Справа № 308/22285/23
1-кс/308/2477/26
29 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000782 від 26 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.347, ч.2 ст.194 КК України, погоджене процесуальним керівником прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури - ОСОБА_7 , про застосуванні щодо підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Сухий, Великоберезнянського району (теперішній Ужгородський район), Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого,
запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000782 від 26 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.347, ч.2 ст.194 КК України, погоджене процесуальним керівником прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури - ОСОБА_7 , про застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначає, що: СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12023071170000782, внесеного до ЄРДР 26.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.347, ч. 2 ст.194 КК України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів України» правоохоронними органами в Україні є - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно клопотання, органом досудового розслідування, встановлено, що 26 жовтня 2023 року, приблизно о 01:20 годині, по вул. Волошина в с. Минай Ужгородського району, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті пошкодити, шляхом підпалу, майно ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що останній працює на посаді прокурора Ужгородської окружної прокуратури (на момент вчинення підпалу був відряджений до Закарпатської обласної прокуратури де працював на посаді прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури), з метою помсти йому за виконання ним своїх службових обов'язків, підійшли до припаркованого на загальному подвір?ї будинку № 3 «А» автомобіля, марки «KIA», моделі «SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_8 , після чого, обливши автомобіль легкозаймистою речовиною, яка згідно висновку експерта містить сліди нафтової оливи, за допомогою запальнички підпалили його, та в подальшому з місця вчинення злочину втекли, в результаті чого пошкодили передній бампер, вітрове скло, капот, передні фари, передні лівий та правий підкрилок, переднє праве та переднє ліве крило, замикаючу балку, кронштейн лонжерона лівий та правий, колісну арку передню праву та ліву, лонжерон передній правий та лівий, передню праву дверку, передню ліву дверку, облицювання передніх та задніх дверей, дах, облицювання даху, скло передніх та задніх дверей, компресор, конденсатор, радіатор, передні сидіння, задня сидіння, панель приборів, рульовий механізм, кермо, консоль, бачок омивача, прилад управління двигуна, кабалі моторного відсіку, гратку радіатора та інше, чим самим завдали потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди, що згідно висновку експерта становить 796 010,00 гривень.
Крім цього, 26 жовтня 2023 року, приблизно о 01:20 годині, по вул. Волошина в с. Минай Ужгородського району, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті пошкодити, шляхом підпалу, майно ОСОБА_8 , підійшли до припаркованого на загальному подвір?ї будинку № 3 «А» автомобіля, марки «KIA», моделі «SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , після чого, обливши автомобіль легкозаймистою речовиною, яка згідно висновку експерта містить сліди нафтової оливи, за допомогою запальнички підпалили його, та в подальшому з місця вчинення злочину втекли.
Однак, в подальшому, вогонь з автомобіля марки «KIA», моделі «SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , потрапив на поряд припаркований автомобіль марки «SKODA», моделі «OCTAVIA A7», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , в результаті чого було пошкоджено задній бампер автомобіля, двері задка, заднє скло, задня права фара, задня ліва фара, спойлер заднього бампера, замок дверей задка, привод дверей задка, замикаючу панель задка, підсилювач заднього бампера, задня права боковина, облицювання багажника, ліхтар номерного знака, задній правий бризговик, підлога багажника та інше, чим самим ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, завдали потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди, що згідно висновку експерта становить 248 191,00 гривня.
27 квітня 2026 року оголошено підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 347 КК України, тобто - умисне пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу та ч. 2 ст. 194 КК України, тобто - умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
У клопотанні зазначено, що вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: висновком молекулярно-генетичної експертизи, показами свідків та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Слідчий зазначає, що враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, тому обирати відносно нього запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту є недоцільно та неефективно. Однак, неконтрольоване пересування підозрюваного може призвести до вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Як вказано у клопотанні, відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків щодо запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки: злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 є тяжким та особливо тяжким і передбачають можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою. Підтвердженням наявного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те що ОСОБА_4 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати на територію яка перебуває в тимчасовій окупації, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду;
незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідком та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_4 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
При цьому у клопотанні вказано на те, що на даний час підозрюваний ОСОБА_4 знаходиться під вартою в іншому кримінальному провадженні №12026071170000098 від 14.02.2026 за ч.5 ст.407 К України з можливістю внесення застави. Однак, у випадку внесення застави ОСОБА_4 останній, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинений злочин може переховуватись від органу досудового розслідування та суду..
Слідчий зазначає, що: підставою застосування підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий зазначає, що ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Більше того, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків даного кримінального правопорушення, без дозволу слідчого, прокурора та суду, може виїхати з місця постійного проживання, переховуючись при цьому від органів слідства, прокурора, суду.
За твердженням слідчого , жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та наявні обставини, обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 131, ч. 1, 2, 5, 6 ст. 132, п. 5 ч. 1 ст. 176, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 177, п. 1, 6, 8, 9 ч. 1 ст. 178, 183, 184, КПК України, слідчий просить: застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Сухий Великоберезнянського району (теперішній Ужгородський район) Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого - запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задоволити таке з наведених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, з підстав того що ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні було обрано запобіжний захід.
Підозрюваний підтримав позицію захисника, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень заперечує повністю, вважає що є якась помилка у висновку експерта.
Слідчий суддя заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання доходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 177 КПК України , метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. (ст.. 178 КПК Ураїни).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України , тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; 2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки; 6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Слідчим суддею згідно матеріалів клопотання встановлено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12023071170000782, внесеного до ЄРДР 26.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.347, ч. 2 ст.194 КК України.
27 квітня 2026 року оголошено підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 347 КК України, тобто - умисне пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу та ч. 2 ст. 194 КК України, тобто - умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
На даному етапі досудового розслідування встановлено, що 26 жовтня 2023 року, приблизно о 01:20 годині, по вул. Волошина в с. Минай Ужгородського району, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті пошкодити, шляхом підпалу, майно ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що останній працює на посаді прокурора Ужгородської окружної прокуратури (на момент вчинення підпалу був відряджений до Закарпатської обласної прокуратури де працював на посаді прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури), з метою помсти йому за виконання ним своїх службових обов'язків, підійшли до припаркованого на загальному подвір?ї будинку № 3 «А» автомобіля, марки «KIA», моделі «SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_8 , після чого, обливши автомобіль легкозаймистою речовиною, яка згідно висновку експерта містить сліди нафтової оливи, за допомогою запальнички підпалили його, та в подальшому з місця вчинення злочину втекли, в результаті чого пошкодили передній бампер, вітрове скло, капот, передні фари, передні лівий та правий підкрилок, переднє праве та переднє ліве крило, замикаючу балку, кронштейн лонжерона лівий та правий, колісну арку передню праву та ліву, лонжерон передній правий та лівий, передню праву дверку, передню ліву дверку, облицювання передніх та задніх дверей, дах, облицювання даху, скло передніх та задніх дверей, компресор, конденсатор, радіатор, передні сидіння, задня сидіння, панель приборів, рульовий механізм, кермо, консоль, бачок омивача, прилад управління двигуна, кабалі моторного відсіку, гратку радіатора та інше, чим самим завдали потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди, що згідно висновку експерта становить 796 010,00 гривень.
Крім цього, 26 жовтня 2023 року, приблизно о 01:20 годині, по вул. Волошина в с. Минай Ужгородського району, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті пошкодити, шляхом підпалу, майно ОСОБА_8 , підійшли до припаркованого на загальному подвір?ї будинку № 3 «А» автомобіля, марки «KIA», моделі «SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , після чого, обливши автомобіль легкозаймистою речовиною, яка згідно висновку експерта містить сліди нафтової оливи, за допомогою запальнички підпалили його, та в подальшому з місця вчинення злочину втекли.
Однак, в подальшому, вогонь з автомобіля марки «KIA», моделі «SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , потрапив на поряд припаркований автомобіль марки «SKODA», моделі «OCTAVIA A7», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , в результаті чого було пошкоджено задній бампер автомобіля, двері задка, заднє скло, задня права фара, задня ліва фара, спойлер заднього бампера, замок дверей задка, привод дверей задка, замикаючу панель задка, підсилювач заднього бампера, задня права боковина, облицювання багажника, ліхтар номерного знака, задній правий бризговик, підлога багажника та інше, чим самим ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, завдали потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди, що згідно висновку експерта становить 248 191,00 гривня.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: висновком молекулярно-генетичної експертизи, показами свідків та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання встановлено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.347 та ч.2 ст.194 КК України.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаних злочинів. При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Разом із тим, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання до нього запобіжного заходу.
Щодо доводів сторони захисту, про відсутність доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину, то слідчий суддя зазначає, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим на обґрунтування клопотання, зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Наведені докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджує ймовірну його причетність до вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 347 КК України та ч.2 ст. 194 КК України.
Поряд із цим при розгляді клопотання встановлено наявність ризиків того, що перебуваючи на волі підозрюваний може:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннях передбачених ч.2 ст. 347 КК України санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до п'ятнадцяти років тв. ч.4 ст. 194 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. Відповідно вказані злочини належать до особливо тяжкого та тяжкого.
Вказане, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Тобто підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України.
Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому тяжкість покарання слідчий суддя оцінює в сукупності з іншими факторами, які можуть підтвердити ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, що підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду не лише на території інших країн, а й на території України. Відтак слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, а згідно із позицією ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію і соціальні наслідки, які роблять виправданим затримання, принаймні, протягом певного часу. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Окрім того, перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, а саме з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідком та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
У ході розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено те, що на даному етапі досудового розслідування є підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Аналогічні протиправні методи впливу можуть бути застосовані як до експертів, які виконуватимуть експертизи у даному кримінальному провадженні з метою складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких.
При встановленні наявності вказаного ризику слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків, потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя вважає, підставними доводи сторони обвинувачення про те, що знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_4 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування. ОСОБА_4 може також, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Наведене на переконання слідчого судді свідчить про наявність ризику того, що перебуваючи на волі останній може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає за необхідне зауважити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст.368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» дав визначення терміну «обґрунтована підозра», вказавши, що це означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин.
На переконання слідчого судді, зібрані органом досудового розслідування та наявні в матеріалах клопотання докази, на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в інкримінованих йому злочинах.
Таким чином, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у його вчиненні (особливо тяжкого та тяжкого злочинів), що на даний час ОСОБА_4 є підозрюваним в іншому кримінальному провадженні №12026071170000098 від 14.02.2026 за ч.5 ст.407 К України, тобто є підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків, експерта, у кримінальному провадженні, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, та враховуючи, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що підозрюваний має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, є підозрюваним в іншому кримінальному провадженні, раніше судимий.
Разом з тим, слідчий суддя констатує, що матеріали клопотання не містять обставин які б слугували підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів України» правоохоронними органами в Україні є - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання стосовно нього - запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, характер кримінальних правопорушень про підозру у яких повідомили ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної особи.
Відсутність з боку підозрюваного будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, в тому числі не вчинення ним дій, направлених на переховування від суду чи впливу на учасників кримінального провадження у зв'язку з його перебуванням під вартою, що застосовувалось в іншому кримінальному провадженні, не є беззаперечним твердженням відсутності ризику переховування, такого впливу чи вчинення нових кримінальних правопорушень.
Доводи захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні поданого клопотання обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні.
Так, наявність запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні, не може у повній мірі убезпечити від ризиків, які встановлені у цьому кримінальному провадженні. При цьому, не зважаючи на тяжкість кожного із запобіжних заходів, оскільки кожен запобіжний захід обирається з урахуванням конкретних обставин, існуючих ризиків та специфіки окремо взятого кримінального провадження.
Обставини та ризики у кожному кримінальному провадженні є індивідуальними та не можуть ставитися в залежність один від одного, оскільки обставини та ризики кожного кримінального провадження можуть змінюватися, а в підсумку змінюватися і обрані запобіжні заходи, а строкові запобіжні заходи закінчуватися та не продовжуватися.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування цих кримінальних проваджень відносно ОСОБА_4 , як зазначено в судовому засіданні учасниками провадження, здійснюється різними органами досудового розслідування.
За таких обставин, викладені доводи захисника не є обгрунтованими і слідчим суддею не враховуються.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, …у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Водночас, підозрюваний, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Виходячи із встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, слідчий суддя переконаний, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.
Слідчий суддя виходячи із наявних в матеріалах клопотання доказів, беручи до уваги інформацію що міститься у вказаному рапорті, та те що застава застосовується, задля належної процесуальної поведінки підозрюваного, вважає що передбачений п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави ( що передбачає від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а саме 150 розмірів прожиткового мінімуму , що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень здатен забезпечити вказану мету.
Водночас, слідчий суддя враховує, ОСОБА_10 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме ч. 2 ст. 347 КК України - умисному пошкодженні майна, що належить працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу, вчинене шляхом підпалу та ч.2 ст. 194 КК України - умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Відповідно до п. 11 ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний також врахувати розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
За таких обставин, майновий стан підозрюваного, у сукупності з обставинами ймовірного вчинення кримінального правопорушення, даними про його особу, встановленими ризиками, переконують слідчого суддю у тому, що обґрунтованим розміром застави є 150 розмірів прожиткових мінімумів, що становить 499 200 гривень.
При цьому, слід зазначити, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_4 , особу підозрюваного, наявні ризики, слідчий суддя вважає, що застава у визначеному розмірі, не є непомірною для нього.
Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в межах даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні відомо мості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000782 від 26 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.347, ч.2 ст.194 КК України, погоджене процесуальним керівником прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури - ОСОБА_7 , про застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою,- задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця села Сухий, Великоберезнянського району (теперішній Ужгородський район), Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 347 та ч.2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 60 днів, а саме до 19.06.2026 включно.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 499 200 (чотиристо дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в межах даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному,що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний,обвинувачений,будучи належним чином повідомлений,не з'явився за викликом до слідчого, прокурора,слідчого судді,суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки,застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом заклопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного,обвинуваченого, заставодавця,в порядку,передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Роз'яснити, ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1