окружний адміністративний суд від 30.04.2025 року у справі №260/2034/25 із зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 №№ ПМ/2022 хр13502 та ПМ/2023 хр13502, починаючи з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року, відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.02.2022 по день проведення перерахунку, в сумі 150699,99 грн.
Заява обґрунтована тим, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року по справі № 260/2034/25, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії у розмірі 150699,99 грн. та позивачу не виплачено вказану суму.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення - задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 260/2034/25 у частині щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 №№ ПМ/2022 хр13502 та ПМ/2023 хр13502, починаючи з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року, відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з нарахованої та невиплаченої суми пенсії у розмірі 150699,99 грн. (сто п'ятдесят тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок).
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив відповідач із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань на здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні вимог заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням в даній справі зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 №№ ПМ/2022 хр13502 та ПМ/2023 хр13502, починаючи з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року, відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується листом відповідача від 06 жовтня 2025 року № 0700-0404-8/60497, що нарахована різниця в пенсії, з урахуванням виплачених сум, за період з 01.02.2022 по 30.02.2025 в розмірі 150699,99 грн. облікована в електронній пенсійній справі позивача. Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем була нарахована, але не виплачена більше ніж протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, заборгованість пенсійних виплат в сумі 150699,99 грн, чого пенсійний орган не заперечує, а вказує на відсутність бюджетних асигнувань для виплати даної заборгованості.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Апеляційний суд враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ПФУ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, колегія суддів погоджується із аргументами, викладеними в апеляційній скарзі пенсійного органу, оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
Крім цього, апеляційний суд при вирішенні питання про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року бере до уваги висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 щодо застосування статті 378 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 зробив такі висновки щодо застосування норм частини третьої статті 378 КАС України:
«…Отже, у даній ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 380/7706/22, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
75. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
76. Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом № 4094-IX.
77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
Так, апеляційний суд у справі, що розглядається, встановив, що вказана позиція Верховного Суду викладена у справі, у якій суд встановив такі обставини:
- рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат не виконується протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням;
- у справі відкрито виконавче провадження і здійснення виконавчих дій не призвело до фактичного виконання рішення суду.
Проте, апеляційний суд встановив, що відомості про відкриття (наявність) виконавчого провадження та про здійснення примусового виконання судового рішення у матеріалах справи відсутні.
Зміна способу і порядку виконання рішення є процесуальним інститутом стадії виконання судового рішення. Тому на переконання апеляційного суду, можливість зміни способу виконання рішення суду без попереднього звернення до органів виконання суперечить чинній концепції регулювання процедури виконання судових рішень в цілому.
Інститут виконання судових рішень передбачає активні дії стягувача щодо ініціювання виконання. Органи виконавчої служби наділені механізмами примусового виконання рішення суду та повноваженнями щодо застосування санкцій за невиконання судового рішення.
Таким чином зміна способу виконання без використання цих механізмів нівелює зміст інституту виконання судових рішень, передбачений законодавством.
Апеляційний суд також зазначає, що звернення боржника (Пенсійного фонду України) до органу казначейського обслуговування, спроби виконання боржником рішення, намагання боржника виконати рішення суду чи часткове виконання боржником рішення, не позбавляють стягувача права ініціювати процедуру примусового виконання рішення, у випадку, якщо такі дії боржника є неефективними.
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду, що регламентовано статтею 378 КАС України не є формою судового контролю за виконанням судових рішень, а належить до інших процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у адміністративних справах.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що законодавець не мав на меті замінювати процедури примусового виконання рішення судів у вказаній категорії справ процедурами, пов'язаними із зміною способу чи порядку виконання судових рішень.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, частину третю статті 378 КАС України необхідно розуміти так, що застосування визначеною цією нормою підстави для зміни способу виконання рішення суду можливе після неефективності виконавчих процедур (враховуючи їх обов'язковість) протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 380/7706/22, які викладені вище.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відтак оскаржене судове рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, з наведених вище підстав, тому вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити.
Керуючись ч.4 ст. 229, ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 378 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 260/2034/25 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 30.04.26