28 квітня 2026 р.Справа № 520/18081/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) по справі № 520/18081/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963340156000 від 07.06.2024 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви про перерахунок пенсії №3597 від 30.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити за період часу з 01.01.2019 по 31.12.2020 перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум пенсії ОСОБА_1 раніш призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до положень статі 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2021 по 30.11.2022 перерахунок та виплату з урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 раніш призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його “Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості;
- допустити негайне виконання рішення суду відповідно статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішення суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 25.04.2025 позов задоволено частково.
Суд вийшов за межі позовних вимог.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №963340156000 від 07.06.2024 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви про перерахунок пенсії №3597 від 30.05.2024.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 №3597 та здійснити за період часу з 01.01.2019 по 31.12.2020 з урахуванням виплачених сум перерахунок пенсії ОСОБА_1 раніше призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до положень статі 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а також здійснити з 01.01.2021 по 30.11.2022 з перерахунок пенсії урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його “Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої пенсії за період часу з 01.01.2019 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 30.11.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
23.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначила, що на виконання судового рішення пенсійний орган провів перерахунок пенсії, проте при її обрахунку взяв до уваги невірні показники коефіцієнту заробітної плати та не застосував послідовне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески на коефіцієнти збільшення, що призвело до виплати пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством та встановлено судовим рішенням.
Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про не належне та не повне виконання судового рішення, а отже наявні підстави для встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 заяву залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду та необхідності встановлення судового контролю за рішенням суду.
Заявниця, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки правильності розрахунку пенсійним органом пенсії, призначеної за судовим рішенням у справі № 520/18081/24, а формально зазначено про вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на його виконання.
Натомість, вказує, що пенсійний орган всупереч рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 520/18081/24 здійснює виплату пенсії позивача із застосуванням зменшеного коефіцієнту заробітної плати та не застосовує послідовне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески на коефіцієнти збільшення, що призвело до її зменшення.
Враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується невиконання пенсійним органом судового рішення, тому, на думку апелянта, суд першої інстанції мав встановити судовий контроль.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1) надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2) правом не подало відзив на апеляційну скаргу не скористалось.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 520/18081/24 зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 №3597 та здійснити за період часу з 01.01.2019 по 31.12.2020 з урахуванням виплачених сум перерахунок пенсії ОСОБА_1 раніше призначеної державної пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а також здійснити з 01.01.2021 по 30.11.2022 з перерахунок пенсії урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 45 47 його “Прикінцевих положень» без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої пенсії за період часу з 01.01.2019 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 30.11.2022.
На виконання судового рішення, пенсійним органом повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , проведено перерахунок пенсії за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 30.11.2022 без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, що підтверджується рішенням від 27.11.2025 № 963340156000.
За результатом проведеного перерахунку нараховано суму коштів за період з 01.01.2019 по 30.11.2022 у розмірі 464 763,61 грн, виплата якої здійснюється з врахуванням встановленого порядку, визначеного постановою КМУ № 821 від 14.07.2025 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".
Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд першої інстанції вважав, що відповідачем надано належні докази, що підтверджують вчинення ним дій з виконання судового рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Водночас, як вказує заявник, пенсійним органом проведено невірний розрахунок її пенсії на виконання судового рішення, оскільки не застосовано послідовне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески на коефіцієнти збільшення, як передбачено чинним законодавством та враховано зменшений коефіцієнт заробітної плати.
Колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам позивача щодо невірного розрахунку пенсії.
Суд першої інстанції фактично обмежився лише посиланням на розрахунок пенсії, наведений пенсійним органом, проте не надав належної оцінки правильності такого розрахунку, відповідності коефіцієнту заробітної плати, врахованому при обчисленні пенсії, абз. 1 п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, не перевірив доводи заявника щодо не застосування послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески на коефіцієнти збільшення.
Водночас зобов'язальна частина судового рішення, що перебуває на виконанні пенсійного органу, чітко передбачає його обов'язок перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019.
Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви з підстав належного виконання пенсійним органом судового рішення є передчасним, зробленим без повного та всебічного з'ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.
Суд першої інстанції не взяв до уваги і те, що судовим рішенням, зобов'язано провести позивачу відповідні виплати, проте нарахована заборгованість залишається невиплаченою, а отже судове рішення в цій частині також залишається невиконаним.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 382 КАС України, в редакції, що діє з 19.12.2024 в частині обов'язку суду встановити судовий контроль за письмовою заявою заявника у справах, зокрема, з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Колегія суддів зазначає, що справа № 520/18081/24 стосується питання перерахунку пенсії, як наслідок, суд першої інстанції, отримавши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, мав зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви є помилковим, зробленим без повного та всебічного з'ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.
Натомість, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Щодо вимог апелянта про покладення на відповідача обов'язку подати звіт колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 30.01.2025 у справі № 520/18081/24.
З огляду на викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю, в порядку ст. 382 КАС України до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 по справі № 520/18081/24 скасувати.
Адміністративну справу № 520/18081/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.01.2026.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 30.04.2026 року