18.01.11р.Справа № 7/144-09
За позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі:
позивача -1: Міністерства оборони України, м. Київ
позивача-2: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
до
відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер -К", м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області
відповідача -2: Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове), смт. Коцюбинське Київської області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору від 09.03.2006р. купівлі - продажу нерухомого майна
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача-1: представник Капран І.В., дов. № б/н від 17.01.2011р., представник Такшин Д.В., дов. № б/н від 17.01.2011р.;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_1.;
за участю помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону - Маньковський К.Л., посвідчення № 080 від 10.10.2009р.
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, просить визнати недійсним (з моменту укладення) договір від 9 березня 2006 року купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 64, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Праці, 2-А, а саме: літ. А-1 - склад, загальною площею 509,5 кв.м , літ. а - рампа, літ. Б-2, б-1, б1-1 - будівля цеху, загальною площею 218,1 кв.м , літ. б - сходи, літ. В-1 -склад, загальною площею 1 062, 4 кв.м; літ. в, в1-в4 - рампи, літ. Д-1, д-1 - склад, загальною площею 90,1 кв.м, літ. д, д1 - ґанки, літ. Е-1 - склад, загальною площею 728,2 кв.м, укладений між Державою Україна в особі Верховної Ради України, від імені якої діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" громадянин ОСОБА_2., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-К".
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений вище договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог законодавства. Так, на думку військового прокурора, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_2. не мав повноважень на його укладення. Довіреність від 10.02.2006р., на підставі якої діяв ОСОБА_2. при укладенні договору, видана в порядку передоручення Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахункове) в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3 який, в свою чергу, діяв на підставі довіреності від 17.08.2004р., виданої Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Марчука Євгена Кириловича. Між тим, 02.10.2004р. Міністром оборони України видане розпорядження, згідно з яким довіреності на право укладання договорів (угод, контрактів) від імені Міністерства оборони України, видані до жовтня 2004 року та термін дії яких не закінчився, вважаються з цього числа недійсними. Отже, довіреність від 17.08.2004р. за станом на дату видачі довіреності від 10.02.2006р. була недійсною. Довіреність від 10.02.2006р. в обґрунтування повноважень ОСОБА_2 містить посилання також на доручення (розпорядження) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з. Однак, зі змісту листа за № 13965/з Міністр оборони України не надавав ніяких доручень (розпоряджень) Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахункове) щодо укладання договорів (правочинів) по спільній забудові та реконструкції військових містечок, а лише погодився з такою пропозицією свого заступника та за умови відповідності договорів чинному законодавству. Незважаючи на чітко окреслене коло своїх повноважень, ОСОБА_2. уклав від імені Міністра оборони України спірний договір, не отримавши рішення Міністра оборони України та без погодження встановленої у Міністерстві оборони України процедури погодження укладення таких договорів директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто з перевищенням своїх повноважень. За наведеного, військовий прокурор вбачає підстави для визнання недійсним спірного договору за ч. 2 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Також, як на самостійну підставу визнання недійсним спірного договору, військовий прокурор посилається на порушення при його укладенні порядку відчуження військового майна. Статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Військовий прокурор вважає, що на час укладення спірного договору майно військового містечка № 64 не було списане, тому рішення про його відчуження мав прийняти Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку майна, що підлягає відчуженню, до переліку мало бути включене спірне майно. Між тим, Міністерством оборони України не вносилося подання до Кабінету Міністрів України щодо відчуження об'єктів нерухомості та інших споруд військового містечка № 64, рішення щодо відчуження цього майна Кабінетом Міністрів України не приймалося. Окрім того, законодавство, чинне на час укладення спірного договору, передбачало реалізацію цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна виключно за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном. Вказаний порядок реалізації військового майна також не був дотриманий. Наведене, на думку військового прокурора, свідчить про те, що спірний договір укладено з порушенням публічного порядку (ст. 228 ЦК України). Відповідно до ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України господарські зобов'язання, які не відповідають вимогам закону або суперечать інтересам держави, є недійсними. Крім того, військовий прокурор вважає, що при укладенні спірного договору порушено встановлений порядок відчуження земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно. Так, земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, надана в постійне користування Міністерству оборони України в особі Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини (в подальшому перейменована у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) для будівництва складу, що підтверджується державним актом № 95 від 26.12.1969р. на право користування земельною ділянкою, отже, за цільовим призначенням віднесена до земель оборони. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування. Будь-яких рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під спірним майном військового містечка № 64 уповноваженим органом не приймалося. Між тим, пунктом 7 спірного договору передбачений обов'язок продавця військового майна надати письмову згоду покупцю про відмову від відведеної під комплекс об'єктів нерухомості земельної ділянки, на якій розташований цей комплекс. Посилаючись на ст. 21 Земельного кодексу України, військовий прокурор вважає, що наслідком порушення порядку зміни цільового призначення земель є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Міністерство оборони України та Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська заявлені військовим прокурором позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська надав пояснення по справі, в яких послався на ті обставини, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.02.2006р. № 590 право власності на об'єкти нерухомого майна військового містечка № 64, яке розташоване в м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-А, оформлено Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району за державою в особі Верховної Ради України. Об'єкти нерухомого майна військового містечка № 64 до цього часу перебувають на обліку в Квартирно - експлуатаційному відділі м. Дніпропетровська. Довіреностей на укладення спірного договору Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська не надавав. Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська вважає, що при укладенні спірного договору його сторонами не були додержані вимоги, встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним в силу ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер -К" проти позову заперечує, не погоджується з доводами військового прокурора щодо неправомірності видачі довіреності від 10.02.2006р. в порядку передоручення на підставі довіреності від 17.08.2004р. через нібито її скасування розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004р. та вважає, що в спірних правовідносинах відміна довіреності не має юридичного значення, оскільки особи, що уклали спірний договір, про відміну довіреності не були повідомлені. Також, на думку ТОВ "Лідер -К", якщо ОСОБА_2. при укладенні спірного договору перевищив свої повноваження, то ця обставина не може вплинути на дійсність спірного договору, оскільки в подальшому мало місце наступне схвалення договору Міністерством оборони України шляхом прийняття виконання зобов'язання від ТОВ "Лідер -К" по оплаті майна, що відчужене за спірним договором. Всупереч доводам військового прокурора, що за спірним договором відчужене військове майно, яке було придатне для використання, ТОВ "Лідер -К", посилаючись на рішення про списання нерухомих об'єктів військового містечка № 64, оформлене розпорядженням головного КЕУ ЗС України № 303/1/4/6668 від 18.12.2005р., вважає, що це майно було списане, Міністром оборони України прийняте рішення про його відчуження (розпорядження № 13965/з), а повноваження на реалізацію списаного військового майна Кабінетом Міністрів України надані Центральному спеціалізованому будівельну управлінню (госпрозрахункове). Відповідно, ТОВ "Лідер -К" не вбачає порушень закону, пов'язаних з порядком відчуження військового майна, при укладенні спірного договору.
Відповідач-2 пояснень по суті спору не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив.
Третя особа просить відмовити в задоволенні позову. Задоволення позову, як вважає третя особа, призведе до порушення права власності на придбану нею будівлю. Третя особа зазначає, що 24.05.2006р. нею та відповідачем-1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будівлі, розташованої у м. Дніпропетровську по пр. Праці № 2-а, а саме: будівлі цеху літ. Б-2, б-1, б1-1 загальною площею 218, 1 кв.м; сходи літ. б, тобто частини нерухомого майна, відчуженого за оспорюваним договором. Договір купівлі-продажу від 24.05.2006р. виконаний: відбулася передача майна та проведена оплата його вартості. Право власності третьої особи на придбане майно зареєстроване у встановленому порядку. За наведених обставин третя особа вважає, що нею дотримані всі вимоги чинного законодавства при оформленні договору, повністю виконані умови договору, третя особа є добросовісним набувачем придбаного майна. Також, на думку третьої особи, позов не підлягає задоволенню з підстав пропущення позовної давності та відсутності підстав визнати поважними причини пропущення позовної давності.
27.10.2009р. господарський суд оголосив ухвалу про направлення матеріалів справи до Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, зупинення провадження у справі, а також зобов'язав Військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону повернути матеріали справи після закінчення проведення слідчих дій та надати суду рішення, складене за наслідками проведення слідчих дій на підставі даної ухвали суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р. ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. у цій справі залишена в силі.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону разом з клопотанням військового прокурора про поновлення провадження у справі, оскільки усунуті обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, а саме вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року у кримінальній справі № 1-1081/2010, який набрав законної сили, колишній начальник філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_2. визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, господарський суд поновив провадження у справі, призначив розгляд справи у судове засідання на 18.01.2011р.
Позивач-1, позивач-2, відповідач-2 явку повноважних представників у судове засідання, призначене на 18.01.2011р., не забезпечили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.
До початку судового засідання позивач-2 повідомив суд про неможливість направлення свого представника у судове засідання у зв'язку з його хворобою та повідомив, що позовні вимоги військового прокурора підтримує.
У судовому засіданні відповідач-1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи № 1-1081/2010 за звинуваченням ОСОБА_2, яка розглядається апеляційним судом м. Києва, подав відповідне письмове клопотання.
Клопотання про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що позов про визнання недійсним спірного договору обґрунтований обставинами укладення цього договору директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_2. з перевищенням повноважень, в порушення порядку відчуження військового майна та земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно. Зупинивши провадження у справі у зв'язку з направленням матеріалів справи до військової прокуратури, господарський суд вбачав необхідність встановлення наявності чи відсутності в діях осіб, причетних до видачі довіреностей та укладення спірного договору, ознак кримінально караних дій. Військовий прокурор звернувся до господарського суду з заявою про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. ОСОБА_2. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, і вирок набрав законної сили. Однак, за доводами відповідача-1, зазначений вирок не набрав законної сили у зв'язку з його апеляційним оскарженням. Розгляд апеляційної скарги на вирок суду відбудеться 28.01.2011р. в апеляційному суді м. Києва. Між тим, як вважає відповідач-1, з'ясування обставин обґрунтованості позовних вимог у даному спорі пов'язане та залежить від результатів, отриманих в ході кримінального розслідування, а тому провадження у справі підлягає зупиненню на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до розгляду законності і обґрунтованості вироку у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_2 в апеляційному суді м. Києва.
Помічник військового прокурора вирішення клопотання про зупинення провадження у справі відносить на розсуд суду.
Третя особа вбачає підстави для задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, представників сторін, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Згідно ухвали господарського суду від 27.10.2009р. господарський суд, з огляду на ті обставини, що спір про відчуження майна військового містечка № 64 за договором купівлі-продажу від 09.03.2006р. пов'язаний з діями певних осіб, причетних до видачі довіреностей, діями особи, що діяла на підставі довіреності від 10.02.2006р., діями певних осіб, причетних до укладення договору купівлі-продажу від 09.03.2006р., направив матеріали справи до Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону з метою встановлення наявності чи відсутності порушень законності в діях цих осіб, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, при видачі довіреності від 10.02.2006р., укладенні договору купівлі-продажу від 09.03.2006р., зупинив провадження у справі, а також зобов'язав Військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону повернути матеріали справи після закінчення проведення слідчих дій та надати суду рішення, складене за наслідками проведення слідчих дій на підставі даної ухвали суду.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року у кримінальній справі № 1-1081/2010 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України. Суд встановив, зокрема, що 09.03.2006р. ОСОБА_2., продовжуючи перевищувати надані йому службові повноваження, перебуваючи у м. Дніпропетровську, діючи умисно в інтересах третіх осіб -ТОВ "Лідер-К", з метою реалізації військового майна зазначеній комерційній структурі, порушуючи вимоги ст.ст. 2, 32, 33, 34 Закону України "Про власність", ст.ст. 2, 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України" та п.п. 6, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. № 1919, реалізував шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухоме майно військового містечка № 64 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2а ТОВ "Лідер-К", чим спричинив тяжкі наслідки у вигляді виведення із власності держави нерухомого майна вартістю 2 379 749 грн.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. у кримінальній справі № 1-1081/2010 не набрав законної сили, що підтверджується відповіддю Шевченківського районного суду м. Києва від 13.01.2011р. № 1-1381/10 на запит Мельника І.І. та листом Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2010р. № 1-1081/10 про направлення кримінальної справи № 1-1081/10 відносно засудженого ОСОБА_2 для розгляду в апеляційній інстанції (апеляційний суд м. Києва) на 28.01.2011р. (оригінали листів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Враховуючи ті обставини, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. у кримінальній справі № 1-1081/2010 встановлені обставини перевищення ОСОБА_2. наданих йому службових повноважень та порушення закону при укладенні спірного договору купівлі-продажу, відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. у кримінальній справі № 1-1081/2010 не набрав законної сили, а кримінальна справа № 1-1081/2010 перебуває в провадженні Апеляційного суду м. Києва, господарський суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача-1 та зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи № 1-1081/2010, що розглядається Апеляційним судом м. Києва.
Керуючись ч. 1 ст. 79, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -
Зупинити провадження у справі № 7/144-09 до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи № 1-1081/2010 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, яка розглядається Апеляційним судом м. Києва.
Зобов'язати військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, сторони у справі повідомити господарський суд Дніпропетровської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Суддя Л. А. Коваль