Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 квітня 2026 року Справа № 520/10258/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бабаєв А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Органу опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (61052, м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 11), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Органу опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Органу опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради щодо звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від обов'язків опікуна недієздатної особи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Орган опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від повноважень опікуна недієздатної особи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 по справі № 500/6325/17 зазначила, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Органу опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради щодо звільнення ОСОБА_1 від обов'язків опікуна недієздатної особи ОСОБА_3 та зобов'язати Орган опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна недієздатної особи ОСОБА_3 .
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ст.75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.
Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
Згідно з ч.2 ст.300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.
Отже, питання пов'язані з опікою над фізичними особами врегульовані приписами ЦК України та ЦПК України.
Таким чином, дані спірні правовідносини регулюються цивільним законодавством, і не належать до сфери публічно-правових відносин.
За таких обставин, оскаржувана бездіяльність відповідача, в даному випадку, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, оскільки регулюють питання цивільних правовідносин. Відповідно, спірні правовідносини даного позову є цивільно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 по справі №189/1404/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, в позовній заяві зазначено посилання на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 травня 2025 року в справі № 359/3918/23.
Так, у справі № 359/3918/23 розглядались спірні правовідносини щодо звільнення особи від обов'язків опікуна недієздатної особи саме у порядку цивільного судочинства.
Отже, вказані посилання позивача підтверджують вищевикладену позицію суду у даній ухвалі, що спірні правовідносини даного позову є цивільно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі “Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як вказано у ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд вказаної позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Копію даної ухвали направити позивачу та повернути позивачу позовну заяву з доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Бабаєв А.І.