Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
(додаткове)
30 квітня 2026 р. справа №520/26166/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61024, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у цій справі адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення від 17.04.2025 за №963300150931 Відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком Закону №1058 на пенсію у разі втрати годувальника згідно із Законом №889-VIII, переведенні з 21.08.2024 згідно заяви від 21.08.2024 за №11207 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) з 21.08.2024 пенсію по втраті годувальника згідно ч.10 ст.37 Закону України «Про державну службу».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі в сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні) 48 коп.
28.04.2026 до суду надійшла заява адвоката - Зеленського Максима Сергійовича, представника позивача, про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №520/26166/25, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
Суд розглядає заяву у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши подану заяву та перевіривши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до поданих представником позивача доказів вбачається, що 30.08.2024 між ОСОБА_1 (Клієнтка) та адвокатом Зеленським Максимом Сергійовичем (Адвокат) укладено договір №010/2024 про надання правничої допомоги, відповідно до якого Клієнтка доручає, а Адвокат приймає до виконання доручення про надання правничої (правової) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, як представник у судах загальної юрисдикції усіх інстанцій, правоохоронних та контролюючих органах, інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, у тому числі органах та підрозділах Національної поліції України, прокуратури, досудового розслідування, ПФ, ДВС та ДКС України тощо, з приводу правовідносин (спорів), що виникли між нею, як фізичною особою та пенсіонеркою, та державними, правоохоронними і контролюючими органами, суб'єктами господарювання, щодо належних їй особистих майнових прав та немайнових прав, у т.ч. Конституційних (права захист, права на належне пенсійне забезпечення, права на інформацію тощо), а також щодо поновлення інших порушених прав, свобод та законних інтересів Клієнтки у наслідок діянь державних органів, інших підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (будь-яких, без винятків) та їх посадових осіб.
Відповідно до п.4.1 Договору №010/2024 розмір гонорару, а також витрат, які виникли у зв'язку з виконанням даного Договору узгоджується сторонами додатково та визначаєься в Додатку №1 до даного договору. Додаток №1 є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги (у всіх судочинствах) від 30.08.2024 за №010/2024 розмір гонорару за виконання вказаного Договору обчислюється сторонами відповідно до вище наведених правових норм та становить:
- 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за першу консультацію (у т.ч. з виїздом поза робоче місце адвоката), вивчення документів, складання правової позиції у справі тощо;
- 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. за складання звернення, запиту, скарги, повідомлення, клопотання, іншого процесуального документу у порядку кримінального або цивільного процесуального законодавства, адміністративного судочинства, адвокатського запиту;
- 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. за складання позовної заяви у порядку цивільного чи адміністративного судочинства;
- 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. за участь у суді першої інстанції (у т.ч. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів (за кожні 4 судові засідання);
- 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. за складання апеляційної скарги на рішення,
постанову чи ухвалу суду;
- 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. за участь у суді апеляційної інстанції (у т.ч. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів (за кожні 4 судові засідання).
Згідно акта виконаних робіт від 24.04.2026 виконуючи умови Договору Виконавець (Адвокат) надав, а замовниця (Клієнтка) прийняла наступні послугт:
1. Додаткова консультація Клієнтки щодо видів пенсійних виплат, підстав та порядку їх призначення, спадкового законодавства (телефоном, а також із виїздом поза робоче місце адвоката), вивчення документів та судової практики з цих питань, складання правової позиції, що мали місце у період з 22.09.2025 по 01.10.2025, - всього витрачено 7 годин (гонорар фіксований - 4 000,00 грн.);
2. Складання та подання 01.10.2025 до Харківського окружного адміністративного суду у порядку ст.160 КАС України адміністративного позову в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії (справа №520/26166/25), що мали місце 24.09-01.10.2025, - всього витрачено 10 годин (гонорар фіксованих - 8 000,00 грн.).
Усього за вказаними вище пунктами (1-2) Адвокатом витрачено 17 годин робочого часу у період з 22.09.2025 по 23.04.2026 включно, загальний розмір гонорару Адвоката за вже надані ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду послуги (виконані роботи) виключно у справі №520/26166/25 у фіксованому розмірі згідно Договору становить - 12 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд враховує, що в даному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.
Згідно з ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Слід також враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, зроблений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційності складності наданих послуг правовому супроводу справи в суді, суд вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу (12 000,00 грн.) та становить надмірний тягар для відповідача.
Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн., які, на переконання суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
Враховуючи викладене, суд бере до уваги, що розглянута справа не є складною, розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін до суду, позов задоволено частково, адвокатом було в межах справи подано лише позовну заяву.
Крім того суд зазначає, що попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики, складання та подання адвокатських запитів, поглинаються стадією складання та подання позовної заяви.
Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 132-143, 241-246, 250, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення у повному обсязі виготовлено 30.04.2026 року.
Суддя Ю.О. Супрун