Справа № 185/6447/26
Провадження № 2-н/185/623/26
30 квітня 2026 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 -
27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Головіна В.О.
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу, суд приходить до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, за змістом вищевказаної правової норми, право на звернення до суду заявою про видачу судового наказу чи з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Згідно положень п.4 ч.2, п.4 ч.3 статті 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, якими вони обґрунтовано. До заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, яким заявник обґрунтовує свої вимоги.
Однак, до заяви про видачу судового наказу не долучено доказів, які б підтверджували факт проживання неповнолітньої дитини із заявником на час звернення до суду з даною заявою, що позбавляє суд можливості зробити висновки з цього питання та перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Згідно приписів пункту 8 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
На підставі вищевикладеного, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, роз'яснивши, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків (ч.1 ст. 166 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 163, 165,166, 260, 261, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Cуддя: В. О. Головін