30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5949/25 пров. № А/857/13763/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву представника позивача Касандяка Володимира Васильовича про відвід судді у справі № 380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касандяк Володимир Васильович, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області), Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у взаємовідносинах з ГУ ПФУ у Львівській області шляхом визнання протиправним рішення відповідача, що породило його протиправну бездіяльність, та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.05.2024 та провести її виплату у встановленому законом порядку і строки;
надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у взаємовідносинах з в/ч НОМЕР_1 шляхом визнання протиправним рішення відповідача, що породило його протиправну бездіяльність, та зобов'язання відповідача невідкладно направити до ГУ ПФУ у Львівській області документи з персональними даними ОСОБА_1 , розробником, володільцем та розпорядником яких є військова частина, та які є необхідними для призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним вище рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 для розгляду справи № 380/5949/25, визначено наступний склад колегії суддів: Судова-Хомюк Н.М. (головуючий суддя), Глушко І.В., Затолочний В.С.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи № 380/5949/25.
27.04.2026 до суду надійшла заява представника позивача Касандяка Володимира Васильовича про відвід головуючого судді Судової-Хомюк Наталії Михайлівни від розгляду апеляційної скарги у справі №380/5949/25.
В обґрунтування цієї заяви зазначає, що згідно інформації розміщеної у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення ЛААС від 21.01.2026 у справі № 380/5949/25, доставлено до ВААС 26.02.2026 о 14 годин 02 хвилини, втім, зареєстровано у АСДС ВААС лише 02.03.2026 о 16 годин 20 хвилин.
Зазначає, що відповідно до 2.2.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням РСУ від 11.11.2024 № 39 ( далі Положення № 39), вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об'єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду із зазначенням причин встановлення такого терміну.
Вказує, що на думку сторони позивача, вище окреслені обставини порушення вимог передбачених у п. 2.2.1. та 2.2.2. Положення № 39, під час реєстрації апеляційної скарги ОСОБА_1 , може бути обумовлена нічим іншим як прагненням заінтересованих осіб вплинути на результат автоматизованого розподілу справ між суддями ВААС ( шляхом втручання у послідовність реєстрації вхідної кореспонденції суду ), з метою визначення конкретного головуючого суддю, а саме суддю Судову-Хомюк Н.М., у конкретній судовій справі, а саме у справі № 380/5949/25.
Крім цього, вказує, що станом на 27.04.2026, колегія суддів ВААС, що діє під головуванням судді Судова-Хомюк Н.М., не лише не розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а навіть не вирішила питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 380/5949/25.
Враховуючи наведене вище, зазначає, що у ОСОБА_1 є небезпідставні побоювання того, що обставина осмисленого ухилення судді-доповідача у справі № 380/5949/25 від забезпечення виконання конституційних функцій адміністративним судом, якій діє під її процесуальним керівництвом, може бути обумовлена зневажливим ставленням судді ВААС Судова-Хомюк Н.М. до соціального статусу позивача, як ветерана військової служби та учасника бойових дій, що, у свою чергу, може вказувати ні на що інше, як на упередженість судді ВААС Судова-Хомюк Н.М. по відношенню до особи ОСОБА_1 , а відтак, до сторони позивача у справі № 380/5949/25.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 визнано заявлений відвід головуючого судді Судової-Хомюк Наталії Михайлівни від розгляду справи № 380/5949/25 необґрунтованим. Питання про вирішення відводу передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід судді, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу встановлений у ст. 40 КАС України.
Відповідно до частин 1-4, 11-12 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Так, згідно ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, за цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 39 КАС України).
Згідно ч. 4 ст. 39 КАС України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.
Так за положеннями цієї статті, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 36 КАС України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні по справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначив, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (див. Рішення ЄСПЛ у справі «Wettstein v. Switzerland § 43; та у справі «Micallef v. Malta], § 93).
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Щодо питання реєстрації апеляційної скарги, поданої 26.02.2026 - 02.03.2026, то потрібно зазначити таке.
Відповідно до ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацу четвертого пункту 2 розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 зі змінами, абзацу першого підпункту 2.2.1. пункту 2.2. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 зі змінами, у зв'язку з надходженням великої кількості вхідної кореспонденції та апеляційних скарг, що унеможливлює реєстрацію всієї такої кореспонденції в день її надходження, враховуючи об'єктивні причини, зокрема пов'язані із завершенням робочого дня, а також з урахуванням наявності значної кількості апеляційних скарг, реєстрація яких в автоматизованій системі документообігу суду підлягає здійсненню у строки, визначені попередніми розпорядженнями керівника апарату суду.
Так, розпорядженням керівника апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 № 41-р «Про реєстрацію вхідної кореспонденції та апеляційних скарг» зобов'язано здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції, яка надійшла до Восьмого апеляційного адміністративного суду 26.02.2026, у кількості 310 (триста десять) апеляційних скарг не пізніше 05.03.2026.
Відтак, реєстрація апеляційної скарги поданої 26.02.2026 відбулася у відповідності до розпорядженням керівника апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 № 41-р «Про реєстрацію вхідної кореспонденції та апеляційних скарг» 02.03.2026 і не залежала від судді Судової-Хомюк Наталії Михайлівни.
Інші мотиви, зазначені в заяві про відвід судді стосуються питання тривалості розгляду справи, що не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у безсторонності судді та бути підставою для відводу.
Проаналізувавши підстави та мотиви заявленого відводу, колегія суддів доходить висновку, що представником позивача не наведено обставин, які б вказували на відсутність аспекту безсторонності судді або в чому полягає упередженість чи необ'єктивність при здійсненні правосуддя у даній справі. Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді під час розгляду даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається. Колегією суддів таких обставин не встановлено.
Відтак, колегія суддів зазначає, що наведені заявником підстави та обґрунтування для відводу судді Судової-Хомюк Наталії Михайлівни являються його припущеннями про існування відповідних обставин щодо безсторонності судді. Такі припущення не підтверджені належними і допустимими доказами, які б вказували на пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи та у її неупередженості при розгляді цієї справи.
Зважаючи на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 38, 39, 40, 248, 311, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви представника позивача Касандяка Володимира Васильовича про відвід судді Судової-Хомюк Наталії Михайлівни від розгляду справи №380/5949/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула