10.01.11р.Справа № 33/271-10
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Національної металургійної академії України, м. Дніпропетровськ
про стягнення 31 939 грн. 52 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 14.01.2010 року
Від відповідача: Кітченков М.О., довіреність б/н від 30.10.2007 року
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Національної металургійної академії про стягнення 21 939 грн. 52 коп. - матеріальних збитків, 10 000 грн. 00 коп. - моральних збитків і витрат по справі.
29.12.2010 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 33 705 грн. 88 коп. - матеріальних збитків за період з 03.08.2010 року по 16.11.2010 року, 10 000 грн. 00 коп. - моральних збитків і витрат по справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що орендоване майно не було застраховане, як того вимагають умови договору та фактично не передав майно відповідачу за актом приймання-передачі.
В судове засідання 10.01.2011 року з'явились представники сторін. Позивач підтримав позовну заяву та просить задовольнити її з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
01.10.2003 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Національною металургійною академією України (орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування нерухоме майно загальною площею 54 кв.м. розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається в оренду з метою розміщення комп'ютерного центру.
Пунктом 8.1 сторони встановили, що цей договір укладено на рік, що діє з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року включно.
Відповідно до п. 8.2 Договору зміни та доповнення до даного Договору допускаються за взаємною згодою сторін і оформлюються додатковими угодами, що є невід'ємною частиною договору.
Сторонами були укладені сім додаткових угод, які продовжують термін дії договору до 30.06.2010 року.
Договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх обов'язків та в інших випадках передбачених законодавством.
21.07.2010 року позивачем отримано лист № 37-36/253 від відповідача відповідно до якого згідно до діючого законодавства Національна металургійна академія України погоджує передачу в оренду орендарю -ПП ОСОБА_1 терміном до 3-х років нежитлове приміщення загальною площею 204.4 кв.м., які розташоване за адресою: пр. Гагаріна, 19 та знаходиться на балансі підприємства, яке буде використовуватись орендарем під комп'ютерний клуб.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо пролонгації договору в силу закону та не надані належні докази того, що він повідомляв відповідача в передбачений законом місячний строк про своє небажання продовжувати договірні відносини, більше того відповідачем направлено на адресу позивача лист про погодження передачі в оренду нежитлового приміщення терміном до 3-х років.
04.08.2010 року позивачем отримано лист Національної металургійної академії України № 37-36/273 з проханням звільнити займані приміщення у 3-х денний термін до 06.08.2010 року на підставі припису прокуратури м. Дніпропетровська № 1729 вих. 10 від 03.08.2010 року.
У зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу акт приймання -передачі нежитлового приміщення площею 54 кв.м.
Відповідно до вищезазначеного припису при передачі позивачу в оренду майна згідно договору № 084 від 01.10.2003 року відповідачем не було отримано згоди органу уповноваженого управляти майно, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно якої акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, а також ч. 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном та ч. 5 статті 63 Закону України "Про освіту", відповідно до якої об'єкти освіти та науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Підприємство не має права використовувати нерухоме майно не за цільовим призначенням та на власний розсуд укладати договори оренди нерухомого майна. Тобто прокуратурою м. Дніпропетровська виявлені порушення Національною металургійною академією України вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сумлінно виконував обов'язки щодо сплати орендної плати, про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 224-226 Господарського кодексу України, під збитками розуміють витрати, зроблені кредиторами, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності у формі збитків можливо лише при наявності певного складу правопорушення боржника, який складається із його елементів: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктивну сторону утворює вина, а об'єктивну сторону - наступні елементи: наявність збитків у майновій сфері кредитора, їх розмір, протиправна поведінка боржника, яка виразилась в невиконання або неналежному виконанні зобов'язання, причинно-слідчий зв'язок між протиправної поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоча б одного із вищенаведених елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання (невиконання) зобов'язання.
Тобто протиправна дія заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, -наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні ним покладеного на нього законодавством обов'язку отримання згоди органу, уповноваженого управляти цим майном, що підтверджується приписом прокуратури м. Дніпропетровська № 1729 вих. 10 від 03.08.2010 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачем були понесені збитки за період з 03.08.2010 року по 16.11.2010 року у розмірі 33 705 грн. 88 коп., що підтверджується звітами суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку.
Згідно вказівок п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92р. №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що склад цивільного правопорушення, зокрема, наявність збитків, їх розмір 33 705 грн. 88 коп., вищевказаний причинно-слідчий зв'язок доведений матеріалами справи та наданими доказами позивачем, отже суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву в частині стягнення збитків у розмірі 33 705 грн. 88 коп.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з частиною 1 статті 116-7 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач вважає, що відповідач своїми незаконними діями завдав значної моральної шкоди, оскільки позивач є батьком трьох малолітніх дітей, дружина не працює, а доход з комп'ютерного центру був єдиним прибутком сім'ї якого позивач позбувся внаслідок безпідставного розірвання договору оренди.
Оцінюючи вказані доводи позивача, суд вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. Також не надано позивачем і мотивованого обґрунтування визначення розміру моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 33 705 грн. 88 коп. -матеріального збитку, в решті позовних вимог відмовлено.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Національної металургійної академії України (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 07070766) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33 705 грн. 88 коп. - матеріального збитку 337 грн. 05 коп. -державного мита та 182 грн. 02 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.А.Рудовська
Рішення оформлене відповідно
до ст. 84 ГПК України 20.01.2011 р.