Справа № 183/9811/25
№ 2/183/3177/26
08 квітня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І. Г., за участю секретаря судових засідань - Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Самарівської міської ради, треті особи - Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Товарна біржа «Новомосковська» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скороход Є.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Самарівської міської ради, треті особи - Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Товарна біржа «Новомосковська» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, який в подальшому уточнив.
В обґрунтування уточненого позову позивач посилався на те, що 24 жовтня 1998 року його мати - ОСОБА_4 , придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Такий договір купівлі-продажу був укладений на Товарній Біржі «Новомосковська» та зареєстрований за № 000468, а також його матір'ю були вчинені всі дій для реєстрації прав на такий об'єкт нерухомо майна, зокрема такий договір зареєстрований 26 жовтня 1998 року в органах БТІ в реєстровій книзі № 1 за № 73-1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилась спадщина, у тому числі і на вищезазначений житловий будинок. За життя спадкодавець заповіту не складала, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом. З метою оформлення своїх спадкових прав він звернувся до Першої самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії оскільки правовстановлюючий документ про належність спадкодавцеві нерухомого майна не був нотаріально посвідченим.
Позивач зазначає, що продавець за угодою купівлі-продажу нерухомого майна, який укладався з його спадкоємцем та посвідчувався на товарній біржі, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями першої черги спадкування після смерті якого були його дружина - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , що є відповідачами у справі. У зв'язку із цими обставинами вирішити спір у позасудовому порядку не вбачається можливим, а тому, з метою захисту своїх спадкових прав, він вимушений звернутись до суду та просить визнати за ним право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з: житлового будинку - А1-І, загальною площею 52,6 м2, житловою площею 29,1 м2, підвалу - пг, гаражу - Б, вбиральні - Г, літньої кухні - Ж, літнього душу - З, теплиці - К, огорожі № 2, воріт № 4, огорожі № 5, замощення - І, 1948-1999 років побудови, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від відповідача Самарівської міської ради відзиву на позовну заяву не надходило.
Від відповідача ОСОБА_2 також відзиву на позов не надходило.
Від відповідача ОСОБА_3 відзиву на позов не надходило.
Ухвалою судді від 02 жовтня 2025 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою відповідачеві та третім особам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових пояснень щодо позову. Також ухвалою від 02 жовтня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі.
10 листопада 2025 року постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів у справі.
Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року за клопотанням сторони позивача постановлено про залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача у цій справі та зобов'язано позивача та його представника подати суду уточнену позовну заяву з доказами її направлення з додатками на адресу залученої сторони.
12 лютого 2026 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду по суті.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скороход Є. О. подав заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог та просив задовольнити їх з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача - Самарівської міської ради у судове засідання повторно не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення просив ухвалити на розсуд суду.
Відповідачі ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з?явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи, а також відзивів на позовну заяву суду не подала.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з?явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи, а також відзивів на позовну заяву суду не подала.
Представник третьої особи - Першої самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи - Комунального підприємства «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи, а також письмових пояснень щодо позовної заяви не подавали.
Представник третьої особи - Товарної біржі «Новомосковська» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи, а також письмових пояснень щодо позовної заяви не подавали.
У судове засідання третя особа - ОСОБА_6 не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та письмових пояснень не подавала.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд ухвалює заочне рішення у справі, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши підстави позову, матеріали цивільної справи та інвентаризаційної справи, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , його батьками записані: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 червня 1974 року, наданим суду в засвідченій представником позивача копії.
З оригіналу інвентаризаційної справи на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яку оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що на підставі рішення Новомосковської Ради депутатів трудящих «Про надання права власності на домоволодіння» № 8/17/233 від 31 березня 1954 року, визнано право власності ОСОБА_8 на домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_8 зареєстровано в БТІ на це домоволодіння 05 квітня 1954 року, при цьому, матеріалами інвентаризаційної справи підтверджується зміна нумерації цього домоволодіння на «187», що також підтверджується відповідною довідкою № 1 про належність будівель по домоволодінню АДРЕСА_1 .
30 вересня 1975 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Микитась Е.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3380, власником вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами стала ОСОБА_9 , який остання успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_8 .
16 серпня 1982 року ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_10 договір купівлі продажу, який посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Микитась Е.О., зареєстрований в реєстрі за № 2965, за умовами якого остання продала, а ОСОБА_10 придбав житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
11 серпня 1983 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Микитась Е.О., зареєстрований в реєстрі за № 2928, за умовами якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_11 придбав житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Власником вищезазначеного домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 1992 року, укладеного з ОСОБА_11 та посвідченого державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Шевченко Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3877, став ОСОБА_5 . Що також підтверджується відповідною довідкою № 1 про належність по житловому будинку (домоволодінню) на АДРЕСА_1 (реєстр Д7, с. 165).
24 жовтня 1998 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_5 за 6999,00 грн. житловий будинок, житловою площею 27,0 м2, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній держфонду площею 357 м2, договір купівлі-продажу зареєстрований в НРКП БТІ «Інвентаризатор» 26 жовтня 1998 року у реєстраційній книзі № 1 за реєстровим № 73-1. Відповідно до ст. 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», угоду було зареєстровано на Товарній біржі «Новомосковська» за реєстровим № 000468.
Відповідно до технічного паспорту, складеного 23 жовтня 1998 року, і наданого суду у засвідченій представником позивача копії, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: житлового будинку - А, загальною площею 51,1 м2, житлової площею 27,0 м2, підвалу, сараю - Б, вбиральні - Г, погребу - Д, літньої кухні - Ж, 1/2 колодязю № 1, огорожі № 2, хвіртки № 3, воріт № 4, огорожі № 5, замощення № 6, 1948-1990 років побудови.
На підставі постанови Верховної Ради України № 3984-IX "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від від 19 вересня 2024 року, назву міста Новомосковськ було змінено на місто Самар, а також назву Новомосковського району було змінено на Самарівський район.
Разом з тим, відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, адреса об?єкта: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 21 червня 2025 року, і наданого суду в засвідченій представником позивача копії, домоволодіння в цілому складається з: житлового будинку - А1-І, загальною площею 52,6 м2, житловою площею 29,1 м2, підвалу - пг, гаражу - Б, вбиральні - Г, літньої кухні - Ж, літнього душу - З, теплиці - К, огорожі № 2, воріт № 4, огорожі № 5, замощення - І, 1948-1999 років побудови.
Також, відповідно до повідомлення Комунального підприємства «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» № 257/25 від 14 березня 2025 року, відповідно до інвентаризаційної справи КП «СМБТІ» ДОР» та інвентаризаційної справи, вилученої правоохоронними органами в НРКП БТІ «Інвентаризатор» та повернутої до КП «СМБТІ» ДОР» станом на 29 грудня 2012 року власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі угоди купівлі-продажу, укладеної 24 жовтня 1998 року на «Новомосковській товарній біржі» (р. № 000468), зареєстрованого в НРКП БТІ «Інвентаризатор» 26 жовтня 1998 року за р. № 73-1. Опис об'єкта відповідно до матеріалів інвентаризації становить: житловий будинок «А1-1»; стіни - глиновальк.об.цеглою, загальна площа будинку - 52,6 м2, житлова площа будинку - 29,1 м2; гараж Б, вбиральня Г, літня кухня - Ж, літній душ З, теплиця К, огорожа № 2, 4, 5, замощення І. Згідно з Переліком будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406, переобладнання в будинку, внаслідок чого житлова площа збільшилась з 27,0 м2 до 29,1 м2, зміна функціонального призначення «сараю, Б» на «гараж, Б», будівництво літнього душу «З», теплиці «К» - не належить до самочинного та не потребує додаткового введення в експлуатацію. Будівництво літньої кухні «Ж» узаконено рішенням виконкому Новомосковської міської ради № 310 від 21 квітня 1999 року. Погріб «Д» - знесений.
Як свідчить укладений спірний договір, між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, така домовленість підтверджена письмовим доказом, відбулося повне виконання договору, ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 , належний йому житловий будинок, а остання, у свої чергу, передала грошові кошти у розмірі 6999,00 гривень, договір зареєстрований на товарній біржі, однак його нотаріально не посвідчено.
Разом з тим, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер продавець за угодою купівлі-продажу нерухомості - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11 липня 2024 року, наданим суду в копії.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82973674 від 21.10.2025, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась.
Згідно із повідомленням Виконавчого комітету Самарівської міської ради № 2905/0/2-25 від 20 листопада 2025 року, наданого у відповідь на запит суду, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , разом з ним на день смерті значились зареєстровані: ОСОБА_12 , 2004 року народження; ОСОБА_3 , 1981 року народження; ОСОБА_2 , 1962 року народження. Інформація щодо інших зареєстрованих у відділі реєстрації відсутня.
Таким чином, спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 1258, 1261, 1268 ЦК України
Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, та Кодексу про шлюб та сім'ю УРСРС, чинних на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року, згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Міністерством юстиції України за № 17-12-44 від 10 квітня 1998 року, розяснено, що угоди укладені на біржі не прирівняні до нотаріально засвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачалось, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Тобто, у період укладання спірних договорів купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому як, згідно зі ст.ст. 242, 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору.
В той же час, у відповідності до ст.ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР договір вважався укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцеві на праві власності нерухомого майна. Сторонами договору усі умови останнього виконані. Згідно з вищевказаним договором зазначена нерухомість відчужена. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір за життя ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст. 237 ЦК України, як і доказів оспорювання його умов спадкоємцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суду не надано, тому, суд вважає укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 - дійсним.
Оскільки сторони повністю виконали умови договорів купівлі-продажу нерухомості, угода не визнавалась недійсною, ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» набула право власності на спірний об'єкт нерухомості. Передбачених законом підстав для не визнання дійсними неоспореного договору в судовому порядку не має.
Судом установлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 31 травня 2022 року, наданим суду у засвідченій представником позивача копії.
За життя, ОСОБА_4 заповітів не складала, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 159/2022.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , звернувшись до Першої самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із відповідною заявою про прийняття спадщини від 24 листопада 2022 року та 08 травня 2025 року - звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою державного нотаріуса Першої самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Голубової О. С. від 08 травня 2025 року позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове домоволодіння, у зв'язку з тим, що пред'явлений ним правовстановлюючий документ на спадкове майно не був посвідчений нотаріально.
У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
У зв'язку з тим, що спадкодавцеві ОСОБА_4 за життя належало на праві приватної власності - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , позивач є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після її смерті, який прийняв спадщину, матеріали спадкової справи № 159/2022 доказів наявності інших спадкоємців не містять, як і не місять доказів наявності спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині і які звернулися протягом встановленого строку до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, доказів на підтвердження переходу права власності спадкового майна після смерті спадкодавця матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і за позивачем ОСОБА_1 належить визнати право власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Самарівської міської ради, треті особи - Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Товарна біржа «Новомосковська» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з: житлового будинку - А1-І, загальною площею 52,6 м2, житловою площею 29,1 м2, підвалу - пг, гаражу - Б, вбиральні - Г, літньої кухні - Ж, літнього душу - З, теплиці - К, огорожі № 2, воріт № 4, огорожі № 5, замощення - І, 1948-1999 років побудови, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ;
- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_5 ;
- відповідач: Самарівська міська рада, код ЄДРПОУ 34359199, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 14;
- третя особа: Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 22;
- третя особа: Комунальне підприємство «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 30286358, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 18;
- третя особа: Товарна біржа «Новомосковська», код ЄДРПОУ 32286683, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51260, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Вільне, вул. Жовтнева, 1.
Суддя І. Г.Дубовенко