18.01.11р.Справа № 25/285-10
За позовом Приватного підприємства "АДН", м. Кіровоград
до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк",
м. Дніпропетровськ
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
Від позивача: Кутовий В.М. (особа без повноважень)
Від відповідача-1: Блінза Ю.В. дов. № 1757-О від 14.04.2010р.
Від відповідача-2: Костогриз Д.О. дов. №D-0111/1 від 30.12.2010р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання договору поруки № 467 від 12.01.2009р., укладеного між відповідачами, недійсним.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір суперечить чинному законодавству України, зокрема ст.ст. 203, 234 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені та укладений з метою зміни територіальної підсудності судових справ, в яких беруть участь сторони, що є порушенням прав позивача.
Відповідачі проти позову заперечують з тих підстав, що зміст спірного договору не суперечить вимогам чинного законодавства України, позивач не є його стороною, а його укладення спрямоване на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені та не порушує права та інтереси позивача у справі.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника до судового засідання. Враховуючи належне повідомлення судом позивача про час та місце судового засідання у справі, повторне не з'явлення повноважного представника позивача до судового засідання, закінчення встановленого строку на вирішення спору у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
11.09.2007р. між Приватним підприємством «АДН»(Позивач) та Закритим акціонерним товариством «КБ «Приватбанк»(нині Публічне акціонерне товариство «КБ «Приватбанк») (Відповідач-1) була укладена Кредитна угода № МСМD-28/2007, за якою Відповідач-1 зобов'язався надати Позивачу кредит.
На підставі Договорів про видачу траншів, укладених між сторонами Кредитної угоди від 11.09.2007р. та від 12.11.2007р. Позивачу були надані кредити на суму відповідно 970000,00 грн. та 738164,00грн.
У якості забезпечення кредитних зобов'язань 11.09.2007р. Відповідач-1 уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Договори поруки відповідно МСМD 28-01/2007 та МСМD 28-02/2007.
12.01.2009р. між Відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове Агенство «Верус»(Відповідач-2) був укладений Договір поруки за № 467, згідно з додатком № 1 до якого, Відповідач-2 поручився перед Відповідачем-1 за виконання Позивачем своїх зобов'язань за Кредитною угодою № МСМD-28/2007 від 11.09.2007р. в розмірі 200 грн.
Позивач вважає зазначений вище договір недійсним, оскільки розмір відповідальності поручителя перед кредитором складає 200,00 грн., що явно не відповідає його меті - забезпечити виконання боржником своїх обов'язків перед кредитором за Кредитною угодою від 11.09.2007р., що передбачено п. 1 спірного Договору поруки.
Між тим, чинне законодавство України не пов'язує укладення договору поруки між кредитором та поручителем зі згодою боржника на його укладення та не обмежує розмір відповідальності поручителя.
Так, згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсягу.
Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Спірний договір поруки з урахуванням додатку № 1 до нього містить усі істотні умови для договору даного виду необхідні для його укладення та виконання. Як стверджують відповідачі укладення спірного договору поруки відповідає їх волевиявленню та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення спірного договору поруки без наміру створення правових наслідків, що ним обумовлені.
Так, згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Посилання ж Позивача в обґрунтування позову на укладення цього договору лише з метою зміни територіальної підсудності судових справ, є припущенням, яке не підтверджується відповідними доказами.
Навпаки, факт пред'явлення Відповідачем-1 у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська позову про солідарне стягнення заборгованості за Кредитною угодою з Позивача та інших поручителів, в тому числі і Відповідача-2 свідчить про настання правових наслідків, обумовлених спірним договором поруки.
Також, суд враховує, що Позивач не є стороною спірного договору поруки, а його саме цивільні права та інтереси внаслідок укладеного цього договору безпосередньо порушені не були, наявність чого є необхідною умовою для задоволення позову та захисту порушених прав та інтересів позивача у справі в силу ст. 15 ЦК України, ст. 1 ГПК України. Застосування ж процесуальних норм та реалізація Позивачем своїх процесуальних прав здійснюється під час розгляду та в межах відповідної судової справи.
За наведених обставин, правові підстави, встановлені ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсним спірного договору відсутні.
Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Позивача неправомірними та безпідставними, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсягу. Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Суддя А.Є. Чередко
19.01.2011р.