Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/163/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
08.04.2026 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Кваші Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Кваші Л.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2026 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 525666 від 27.11.2025 року вказано, що ОСОБА_1 27.11.2025 року о 23.07 год., керував трактором «МТЗ 892» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.. Маяковського в м. Новомиргород, з явними ознаками наркотичного сп'яніння і, в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку.
При таких обставинах, постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права ОСОБА_1 керування транспортними засобами строком на 1 рік.
За висновком суду, вина ОСОБА_1 в умисному ухиленні від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі підтверджується протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1№525666 від 27.11.2025 року, направленням ОСОБА_1 та відеозаписом обставин події.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Кваша Л.П. просить скасувати постанову районного суду, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема зазначає про те, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 під час комендантської години керував трактором з ознаками наркотичного сп'яніння, і відмовився від проходження огляду в медичному закладі не відповідають дійсності і спростовуються відеозаписом, який міститься у матеріалах справи.
Адвокат Кваша Л.П. стверджує, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за відсутністю порушень правил безпеки дорожнього руху та безпідставно, за відсутністю будь-яких ознак наркотичного сп'яніння, запропонували пройти освідування у медичному закладі.
ОСОБА_1 у свою чергу погодився пройти відповідний огляд у лікарні, однак працівники поліції скориставшись обстановкою та юридичною необізнаністю ОСОБА_1 оформили протокол за ч.1 ст. 130 КУпАп з формальних підстав, по суті ввели його в оману, при тому, що зобов'язані були дотримуватись алгоритму дій, передбачених профільними інструкціями, які встановлюють порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, їх направлення для проведення огляду з метою виявлення такого стану сп'яніння та оформлення адміністративних матеріалів, а також порушили права ОСОБА_1 на захист.
Суд першої інстанції, на думку захисника на очевидні порушення уваги не звернув, у рішенні вказав про те, що ОСОБА_1 вину визнав, що не відповідає дійсності, формально розглянув справу, допустив необ'єктивність та неповноту при з'ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, взагалі не дав оцінки доводам ОСОБА_1 , неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, яке не грунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Кваша Л.П. також просить поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження постанови Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2026 року, вказуючи про те, що ОСОБА_1 хоча і був присутній в судовому засіданні 21 січня 2026 року, однак рішення суду йому не проголошувалось, копію оскаржуваної постанови адвокат Кваша Л.П. отримала лише 19 лютого 2026 року.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні 21.01.2026 року, однак рішення суду захисник Красносільського О.А. отримала лише 19 лютого 2026 року, після чого звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою.
В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови захиснику ОСОБА_1 адвокату Кваші Л.П. слід поновити.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Квашу Л.П., які підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Кваші Л.П. підлягає задоволенню за таких підстав.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.
Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, суд першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
За правилами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП.
За результатами перегляду цієї, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що протокол серії ЕПР1 № 525666 від 27.11.2025 року про керування ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, оформлений капітаном поліції Резніченко В.С. не на стандартному бланку, який затверджений інструкцією, а на аркуші паперу шириною 5 см., який не містить всіх необхідних реквізитів та місця для його нормального заповнення.
Крім того, спрощений підхід до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ не допустимий, оскільки адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за своїми санкціями прирівнюються до кримінальних проступків, які підпадають під «критерій національного права» та гарантій ст. 6 Конвенції.
У протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 керував трактором «МТЗ 892» у стані наркотичного сп'яніння та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку.
При цьому, акт огляду ОСОБА_1 про виявлення ознак наркотичного сп'яніння, матеріали справи взагалі не містять.
Якщо детально проаналізувати відеозапис, який долучений до матеріалів справи, то на ньому зафіксовано факт зупинки трактору «МТЗ 892» під керуванням ОСОБА_1 27.11.2025 року о 23.07 год. на вул. Маяковського в м. Новомиргород, причиною зупинки було порушення правил комендантської години.
Однак, з офіційних даних, зокрема Рішення ради оборони Кіровоградської області від 30.06.2023 року «Про проведення додаткових заходів в умовах воєнного стану та території Кіровоградської області» та Розпорядження начальника Кіровоградської ОВА від 30.06.2023 року «Про комендантську годину в області» вбачається, що комендантська година запроваджується з 00 год. 00 хв. до 04.00 год. 00 хв., після 23.00 год. забороняється проведення розважальних та інших заходів, припиняється робота закладів харчування, підприємства торгівлі, розважальних закладів і т.і.
Тобто, причина зупинки ОСОБА_1 27.11.2025 року о 23.07 год., під приводом порушення правил комендантської години є незаконною, а підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння відсутні.
Правові висновки Верховного Суду ( постанова від 15.03.2019 року справа № 686\111314\17, від 23.10.2019 року справа № 357\10134\17) у подібних ситуаціях однозначно трактуються як незаконність дій поліцейських, які не мають права зупиняти автомобіль, перевірити документи та, як наслідок вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння.
Більш того, на відео чітко зафіксовано, як після зупинки трактора ОСОБА_1 пояснює поліцейському про те, що цілий день працював «у полі» орав землю, втомився і повертається до дому, представляє всі необхідні документи, спілкується з поліцейськими, чітко відповідає на питання, поводить себе абсолютно спокійно та врівноважено, ніяких ознак наркотичного або іншого сп'яніння взагалі не проявляє, погоджується пройти освідування у лікарні, однак повідомив про те, що не може залишати трактор вночі на узбіччі дороги.
Таким чином, обставини які викладені у протоколі про те, що ОСОБА_1 27.11.2025 року о 23:07 год., керував трактором «МТЗ 892» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.. Маяковського в м. Новомиргород, з ознаками наркотичного сп'яніння, не підтверджені належними та допустимими доказами, а сам протокол є лише документом, який як зазначено вище оформлений з процесуальними порушеннями щодо форми та змісту.
По суті і це вбачається з відео, працівники поліції маніпулювали правами ОСОБА_1 , хоча зобов'язані були дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій.
Поліцейський по суті сам констатував факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, при тому, що ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які зазначені у протоколі та направленні не проявляв.
Підсвічування ліхтариком в очі вночі, які зі слів поліцейського «не реагують на світло» нічого спільного з методикою виявлення ознак наркотичного сп'яніння не має, питання про ознаки вирішуються лікарем наркологом у комплексі за спеціальною процедурою, яка включає лабораторні дослідження, що у сукупності з іншими «недоліками у роботі поліцейських» лише підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги адвоката Кваші Л.П. про незаконність дій працівників поліції при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
Що стосується суб'єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з'ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб'єктивний критерій).
Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об'єктивності та повноти судового розгляду, суддя місцевого суду повинен був викликати і допитати у присутності ОСОБА_1 та його захисника поліцейського Резніченко В.С. для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі та спростування доводів сторони захисту.
Суддя при вирішенні цієї справи зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, зазначивши в постанові про те, що ОСОБА_1 вину визнав, при тому, що ОСОБА_1 , під час апеляційного розгляду стверджував, що свою вину заперечував.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується процедури оформлення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд крім зазначеного вище відмічає.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.
В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до положень п.п. 2, 3 розділу І інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.6 розділу ІІ інструкції огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, присутність двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку та наявність направлення на огляд водія транспортного засобу є обов'язковими умовами, передбаченими наведеним Порядком, невиконання яких ставить під сумнів дотримання визначеного законом порядку при проведенні такого огляду та його дійсність.
Згідно ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того, наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Відповідно до вимог цієї інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі (ВС справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17)
Як вбачається п.12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В даному випадку, акт огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння відсутній, його направлення у медичний заклад, як свідчить відеозапис на місці зупинки не оформлявся, явних ознак того, що ОСОБА_1 знаходився під впливом наркотиків, на відеозаписі не зафіксовано, то з об'єктивністю стверджувати, що ОСОБА_1 керував трактором з ознаками наркотичного сп'яніння, підстав немає.
За відсутністю на відео явних ознак, а також об'єктивних сумнівів у законності дій працівників поліції, дії ОСОБА_1 на думку апеляційного суду не можуть кваліфікуватись як установлений факт керування трактором з ознаками наркотичного сп'яніння.
Таким чином, визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів.
Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст.ст. 254, 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів", затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура направлення ОСОБА_1 на огляд на стан наркотичного сп'яніння не була дотримана.
Окремо апеляційний суд відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Кваші Л.П. підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1ч.1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити адвокату Кваші Л.П. строк на апеляційне оскарження постанови Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Кваші Л.П. - задовольнити.
Постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов