30 квітня 2026 року Справа № 480/8050/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8050/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2025 № 184250013740 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального та спеціального стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи сестрою медичною - анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Шосткинської ЦРЛ з 01.02.2020 до 25.09.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.04.1996 до 02.12.2001 медичною сестрою Воронізької міської лікарні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 25.09.2025 відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням зарахованого до спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років в подвійному розмірі періоду роботи сестрою медичною - анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.02.2020 до 25.09.2025 та зарахованого до спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 02.04.1996 до 02.12.2001 медичною сестрою Воронізької міської лікарні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.09.2025 позивачка звернулась до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Шостка) з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". За принципом екстериторіальності її заяву про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення №184250013740 від 03.10.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. При цьому, за підрахунками відповідача, страховий стаж позивачки на день звернення з заявою про призначення пенсії становить 32 роки 10 місяців 29 днів, стаж за вислугу років становить 16 років 06 місяців 11 днів (станом на 11.10.2017р.). Як вбачається із рішення про відмову в призначенні пенсії, до спеціального стажу роботи не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 02.04.1996 по 02.12.2001 з тих підстав, що відсутня довідка про основне місце роботи, а тому у позивача не достатньо спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 (26 років 06 місяців) для призначенця пенсії за вислугу років. Також, як вбачається із Форми РС-право, відповідач не зарахував позивачці до пільгового стажу роботи в подвійному обчисленні період з 01.02.2020 по день подання заяви (25.09.2025) роботу на посаді сестри-медичної анестезиста відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії (реанімаційне відділення). Позивач вважає, що діями по підрахунку спеціального стажу лише до 11.10.2017, не зарахуванню до спеціального стажу періоду роботи на посадах медичного працівника з 02.04.1996 по 02.12.2001, а також не зарахуванню в подвійному розмірі періоду роботи в реанімаційному відділенні з 01.02.2020 відповідач позбавив позивачку права на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, а тому порушене право підлягає захисту судом.
Ухвалою суду від 24.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788- XII може бути призначена особам за наявності спеціального стажу станом на 10.10.2017 року 26 років 6 місяців, що дає право на призначення даного виду пенсії. Також, відповідач наголосив, що відповідно до ст. 7 Закон №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. 25.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою № 1554 щодо за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 25.09.2025 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) винесено рішення від №184250013740 від 03.10.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із тим, що заявниця продовжує працювати та відсутністю 26 років 6 місяців спеціального стажу роботи станом на 10.10.2017. Управління, діяло в межах чинного законодавства, порядок дій було повністю дотримано, порушень з боку органу Фонду відсутні.
Також представник відповідача подав клопотання про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до участі у справі у якості співвідповідача.
Ухвалою суду від 30.04.2026 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.09.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 7).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2025 № 184250013740 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в зв'язку з тим, що заявник продовжує працювати в зв'язку з відсутністю 26 років 6 місяців спеціального стажу роботи станом на 10.10.2017.
У рішенні зазначено, що до спеціального стажу роботи не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.04.1996 по 02.12.2001, оскільки відсутня довідка про основне місце роботи. Страховий стаж заявника становить 32 роки 10 місяців 29 днів. Спеціальний стаж становить 16 років 06 місяців 11 днів.
Як встановлено із розрахунку стажу (Форма РС-право) періоди роботи позивача після 10.10.2017 не враховано до спеціального стажу, період з 01.02.2020 по 25.09.2025 не враховано до загального страхового стажу у подвійному розмірі (а.с. 9).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Як визначено статтею 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 52 Закону №1788-XII мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У свою чергу, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.
З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, суд звертає увагу на те, що з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам освіти.
Відповідач керувався тим, що згідно п.2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом, визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Посилання пенсійного органу на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислений по 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду застосував редакцію Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.
Щодо незарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 03.04.1996 по 02.12.2001 суд зазначає наступне.
В рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідачем зазначено, що не зараховано до спеціального стажу період роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 02.04.1996. по 02.12.2001 з тих підстав, що відсутня довідка про основне місце роботи.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявні записи:
- № 3 від 02.04.1996р. - переведено на 0,5 ставки дільничої медсестри педіатра та 0,5 ставки медреєстратора Воронізької міської лікарні (наказ №12 від 04.04.1996);
- № 4 від 03.12.2001 - переведена дільничною медсестрою педіатра Воронізької міської лікарні (наказ №165 від 03.12.2001).
Як зазначено в довідці виконкому Воронізького старостинського округу Шосткинської міськради від 17.09.2025 № 126, ОСОБА_2 , працювала в Воронізькій міськлікарні з 01.08.1995 на підставі наказів №41 від 01.08.1995 та №12 від 04.04.1996.
Архівним витягом з наказу №12 від 04.04.1996 по Воронізькій міськлікарні (параграф 3) підтверджуються, що медичну сестру шкільну ОСОБА_3 переведено на 0,5 ставки дільничної медичної сестри педіатра та 0.5 ставки медреєстратора постійно, з 02.04.1996р.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, пунктом 2 якого передбачена робота лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в наступних закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Суд зауважує, що законодавство, чинне на час виникненння спірних правовідносин, не містить заборон щодо можливості віднесення роботи медичної сестри в лікарняному закладі за сумісництвом до роботи, що передбачена у Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 295/8391/15-а, згідно якої жоден нормативно-правовий акт, який входить до діючого законодавства України, не містить прямої заборони зараховувати до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років медичним працівникам, роботу за сумісництвом.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі №120/4377/18-а зазначив про те, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. «е» ст.55 Закону №1788-XII, пов'язане не лише з місцем роботи закладом охорони здоров'я, а й з посадою, яку обіймає працівник. лікарі та середній медичний персонал.
Із зазначеного вище правового регулювання вбачається, що зарахування роботи на посаді дільничної медичної сестри педіатра до спеціального стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, а отже доводи відповідача про відсутність довідки про основне місце роботи не заслуговують на увагу.
Отже, відповідач протиправно не врахував до спеціального стажу позивача період роботи з 03.04.1996 по 02.12.2001 на посаді дільничної медичної сестри педіатра у Воронізькій міській лікарні, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати цей період до спеціального стажу позивача підлягають задоволенню.
Щодо незарахування до загального та спеціального стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи сестрою медичною - анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Шосткинської ЦРЛ з 01.02.2020 до 25.09.2025 суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною 4 ст.24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачені ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування положень ст.60 Закону України №1788-XII щодо обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» №841 від 11.06.1986р. затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, за приписами якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 8 жовтня 1997р. (далі - Наказ МОЗ №303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Пунктом 1 Рекомендацій щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених вищезазначеним Наказом, передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.
Пунктами 1,4 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, яке також затверджено Наказом МОЗ №303, передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.
Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Згідно роз'яснень, наданих Міністерством охорони здоров'я і Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 10 вересня 2002р. №10.03.67/100, від 28 травня 2002р. №10.02.11/450 та від 21 червня 2002р. №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17.
Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивачка у період з 01.02.2020 по 25.09.2025 працювала на посаді сестри медичної-анестезиста відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії в Шосткинській центральній районній лікарні.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи позивачки з 01.02.2020 по 25.09.2025 до страхового та спеціального стажу у подвійному розмірі, та про задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує протиправність спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2025 в частині такої підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років як відсутність 26 років 6 місяців спеціального стажу станом на 10.10.2017.
Водночас, окрім вказаної обставини, відповідач в оскаржуваному рішенні посилається також на підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років - продовження заявником роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення в цій частині суд виходить з наступного.
Положеннями Закону №1788-XII визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією (ч.1 ст.45), при цьому пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст.7).
Отже, умовою для призначення пенсії за вислугу років є звільнення особи з посади, яка дає право на зарахування періоду роботи на такій посаді до спеціального стажу, а підставою - звернення особи за її призначенням.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачка звернулася за призначенням пенсії за вислугу років 25.09.2025. Згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що 13.10.2025 ОСОБА_1 звільнена з КЗ "Шосткинська ЦРЛ" за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу від 13.10.2025.
Таким чином, як на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, так і на час прийняття оскаржуваного рішення, позивачка не відповідала умовам для призначення вказаного виду пенсії, тому відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з вищевказаної підстави.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2025 № 184250013740 в цій частині є правомірним і не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2025 № 184250013740, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн., сплачений в розмірі 1 211,20 грн. квитанцією від 14.10.2025 (а.с. 15).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.10.2025 № 184250013740 в частині не зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1996 до 02.12.2001 медичною сестрою Воронізької міської лікарні, не зарахування до загального та спеціального стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві "Шосткинська центральна районна лікарня" Шосткинської міської ради з 01.02.2020 до 25.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.04.1996 до 02.12.2001 медичною сестрою Воронізької міської лікарні, зарахувати до загального та спеціального стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві "Шосткинська центральна районна лікарня" Шосткинської міської ради з 01.02.2020 до 25.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 25.09.2025 відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням зарахованого до спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років в подвійному розмірі періоду роботи сестрою медичною- анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.02.2020 до 25.09.2025 та зарахованого до спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 02.04.1996 до 02.12.2001 медичною сестрою Воронізької міської лікарні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000, ідентифікаційний код 20453063) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах