про повернення позовної заяви
28 квітня 2026 року Справа № 580/3562/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
08 квітня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення відомостей до наказу № 379 від 25.12.2024 щодо військового звання ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу № 379 від 25.12.2024, зазначивши військове звання ОСОБА_1 “старший сержант»;
3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 посадового окладу за військове звання за військове звання “старший сержант» за період проходження військової служби у період з 28.11.2024 по 04.12.2025;
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між отриманим окладом за військове звання “солдат» та неотриманим окладом за військове звання “старший сержант» за період проходження служби у період з 28.11.2024 по 04.12.2025;
5) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, які на дату звільнення становили 5 років 9 місяців та 21 день за період проходження служби у період з 28.11.2024 по 04.12.2025 після проведення перерахунку між окладом за військове звання “солдат» та неотриманим окладом за військове звання “старший сержант» за період проходження служби у період з 28.11.2024 по 04.12.2025;
6) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки за період з 28.11.2024 по дату виплати.
13.04.2026 ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Янківської В.П. дана позовна заява залишена без руху в зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду. Позивачу необхідно було надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку
23.04.2026 представник позивача подала до суду заяву про поновлення строку звернення в суд. В заяві представник позивача зазначила, що відповідно до відповіді на адвокатський запит від 10.04.2026 надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 02.03.2026 року про внесення змін в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №349 від 04.12.2024, відповідно до якого пункт 12.1. був викладений новій редакції. Таким чином, враховуючи, в межах досудового врегулювання спору позивач скористався своїм правом на врегулювання спору, то місячний строк в цьому випадку пропущений з поважних підстав. Крім того, в умовах реальності існує кілька обставин, які фактично перешкоджали позивачу вчасному зверненню до суду, зокрема: психологічні та емоційні наслідки війни - позивач проходив службу в 4 десантно-штурмовій роті 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , після звільнення позивач ще тривалий час переживав стрес, посттравматичний стресовий розлад, при цьому на своєму досвіді відчув труднощі в отриманні необхідних документів через складну бюрократичну систему та відсутність дотримання чітких процедур для вирішення питань правового характеру в умовах воєнного стану.
Вирішуючи вищевказану заяву та питання відкриття провадження, суд зазначає таке.
На підставі п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Як слідує з позовних вимог, позивач зокрема просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невнесення відомостей до наказу № 379 від 25.12.2024 щодо військового звання ОСОБА_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу № 379 від 25.12.2024, зазначивши військове звання ОСОБА_1 «старший сержант», натомість позовна заява подана до суду 08.04.2026, тобто після спливу законодавчо встановленого строку звернення до суду (ч.5 ст.122 КАС України).
Щодо посилань позивача на те, що відповідно до відповіді на адвокатський запит від 10.04.2026 надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 02.03.2026 року про внесення змін в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №349 від 04.12.2024, суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. №340/1019/19 зазначено, що поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Представником позивача не обґрунтовано, які саме обставини перешкоджали позивачу звернутися до суду з відповідним позовом в межах строку встановленого законом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
В той же час, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Проте суд не може вважати заявлені позивачем мотиви належними для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки такі не доводять відсутність у позивача можливості своєчасно звернутися до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, суддя вважає, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, адже не містить жодних обставин, які були б поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Тому суд дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення строку звернення в суд є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Одночасно суддя звертає увагу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА