Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 квітня 2026 року Справа № 520/8286/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в письмовому порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61002, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Куликівська, 12) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову «Про відкриття виконавчого провадження №80689603 від 07.04.2026 старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конюхової Вікторії Анатоліївни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, пред'явлена до примусового виконання поза межами трьохмісячного строку встановленого ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VII. Крім того, позивач звертає увагу, що 18.12.2025 позивачем в межах 10-денного строку сплачено штраф у розмірі 170,00 грн., що складає 50 відсотків від 340 грн., а отже у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 300-1 КУпАП, постанова серії ЕНА №6346995 від 15.12.2025 вважається виконаною на його думку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 16.04.2026 відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову. Зазначив, що 06.04.2026 на примусове виконання до Київського ВДВС у м. Харкові ХМУ МЮ України надійшла постанова стягнення штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху яке зафіксоване не в автомотичному режимі, а саме постанова № ЕНА №6346995 видана 15.12.2025 Національною поліцією України ДПП УПП у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 680,00 грн.. 07.04.2026 державним виконавцем керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», було винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та направлена сторонам для відома та виконання.
Щодо пред'явлення до виконання виконавчих документів та строків виконання відповідач зазначив, що Згідно Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Щодо сплати адміністративних штрафів на користь держави про порушення правил дорожнього руху відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач зазначив, що до постанови № ЕНА № 6346995, виданої 15.12.2025 Національною поліцією України ДПП УПП у Львівській області, накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване не в автоматичному режимі, положення ст. 300-1 КУпАП не застосовуються, а тому сплата лише 50 відсотків штрафу є порушенням вимог ст. 307 КУпАП, що свідчить про неповне виконання вищезазначеної постанови, така постанова вважається не виконаною в частині залишку несплаченої суми штрафу.
Судове засідання, призначене на 27.04.2026, відбулось за участі позивача.
Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розгляд справи 27.04.2026 відкладено на 30.04.2026 на 12:00 у зв'язку з витребуванням від відповідача додаткових доказів.
В судове засідання, призначене на 30.04.2026 представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Позивачем 30.04.2026 через систему "Електронний суд" подано заяву, у якій зазначив, що у зв'язку із проходженням у стаціонарному медичному закладі в реабілітаційному центрі, по спеціалізації фізичного відновлення опорно-рухового апарату внаслідок отриманої травми та лікуванні залежностей Компресії нервових корінців та сплетень при ураженні міжребцевого диску хребта, то фізична нестерпна біль унеможливлює прийняти участь в судовому засіданні 30.04.2026, причинно-наслідковий зв'язок для підстави визнання неприбуття до суду з поважних причин.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 15.12.2025 постановою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії ЕНА №6346995 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнано винним ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..
02.04.2026 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України постанову серії ЕНА №6346995 від 15.12.2025 подано для примусового виконання до Київського ВДВС у місті Харків Харківського міжрегіонального управління МЮ України.
07.04.2026 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конюховою Вікторією Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80689603 з виконання постанови серії ЕНА №6346995 від 15.12.2025.
07.04.2026 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конюховою Вікторією Анатоліївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №80689603 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 68,00 грн..
07.04.2026 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конюховою Вікторією Анатоліївною прийнято постанову у виконавчому провадженні №80689603 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн..
Не погоджуючись з такими постановами державного виконавця та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до частини 1 статті 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за деякими винятками.
За змістом статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, за загальним правилом може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження постанови Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії ЕНА №6346995 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а отже така постанова набрала законної сили.
Відповідно до статті 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до змісту статті 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім певних винятків, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою ст. 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Частиною 1 статті 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
За змістом статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Суд звертає увагу, у предметом спору у справі, що розглядається, є виключно рішення (постанова) Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження №80689603 від 07.04.2026.
При цьому, дії чи рішення органу, що виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, що послугувало підставою для відкриття ВП №80689603, так само, як і саму постанову серії ЕНА №6346995, позивач не оскаржує.
Отже, оцінка правомірності направлення на примусове виконання постанови серії ЕНА №6346995 про накладення на позивача адміністративного штрафу, як і правомірності самої постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходить за межі предмету спору, що виключає можливість надання судом у цій справі оцінки таким діям та/або рішенням зазначеного органу.
Щодо доводів позивача, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, пред'явлена до примусового виконання поза межами трьохмісячного строку встановленого ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VII, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
За змістом ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно зі ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії ЕНА №6346995 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнано винним ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..
Ця постанова набрала законної сили та відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом.
Так, 02.04.2026 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України постанову серії ЕНА №6346995 від 15.12.2025 подано для примусового виконання до Київського ВДВС у місті Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
В свою чергу, Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року №2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" було доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжено та на час розгляду справи воєнний стан триває.
Суд зазначає, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом №1404-VIII.
Як зазначено вище, 02.04.2026 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України постанову серії ЕНА №6346995 від 15.12.2025 подано для примусового виконання до Київського ВДВС у місті Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, тобто після набрання чинності Законом №2129-ІХ.
Таким чином, оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція, зокрема, але не виключно викладена у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №420/10415/22.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як Кодексом про адміністративні правопорушення, так і іншими законами України, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження», вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред'явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання.
Щодо доводів позивача, що ним в межах 10-денного строку сплачено штраф у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 300-1. КУпАП, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Отже, приписами Закону №1404-VIII регламентовано, що виконавець, отримавши виконавчий документ та здійснивши його перевірку, не пізніше наступного дня з моменту отримання, приймає постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі подання виконавчого документу, що не відповідає встановленим Законом вимогам, виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу протягом трьох днів з моменту його пред'явлення. Копії документів у виконавчому провадженні виконавець надсилає сторонам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 р. у справі № 160/14915/21, виходячи із аналізу вказаних правових норм дійшов висновку, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ, зобов'язаний здійснити його перевірку та, керуючись приписами Закону України "Про виконавче провадження", вчинити відповідну дію - або відкрити виконавче провадження, або повернути стягувачу виконавчий документ.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди;
13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.
Таким чином, у виконавця при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження або повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання відсутні повноваження щодо перевірки фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Здійснивши перевірку виконавчого документу та встановивши відсутність підстав для його повернення, державним виконавцем в межах своїх повноважень винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №80689603 від 07.04.2026.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем у даному випадку вчинено єдину передбачену законом дію відкриття виконавчого провадження, що свідчить про правомірність дій останнього та оскаржуваного рішення.
Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ч. 1 та 2 ст. 300-1. КУпАП, оскільки вказана норма регламентує порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
В той час, як постановою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії ЕНА №6346995 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а отже строки і порядок виконання зазначеної постанови регламентовані ст. 307 КУпАП, якою не передбачено сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до п.9 ч.1, ч.2 ст. 38 Закону №1404-VIII фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження з винесенням в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини відповідної постанови.
Таким чином, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача під час винесення спірного рішення, а тому позовні вимоги щодо його визнання протиправним є такими, що задоволенню не підлягають.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовку.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61002, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Куликівська, 12) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя Супрун Ю.О.