30 квітня 2026 року Справа № 480/5756/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5756/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по 18.07.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 виплаченої 18.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по 18.07.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 виплаченої 18.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що під час проходження служби у відповідача, йому нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення не у повному обсязі. Лише 18.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 81525,73 грн. У зв'язку з цим позивач втратив частину грошового доходу, тому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належної індексацію грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 25.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що 18.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 81525,73 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Представник відповідача наголошує, що військовою частиною НОМЕР_1 були виплачені усі належні позивачу суми, тому вимоги позивача є необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.04.2020 №79, позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 18.04.2020 (а.с. 21).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 82767,24 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у справі №480/6813/23 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 480/6813/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.04.2020 включно та стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення 4125 гривень 65 копійок на місяць у загальній сумі 105 616 гривень 64 копійки за період з 01.03.2018 по 18.04.2020 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Ухвалено у скасованій частині постанову, якою частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.04.2020 включно. Вирішено стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення у розмірі 4146 гривень (чотири тисячі сто сорок шість) гривень 28 копійок на місяць у загальній сумі 106421(сто шість тисяч чотириста двадцять одну) гривню 19 копійок за період з 01.03.2018 по 18.04.2020 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №480/6813/23 залишено без змін.
18.07.2025 відповідачем на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23 було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 81525,73 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що не заперечується сторонами та підтверджується копією виписки по картковому рахунку за період 18.07.2025 - 18.07.2025 (а.с. 15).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не виплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2011 № 159.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-ІІІ)
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною 2 ст. 6 Закону №2050-ІІІ передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі грошове забезпечення, у зв'язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.
При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20), та зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.
Так, у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23 Верховний Суд зауважував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини доходу є складовими заробітної плати.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Як встановлено судом, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23 відповідачем було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 81525,73 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку за період 18.07.2025 - 18.07.2025 (а.с. 15).
Проте, відповідачем не надано доказів, що під час виплати позивачу заборгованості станом на 18.07.2025 ним вирішено питання щодо компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
За наведених обставин, з урахуванням правового регулювання, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року.
Стосовно періоду за який відповідач повинен нарахувати компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати коштів на виконання судового рішення від 13.12.2023 у справі №480/6813/23, а також стосовно права позивача на отримання суми компенсації за виплачену 18.07.2025 належну суму індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" пов'язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу і нарахування та виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює відповідні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів загальних засад права (аналогія права).
У силу вимог частин першої та другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 252 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частин першої та п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 Цивільного кодексу України).
В українській мові прийменник "до" вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 (провадження № К/9901/42116/18), від 07.02.2019 у справі № 803/630/17 (провадження № К/9901/20829/18), від 18.04.2019 у справі № 815/1871/16 (провадження № К/9901/25471/18).
Суд зазначає, що з урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття прийменника «до» та положень Конвенції, а також той факт, що виплата позивачу на виконання судового рішення від 13.12.2023 у справі №480/6813/23 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 року відбулася 18.07.2025, таким чином позивач має право на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 17.07.2025 включно.
Виходячи з меж, підстав та предмету позову, аналізу викладених положень законодавства, та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з вищевикладених підстав.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 до 17.07.2025 у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, виплаченої 18.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 до 17.07.2025 у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виплаченої 18.07.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/6813/23.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець