Справа № 560/14903/25
іменем України
30 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якій просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом житлового приміщення у відповідності до Постанови КМУ від 26 червня 2013 р. № 450 з червня 2019 року по вересень 2023 року в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
2. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом житлового приміщення у відповідності до Постанови КМУ від 26 червня 2013 р. № 450 з червня 2019 року по вересень 2023 року в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року з урахуванням виплачених сум.
3. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, передбачених постановою КМУ №44 від 15 січня 2004 року «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з червня 2019 року по вересень 2023 року включно.
4. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, передбачених постановою КМУ №44 від 15 січня 2004 року «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період з червня 2019 року по вересень 2023 року включно.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно зменшив розмір компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень військовослужбовцям, чим не дотримано вимоги пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450. Вказане і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач 15.09.2025 подав відзив на позов, в якому зазначив, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міноборони, МВС, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку та Держспецтрансслужбі, Управлінню державної охорони, а також МОН, ДКА на відповідний рік (пункт 3 Порядку № 450).
Вказує, що чинним законодавством передбачено лише верхню межу розміру компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, яка в інших населених пунктах не повинна перевищувати одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. У задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 30.04.2026 у задоволенні заяви НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.08.2023 № 373-ос, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2019 рік (з квітня 2019 року по грудень 2019 року), в 2019 році позивач всього отримав 9 472,00 грн компенсації за піднайом житлового приміщення.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2020 рік (з січня 2020 року по грудень 2020 року), в 2020 році позивач всього отримав 13 200,00 грн компенсації за піднайом житлового приміщення.
Згідно з особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2021 рік (з січня 2021 року по грудень 2021 року), в 2021 році позивач всього отримав 24 334,85 грн компенсації за піднайом житлового приміщення.
В грудні 2021 року позивачу виплачено 20 600,70 грн компенсації за піднайом житлового приміщення.
Згідно з особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2022 (з січня 2022 року по грудень 2022 року) позивач всього отримав 29 772 грн компенсації за піднайом житлового приміщення.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2023 рік (з січня 2020 року по 12.08.2023), в 2023 році позивач всього отримав 19 826,97 грн компенсації за піднайом житлового приміщення.
З компенсації за піднайом житлового приміщення утримано податок з доходів фізичних осіб.
На переконання позивача, відповідач протиправно зменшив розмір компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень військовослужбовцям та не здійснив компенсацію податку, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011), який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На підставі абзаців 1,3 - 5,11 частини першої статті 12 Закону № 2011 держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013, затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень (далі - Порядок № 450, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 450 особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує:
у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 раза.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 450 виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міноборони, МВС, Службі безпеки, розвідувальним органам, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку та Держспецтрансслужбі, Управлінню державної охорони, а також МОН, ДКА на відповідний рік.
На підставі пункту 4 Порядку № 450 грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема, особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Пунктом 7 Порядку № 450 визначено, що виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки).
Аналіз вищезазначених приписів свідчить, що Порядок № 450 визначає верхню межу розміру грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, в даному випадку, в інших населених пунктах, не вище одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Тобто не в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в розмірі, який може бути і нижчим.
При цьому Порядком № 450 визначено, що виплата грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених, зокрема, Адміністрації Держприкордонслужби, на відповідний рік.
Як свідчать матеріали справи, позивачу виплачувалася відповідачем грошова компенсація, як військовослужбовцю, за піднайом (найом) житлового приміщення за спірний період, що відповідає вимогам Порядку № 450 та наказів Адміністрації Держприкордонслужби, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Як передбачено п.168.5. ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із подальшими змінами) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.
Також, для вирішення даного питання, суд враховує, податкову консультації Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, в якій зазначено наступне: "розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень» (далі - Порядок № 450) (п. 1 ст. 12 Закону № 2011).
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом, відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 якого дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема, резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.
Оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV Кодексу, п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Статтею 165 Кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Грошові компенсації передбачені п.п. «а» п. 1 приміток Постанови № 426 та Порядком № 450 у вказаному переліку не зазначені, а отже оподатковується у відповідності до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу на загальних підставах.
Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян (п. 168.5 ст. 168 Кодексу).
Оскільки згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, яка затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 12.03.2012 № 333 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 № 456/20769 (далі - Інструкція № 333), компенсаційні виплати, передбачені п.п. «а» п. 1 приміток Постанови № 426, фінансуються у відповідності до п.п. 2.2.3 п. 2.2 глави 1 за кодом економічної класифікації видатків бюджету № 2230 «Продукти харчування», а також компенсаційні виплати передбачені Порядком № 450 фінансуються у відповідності п.п. 2.5.3 п. 2.5 глави 1 за кодом економічної класифікації видатків бюджету № 2730 «Інші виплати населенню», а не за рахунок коштів, які передбачені на грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців (код економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове утримання військовослужбовців»), то на них не поширюється норма п. 168.5 ст. 168 Кодексу.
Разом з тим зазначені доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є, зокрема, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є суми грошового забезпечення кожної застрахованої особи (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Отже, не включаються до бази нарахування єдиного внеску зазначені компенсаційні виплати, що згідно з Інструкцією № 333 фінансуються не за рахунок коштів, які передбачені на грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців."
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення, передбачена частиною 1 статті 12 Закону №2011-XII, не є складовою грошового забезпечення, не зазначена у переліку пункту 165.1 статті 165 ПК України, а тому, оподатковується податком на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України за ставкою 18 відсотків, встановленою пунктом 167.1 статті 167 ПК України.
Таким чином, у задоволенні адміністративного позовну необхідно відмовити повністю.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов