28 квітня 2026 р. Справа № 520/31561/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 30.01.26 по справі № 520/31561/25
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської обласної військової адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025 УМ-18944835, відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян» в термін передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
- зобов'язати Черкаську обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.06.2025 УМ-18944835, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян».
Позовна заява обґрунтована неналежністю розгляду поданого позивачем, як особою з інвалідністю внаслідок війни, до Черкаської обласної військової адміністрації звернення, оскільки відповідь була надана начальником Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації, а не першим керівником державного органу, що є порушенням вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Крім того, представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмір 5000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 520/31561/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Черкаської обласної військової адміністрації (бульв. Шевченка, буд. 185, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18001, код ЄДРПОУ 00022668) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/31561/25 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі 520/31561/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/31561/25 - скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Черкаської обласної військової адміністрації, яка полягають у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025 УМ-18944835, відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян» в термін передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Зобов'язано Черкаську обласну військову адміністрацію (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 185, ЄДРПОУ: 00022668) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.06.2025 УМ-18944835, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян».
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 520/31561/25 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/31561/25 та винести нове рішення, яким стягнути з Черкаської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з огляду на умови Договору про надання правничої допомоги від 19.11.2025 б/ н, не вбачалось за можливе подати докази, які підтверджують розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, а тому заяву про винесення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу було подано 29.01.2026, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення (27.01.2026).
Переконував про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі є визначеним, не залежав від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, та підлягав сплаті ОСОБА_1 .
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги.
В обґрунтування відзиву зазначив, що до моменту винесення рішення у вказаній справі позивачем не було долучено до матеріалів справи орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу з детальним описом виконаної роботи та часу витраченого на її виконання, а долучений вже згодом до заяви про ухвалення додаткового рішення від 29.01.2025 договір про надання правничої допомоги від 19.11.2025 не дозволяє встановити співмірність заявлених до відшкодування представником позивача витрат на правничу допомогу.
Крім того, формулювання пункту 1.1 та інші положення цього договору, як і додатки до нього не надають вичерпної інформації щодо фактично виконаної роботи адвокатом та доказів на її підтвердження.
Стверджував, що справа № 520/31561/25 розглядалась Харківським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному проваджені, не потребувала особистої присутності представника позивача у судових засіданнях, а направлення документів відбувалось за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», що не вимагало значних зусиль з боку представника позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якій він просив суд стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмір 5000,00 грн.
Врахувавши, що суд залишив позовну заяву без задоволення, а розгляд справи відбувався за правилами спрощеного провадження, суд не вбачав підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявою від 24.12.2025 представником позивача було повідомлено про намір стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу та зазначено, що згідно з умовами договору про надання правничої допомоги від 19.11.2025 б/н подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі є неможливим.
При цьому, заяву про винесення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу було подано 29.01.2026, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення (27.01.2026), що відповідає вимогам частини 7 статті 139 КАС України
Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Уманцем Андрієм Ігоровичем укладено договір про надання правничої допомоги від 19.11.2025, відповідно до пункту 1.1 якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги від 19.11.2025, за надання правничої допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, який розраховується адвокатом в залежності від обсягу наданої правничої допомоги та витраченого часу. Вартість однієї години для розрахунку розміру гонорару згідно з умовами даного договору визначається додатковою угодою.
За змістом додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 15.01.2026, за надання правничої допомоги у адміністративній справі № 520/31561/25 клієнт незалежно від результату виконання доручення зобов'язується виплатити адвокату гонорар, фіксований розмір якого становить 5000,00 грн.
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2026 адвокатом надано такі послуги :
- представництво інтересів клієнта у справі № 520/31561/25 в Харківському окружному адміністративному суді та надання інших видів правничої допомоги, пов'язаних із розглядом справи, у тому числі надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав клієнта. Вартість послуг 5000,00 грн.
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зауважити, що загальні норми КАС України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, які виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено позовну заяву (5 аркушів), відповідь на відзив відповідача на позовну заяву (7 аркушів), заяву від 24.12.2025 (2 аркуша) та заяву про ухвалення додаткового рішення (4 аркуша).
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що справу № 520/31561/25 розглянуто в спрощеному провадженні за наявними в матеріалах справи доказами, а також, дана справа є незначної складності, а відтак визначений представником позивача розмір правової допомоги у загальному розмірі 5000 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню.
Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 4000 грн, що дорівнює 2 годинам роботи адвоката.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 520/31561/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з Черкаської обласної військової адміністрації судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 520/31561/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення з Черкаської обласної Державної адміністрації судових витрат на професійну правничу допомогу -задовольнити частково.
Стягнути з Черкаської обласної військової адміністрації (18000, Черкаси, бульвар Шевченка, 185, ЄДРПОУ: 00022668) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій