Справа № 641/8503/25 Головуючий 1 інстанції: Маньковська О.О.
Провадження №33/818/1010/26 Доповідач: Шабельніков С.К.
27 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Латиш К.О. на постанову судді Слобідсбкого районного суду м.Харкова від 14 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року об 11 годині 37 хвилин біля будинку 102/112 по проспекту Героїв Харкова в м.Харкові, керував транспортним засобом ВАЗ 21033, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на предмет наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку в КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря нарколога - водій відмовився під відеофіксацію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник Латиш К.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Слобідського районного суду м.Харкова від 14 січня 2026 року у справі №641/8503/25 скасувати, та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення від 27 жовтня 2025 року, складений відносно ОСОБА_1 , є таким, що не відповідає вимогам законодавства України, а саме: Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим, він не є належним доказом у справі, тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст.247 КУпАП. Звертають увагу на те, що направлення ОСОБА_1 для огляду на стан сп'яніння не відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Зазначають, що направлення на огляд водія, яке було оформлене 27 жовтня 2025 року, не було складено під час складання матеріалів, а було складено пізніше. Матеріалами справи не встановлено факт керування ОСОБА_1 автомобілем, відеозапис починається з моменту перевірки його документів, а працівниками поліції до матеріалів справи не долучені письмові пояснення свідків події, які б підтвердили керування транспортним засобом. НА думку апелянта, рапорт поліцейського не є беззаперечним доказом, та не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Поряд із цим, захисник Латиш К.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась за відсутності ОСОБА_1 , копію постанови він не отримував, а про наявність постанови стало відомо лише із постанови начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові про арешт коштів, у зв'язку з чим не мали можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Латиш К.О.
У судове засідання Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Латиш К.О. не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися своєчасно та належним чином.
Зокрема, розгляд апеляційної скарги захисника Латиш К.О. був призначений в Харківському апеляційному суді на 13 годину 45 хвилин 27 квітня 2026 року.
На адресу, яка міститься в матеріалах справи та апеляційній скарзі захисника Латиш К.О., ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.31), яка 14 квітня 2026 року повернулась на адресу Харківського апеляційного суду у зв'язку з її неврученням, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (арк.34,35).
У матеріалах справи відсутні будь-які інші контактні відомості ОСОБА_1 , та стороною захисту, окрім адреси проживання, в апеляційній скарзі не зазначено.
Крім того, на адресу захисника Латиш К.О. судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.30), яку було отримано 01 квітня 2026 року, про що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу апеляційного суду (арк.33).
Захисник Латиш К.О. про місце, день та час розгляду її апеляційної скарги була також повідомлена в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить відомості довідки про доставку електронного документу (арк. 30 звор).
Разом з цим, у судове засідання апеляційного суду від 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Латиш К.О. не з'явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином. Клопотань від учасників справи, зокрема, про відкладення апеляційного розгляду або про розгляд справи у режимі відеоконференції до Харківського апеляційного суду не надходило.
Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об'єктивних підстав, визначених законом з обов'язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.
У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов'язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.
Слід звернути увагу, що листування з судом апеляційної інстанції захисник здійснювала за допомогою електронного суду, тобто проінформована про процеси діяльності судів, включаючи обмін документами між судом та учасниками судового процесу, можливість участі учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак, захисник Латиш К.О. не виявила бажання реалізувати своє право надати пояснення та взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Враховуючи наведене, а також те, що апеляційна скарга подана професійним захисником - адвокатом Латиш К.О., а матеріали справи мають усі необхідні відомості, які учасники справи вважали долучити для повного та всебічного розгляду цієї справи,апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу захисника Латиш К.О. за відсутності належно повідомлених учасників справи та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, які наявні в матеріалах справи.
Більш того, з метою повної та об'єктивної перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції Козир О.А., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , щоб з'ясувати обставини події, які він зафіксував у протоколі про адміністративне правопорушення. Однак, у судове засідання Харківського апеляційного суду працівник поліції не з'явився, будь-яких письмових пояснень не надав. Належить також зазначити, що можливість виклику працівників поліції для допиту в якості свідків шляхом приводу чинним КУпАП не передбачена.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Латиш К.О. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №495463 від 27 жовтня 2025 року, в якому зазначено про те, що 27 жовтня 2025 року об 11 годині 37 хвилин в м.Харкові, проспект Героїв Харкова (Московський), 102/112, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21033 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 27 жовтня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився, у зв'язку з відмовою водія (арк.6).
Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, капрала поліції Козиря О.А., 27 жовтня 2025 року під час патрулювання Індустріального району м.Харкова в складі екіпажу КПОЛ-4052 було зупинено транспортний засіб ВАЗ-21033 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з явними ознаками технічної несправності, а саме тріщина на лобовому склі. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна бладасть обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився. Було складено протокол ЕПР1 495463 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. (арк.7).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 27 жовтня 2025 року за участю ОСОБА_1 (акр. 5), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції транспортний засіб зупиняється на узбіччі дороги. Підійшовши до автомобіля, працівник поліції представився, повідомив про повну відеофіксацію, а також те, що причиною зупинки є технічний стан автомобіля, а саме наявність тріщини в зоні дії склоочисника з боку водія, що є порушенням п.31 ПДР. Водій в салоні автомобіля знаходився сам, водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі. Крім того, водію були роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі (відео 12:57:02). ОСОБА_1 повідомлено про те, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 відмовився від підпису у протоколі та його отриманні (відео 13:16:00). Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.
Зазначений відеозапис відтворює обставини події, факт керування, зупинку транспортного засобу та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду у відповідному медичному закладі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Посилання сторони захисту на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та розцінює як обраний спосіб захисту, оскільки з відомостей відеозапису, наявного в матеріалах справи, чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку, так і те, що після того, як транспортний засіб зупинився та до нього підійшли працівники поліції за кермом перебував саме ОСОБА_1 , а в салоні автомобіля, крім нього, не було нікого.
Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №495463 від 27 жовтня 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу від 27 жовтня 2025 року, рапорту працівника поліції від 27 жовтня 2025 року та відомостей відеозапису, у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Разом з цим, відповідно до пункту 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З відомостей відеозаписів події вбачається, що працівники поліції при спілкуванні з водієм виявили у останнього ознаки наркотичного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, водій після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять.
Таким чином, працівники поліції виконали всі необхідні дії, передбачені КУпАП та Інструкцією №1452/735, виявивши ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , а відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння не може свідчити про порушення працівниками поліції процедури такого огляду.
Доводи сторони захисту про не залучення свідків є необґрунтованими, оскільки факт керування, а також відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі було зафіксовано працівниками поліції на відео з застосуванням технічних засобів, а тому, присутність свідків, відповідно до вимог ст.266 КУпАП, в даному випадку, не є обов'язковою, і не свідчить про порушення працівниками поліції порядку огляду водіїв на стан сп'яніння.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, з наступних підстав.
Відповідно до статей 23 та 25 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 40 пункту 4 Положення про Національну поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року № 676, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 року № 1059/30927 (зі змінами), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, абзацу другого пункту 1 розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (зі змінами від 25 січня 2024 року
за № 133/41478, затвердженими Наказом Міністерства
внутрішніх справ України 11 січня 2024 року № 20),
з 01 липня 2024 року в підрозділах поліції запроваджено оформлення протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в електронному вигляді за допомогою логістичного пристрою.
Таким чином, за наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Доводи апеляційної скарги про складання направлення на огляд за відсутністю ОСОБА_1 жодним чином не спростовують висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд. Крім того, з матеріалів справи об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР та самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що рапорт не є самостійним доказом, апеляційний суд зазначає наступне.
Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами.
При цьому, рапорт поліцейського дійсно не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи, не повинен братися до уваги, оскільки не є самостійним доказом, не є слушними.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 (арк.4), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника Латиш К.О. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Слобідського районного суду м.Харкова від 14 січня 2026року задовольнити, поновивши їй цей строк.
Апеляційну скаргу захисника Латиш К.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 14 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков