головуючий суддя у першій інстанції: Бучко Т.М.
21 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/25188/25 пров. № А/857/8404/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б..
представника апелянта: Гаврилюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2026 року у справі № 569/25188/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області молодшого лейтенанта поліції Дроздач Мар'яни Андріївни, Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
21.11.2025р ОСОБА_1 звернувся з позовом д інспектора 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області молодшого лейтенанта поліції Дроздач М.А., Управління патрульної поліції в Рівненській області, у якому просив суд:
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, винесену 02 листопада 2025 року інспектором 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області молодшим лейтенантом поліції Дроздач М.А., та закрити провадження по справі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.01.2026р. в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Представник апелянта, Гаврилюк Н.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила таку задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
02.11.2025р. інспектор 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області молодший лейтенант поліції Дроздач М.А винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6068756, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Як видно із змісту оскаржуваної постанови, 02 листопада 2025 року в 12:25:39 год в с.Крупець, дорога М-06 Київ-Чоп 423 км, водій керував транспортним засобом Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, а саме в населеному пункті Крупець, позначеному дорожнім знаком 5.49, 5.50, рухався зі швидкістю 77 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 ТС000762, відеофіксація велась на технічний пристрій 472821, 472041, чим порушив п.12.4 ПДР.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В ст.280 КУпАП, видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із змісту ч.1 ст.283 КУпАП, видно, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст.41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху. ( далі по тексту - ПДР).
Згідно п.12.9 (б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п.30.3 цих Правил.
п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що Фотознімком та відеозаписом приладу TruCam LTI 20/20 ТС000762 зафіксовано перевищення швидкості транспортним засобом Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, 02 листопада 2025 року на автодорозі М-06 Київ-Чоп 423 км (77 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год). Курсор приладу наведений саме на транспортний засіб, яким керував позивач.
Доводи апелчнта про протиправність використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 ТС000762 в ручному режимі без закріплення приладу колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю з огляду на таке.
п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить обов'язку стаціонарного розміщення засобів вимірювальної техніки. Не містить вказаного обов'язку і Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України від 8 грудня 2018 року № 1026.
В п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», видно, що засоби вимірювальної техніки - це засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Основною функцією лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam є саме вимірювання швидкості транспортних засобів, а не фото- і відеофіксація.
Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32860 - лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam № ТС000762 - максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: = 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, = 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Вказане свідчить про можливість використання приладу як в ручному, так і в автоматичному режимах, а відтак, використання приладу TruCam LTI 20/20 в ручному режимі без закріплення приладу є правомірним. При цьому, використання лазерного вимірювача TruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху транспортних засобів, тому сумніви позивача щодо зафіксованої швидкості руху автомобіля під його керуванням суд вважає необґрунтованими.
Також, вказаним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam № ТС000762 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, тобто є придатним до застосування, в тому числі в момент фіксації вчиненого позивачем правопорушення.
Отже, фотознімок та відеозапис, здійснені приладом TruCam LTI 20/20 ТС000762, є належними та допустимими доказами того, що позивач, керуючи транспортним засобом Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення інспектор 2 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області молодший лейтенант поліції Дроздач М.А. оцінила наявні докази, повно і об'єктивно дослідила всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст.252 КУпАП. Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржена постанова прийнята поліцейським в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019р. у справі № 459/1801/17.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2026 року у справі № 569/25188/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 30.04.2026р.