Справа № 500/6556/25
30 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського кокружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною та зобов'язати направити повідомлення до відповідного Управління поліції про відсутність набору даних щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та виключення інформації про набір даних щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію із інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно інформації Тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 10/2/15215 від 14.10.2025 за інформацією АІКС "ОБЕРІГ" ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Службові примітки: Порушник військового обліку з 23.08.2025, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
03.12.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що у відповідача є всі правові та законні підстави звернутися до органів НПУ, оскільки позивачем вчинено порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію.
Зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , має визначений ступінь придатності до військової служби "непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час". При цьому датою останнього медичного огляду значиться 14.12.2001, що є порушенням правил військового обліку, оскільки позивач мав оновити свої військово-облікові дані, в тому числі шляхом проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності для військової служби, та в подальшому проходити ВЛК щороку під час особливого періоду.
08.12.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що 27 серпня 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , а за загальним правилом військовозобов'язані, які не перебувають на обліку беруться на такий облік в ТЦК після проходження військово-лікарської комісії, тому вважав, що він автоматично став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
09.12.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник вказує, що у випадку, якщо позивач дійсно проходив би ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про медичний огляд мали б бути внесені до ЄДРПВР та направлені до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, такі відомості у ЄДРПВР та ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні.
Зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 14.12.2001 по теперішній час.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Згідно інформації АІКС "ОБЕРІГ" ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ). Є порушником військового обліку з 23.08.2025.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII)
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначені категорії громадян України щодо військового обов'язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 8 статті 2 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
За правилами частин першої-п'ятої статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
За пунктом 2 частини першої, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовано Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, до яких віднесено, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок № 1487). Він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" №3621-IX від 21.03.2024.
Цим Законом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як обмежено придатний до військової служби та непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Законом № 4235-IX від 12.02.2025, що набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як слідує із Облікової карти до військового квитка (військово-облікового документу) ОСОБА_1 визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за результатами проходження військово-лікарської комісії 14.12.2001 та взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на вимоги пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3621-IX, в редакції Закону № 4235-IX, позивач був зобов'язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через Резерв+ для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду та пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року.
Представник позивача у відповіді на відзив вказує, що 27 серпня 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте на підтвердження наведеного надав суду лише заяву про направлення на адресу позивача рішення ВЛК щодо ОСОБА_1 .
Однак, будь-яких доказів проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач до суду не надав.
Суд зауважує, що у відповідності до п. 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов'язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тому суд погоджується із покликанням представника відповідача про те, що у разі проходження позивачем ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про медичний огляд мали б бути внесені до ЄДРПВР та направлені до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак в ході розгляду даної справи доказів наведеного суду не надано та судом не здобуто.
З урахуванням наведених норм та матеріалів справи, суд встановив, що відповідач, який за результатами відповідного контролю за дотриманням позивачем правил військового обліку виявив факт не проходження до 05 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, мав законні підстави для відображення у Реєстрі інформації про порушення, що полягає у невиконанні позивачем прямого обов'язку, встановленого для військовозобов'язаних Законом №3621-IX.
Отже, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Щодо посилань представника позивача на те, що жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення щодо позивача складено не було, а тому, відомості про порушення правил військового обліку не могли бути внесені до персональних даних Реєстру.
З даного приводу суд зазначає, що крім персональних даних до вказаного Реєстру вносяться також службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема, відомості про виконання військового обов'язку (п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів").
Так, згідно ч.3 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Також, відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" серед основних завдань Реєстру є інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Таким чином, у разі встановлення ТЦК та СП порушення призовником, військовозобов'язаним чи резервістом правил військового обліку така інформація вноситься до службових даних Реєстру. У разі ж складення постанов або протоколів про адміністративне правопорушення, такі відомості вносяться до персональних даних Реєстру.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачі:
- ІНФОРМАЦІЯ_9 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
Головуючий суддя Баб'юк П.М.