30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/1912/24 пров. № А/857/31057/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/1912/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
суддя у І інстанції - Клименко О.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складення повного тексту рішення - 23 жовтня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі також відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області та скасувати рішення від 24 листопада 2023 року № 28002/13-01-24-12/2334412592 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2878,20 грн;
- судовий збір в порядку статті 139 КАС України в сумі 1211,20 грн стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є платником податку як фізична особа, яка обрала спрощену систему оподаткування обліку та звітності осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (адвокатська діяльність), та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області. Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) позивач сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
У спірній ситуації позивач у повному обсязі перерахував єдиний внесок за 2018 рік, про що свідчать: квитанція № 144 від 19 квітня 2018 року на суму 2457,18 грн; квитанція № 103 від 13 липня 2018 року на суму 2457,18 грн; квитанція № 27 від 19 жовтня 2018 року на суму 2457,18 грн; квитанція № 5 від 10 січня 2019 року на суму 2457,18 грн. Допущена помилка в номері розрахункового рахунку, на який позивач сплачував єдиний внесок, призвела лише до тимчасового не відображення відповідних сум в інтегрованій картці платника податків, але не до фактичної недоїмки зі сплати єдиного внеску. Загальний баланс взаєморозрахунків між позивачем та бюджетом у питанні сплати єдиного внеску не постраждав. Передбачений Законом № 2464 штраф застосовується у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а не у разі помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків під час сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
З урахуванням викладеного позивач уважає безпідставним застосування до нього штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання, оскільки помилкова сплата єдиного внеску на інший рахунок податкового органу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Відтак позивач підсумовує, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24 листопада 2023 року № 28002/13-01-24-12/ НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним, а належним способом захисту порушеного права буде скасування судом такого рішення та зобов'язання відповідача видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску в сумі 2878,20 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 24 листопада 2023 року № 28002/13-01-24-12/ НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у частині застосування до ОСОБА_1 штрафу на суму 491,44 грн та нарахування пені на суму 181,83 грн.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Львівській області видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у частині відображення штрафу на суму 491,44 грн та пені на суму 181,83 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 283,32 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням в частині вимог, які суд першої інстанції залишив без задоволення, його оскаржив позивач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції заявлену вимогу було розділено на два штрафи, в той час як відповідно до рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24 листопада 2023 року № 28002/13-01-24-12/ НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ці штрафи об'єднанні, пов'язані між собою та не можуть бути розділені.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що згідно з картки особового рахунку за платежем 71040000 - єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців в тому числі тих, що провадять незалежну професійну діяльність станом на 20.04.2018 виник борг в сумі 2 457, 18 грн. (нарахування ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам за 1 квартал 2018 року, нарахування єдиного внеску № 10159546/ev від 19.04.2018, термін сплати. 19.05.2018), який було погашено 02.07.2018 згідно платіжного доручення №11. Відповідно за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 2 457, 18 грн. сума штрафних санкцій складає 491, 44 грн., а за прострочення 74 днів з 20.04.2018 по 02.07.2018 нараховано пені 181.83 грн.
Вказує, що станом на 03.05.2018 виник борг в сумі 8448 грн. (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік, нарахування єдиного внеску №3979044/ev від 02.05.2018, термін сплати 02.05.2018), який було погашено 02.07.2018 згідно платіжного доручення №11. Відповідно за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 8448, 00 грн. сума штрафних санкцій складає 1689,60 грн., а за прострочення 61 днів з 03.05.2018 по 02.07.2018 нараховано пені 515.,33 грн.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Львівського окружного адміністративного суду 23.10.2024 у справі №380/1912/24 залишити без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2014 року; перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність), є платником єдиного внеску.
24 листопада 2023 року начальник Червоноградського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Надія Дячук прийняла рішення № 28002/13-01-24-12/2334412592, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску вирішила застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі 2181,04 грн за період з 20 квітня 2018 року по 02 липня 2018 року та нарахувати пеню у розмірі 697,16 грн, загалом - 2878,20 грн.
Позивач, уважаючи зазначене рішення ГУ ДПС у Львівській області протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі 1689,60 грн та нарахування позивачу пені у розмірі 515,33 грн позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведена, тому підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення у цій частині у суду відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною 1 статті 1 Закону України №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 вказаного Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин 8 та 11 статті 9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI).
Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема :за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі Інструкція №449).
Згідно пункту 1 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Згідно пункту 7 розділу VII Інструкції №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 згаданого розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Таким чином, умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.
Як встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним рішенням до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 2181,04 грн за період з 20 квітня 2018 року по 02 липня 2018 року та нараховано пеню у розмірі 697,16 грн, загалом - 2878,20 грн.
Зі змісту інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суд встановив такі обставини виникнення у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також спірних штрафу та пені, визначених оскаржуваним рішенням, за вказаний у ньому період:
- 19 квітня 2018 року: нараховано єдиний внесок на суму 2457,18 грн;
- 19 квітня 2018 року: збільшено недоїмку на суму 2457,18 грн; недоїмка становить 2457,18 грн;
- 30 квітня 2018 року: недоїмка становить 2457,18 грн;
- 02 травня 2018 року: нараховано єдиний внесок на суму 8448,00 грн; недоїмка становить 2457,18 грн;
- 02 травня 2018 року: збільшено недоїмку на суму 8448,00 грн; недоїмка становить 10905,18 грн (2457,18 грн + 8448,00 грн);
- 31 травня 2018 року: недоїмка становить 10905,18 грн;
- 30 червня 2018 року: недоїмка становить 10905,18 грн;
- 02 липня 2018 року: сплачено до бюджету суму 10905,20 грн;
- 02 липня 2018 року: погашено недоїмку на суму 2457,18 грн; недоїмка становить 8448,00 грн;
- 02 липня 2018 року: нараховано пеню на суму 181,83 грн та штраф на суму 491,44 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску;
- 02 липня 2018 року: погашено недоїмку на суму 8448,00 грн; недоїмка становить 0,00 грн;
- 02 липня 2018 року: нараховано пеню на суму 515,33 грн та штраф на суму 1689,60 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Отже, з наведеного слідує, що станом на 19 квітня 2018 року у позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 2457,18 грн. Ця недоїмка погашена за рахунок сплати позивачем 02 липня 2018 року до бюджету суми 10905,20 грн. За несвоєчасну сплату вказаної суми (2457,18 грн) до позивача застосовано штраф у розмірі 491,44 грн та нараховано позивачу пеню у розмірі 181,83 грн.
Станом на 02 травня 2018 року у позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 8448,00 грн. Ця недоїмка погашена за рахунок сплати позивачем 02 липня 2018 року до бюджету суми 10905,20 грн. За несвоєчасну сплату вказаної суми (8448,00 грн) до позивача застосовано штраф у розмірі 1689,60 грн та нараховано позивачу пеню у розмірі 515,33 грн.
Щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 2457,18 грн, з огляду на наявність якої до позивача застосовано штраф у розмірі 491,44 грн та нараховано позивачу пеню у розмірі 181,83 грн, колегія суддів зазначає таке.
За приписами абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 позивач як платник єдиного внеску, зазначений у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, мав обов'язок сплатити єдиний внесок, нарахований за перший квартал 2018 року, до 20 квітня 2018 року.
Цей обов'язок позивач виконав, сплативши 19 квітня 2018 року єдиний внесок на суму 2457,18 грн, що підтверджується квитанцією від 19 квітня 2018 року № 144 на суму 2457,18 грн, призначення платежу: « 101;2334412592; єдиний внесок на ЗДСС; ОСОБА_1 ».
Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, до квитанції від 19 квітня 2018 року № 144 позивач помилково сплатив єдиний внесок за перший квартал 2018 року на неправильний розрахунковий рахунок отримувача, а саме: замість особистого рахунку, що має номер « НОМЕР_3 » - на рахунок найманих працівників, що має номер « 37196201011313».
Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок.
Відтак, здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції в цій частині зроблено висновок про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 листопада 2023 року № 28002/13-01-24-12/2334412592 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у частині застосування до позивача штрафу на суму 491,44 грн та нарахування позивачу пені на суму 181,83 грн, що не оспорюється позивачем.
Щодо спірного рішення у частині застосування до позивача штрафу в розмірі 1689,60 грн та нарахування позивачу пені у розмірі 515,33 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Оскаржуване рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24 листопада 2023 року № 28002/13-01-24-12/2334412592 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску поєднує у собі: штрафні санкції на суму 1689,60 грн та нарахування пені 515.,33 грн (оскільки станом на 03.05.2018 виник борг в сумі 8448 грн. (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік, нарахування єдиного внеску №3979044/ev від 02.05.2018, термін сплати 02.05.2018), який було погашено 02.07.2018 згідно платіжного доручення №11) та штрафні санкції на суму 491,44 грн та нарахування пені на суму 181,83 грн (станом на 19 квітня 2018 року у позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 2457,18 грн. Ця недоїмка погашена за рахунок сплати позивачем 02 липня 2018 року до бюджету суми 10905,20 грн).
До матеріалів справи позивачем долучено квитанцію від 13 липня 2018 року № 103 на суму 2457,18 грн; квитанцію від 10 жовтня 2018 року № 27 на суму 2457,18 грн; квитанцію від 10 січня 2019 року № 5 на суму 2457,18 грн, проте, вищевказаними квитанціями не охоплюється період з 03 травня 2018 року по 02 липня 2018, коли були нараховані спірні штраф та пеня на суму недоїмки 8448,00 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивач в позовній заяві не оспорює правомірність виникнення у нього 02 травня 2018 року недоїмки на суму 8448,00 грн, з огляду на наявність якої до нього застосовано штраф у розмірі 1689,60 грн та нараховано пеню у розмірі 515,33 грн, а надає докази, що свідчать про його незгоду із оспорюваним рішенням в частині штрафних санкцій на суму 491,44 грн та нарахування пені на суму 181,83 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі 1689,60 грн та нарахування позивачу пені у розмірі 515,33 грн позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведена, тому підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення у цій частині у суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/1912/24- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний