30 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/12620/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Полтавського апеляційного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач Полтавський апеляційний суд звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними;
- постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 08.09.2025 ВП № 78609224 про накладення штрафу скасувати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позовна заява повернута представнику позивача, в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними. В іншій частині прийнята позовна заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі №440/12620/25; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Рішенням суду від 13.11.2025 у цій справі визнана протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, позивач оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/12620/25 скасовано в частині повернення позовної заяви в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними, справу № 440/12260/25 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування даної частини позовних вимог позивач зазначив, що Головний державний виконавець Рекашова А.М. не врахувала наявності поважних причин не проведення виплати заборгованості ОСОБА_1 та вжиття судом всіх заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати. Таким чином, у головного державного виконавця не було жодних підстав для винесення постанови від 08.09.2025 про накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд, оскільки суд здійснив всі можливі дії в межах своєї компетанції, спрямовані на виконання рішення у справі № 440/318/25. Відповідачем не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, також не встановлено факту невиконання судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови про накладення штрафу. Головний державний виконавець Рекашова А.М. не з'ясувала наявності поважних причин невиконання судового рішення, а також не здійснила аналіз причин неможливості виконання судового рішення, тому протиправно винесла постанову про накладення штрафу. Вищевказані дії відповідача призвели до винесення незаконної постанови про накладення штрафу, тому перебувають у прямому зв'язку з винесеною постановою та вибраним способом захисту. Тому, вважаємо дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними щодо накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд.
Стислий зміст заперечень відповідача, пояснень третьої особи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначив, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Станом на 08.09.2025 боржником рішення суду не було виконано в повному обсязі, оскільки виплата сум стягувачу не здійснена. При цьому боржником не надано належних і достатніх доказів існування обставин, які є об'єктивно непереборними та унеможливлюють виконання рішення суду. Посилання боржника на відсутність бюджетних асигнувань, воєнний стан та звернення до ДСА України мають загальний характер і не свідчать про вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання рішення суду, а тому не можуть безумовно вважатися поважними причинами у розумінні статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з цим, 08.09.2025, державним виконавцем було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн. Відтак на момент прийняття постанови про накладення штрафу державний виконавець мав достатні правові підстави вважати, що рішення суду не виконано без поважних причин та був зобов'язаний діяти відповідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа пояснень у справі не надала.
Заяви, клопотання учасників справи.
Сторонами не заявлено будь-яких заяв чи клопотань.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху. Постановлені судом вимоги усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: належного формування підстав та предмету позову, з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду; документа про сплату судового збору у сумі 2422,4 грн.
24.09.2025 до суду надійшла уточнена позовна заява від відповідача і докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 24.09.2025 у цій справі продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви до закінчення десятиденного строку, з дня отримання цієї ухвали, шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах, які саме дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. позивач просить визнати протиправними.
Ухвалою суду від 13.10.2025 продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви до закінчення десятиденного строку, з дня отримання цієї ухвали, шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах, які саме дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. позивач просить визнати протиправними.
21.10.2025 до суду надійшло клопотання від позивача, у якому він зазначив, що Полтавським апеляційним судом в уточненій позовній заяві зазначені позовні вимоги та обставини, якими суд обґрунтовує свої вимоги, і викладена позиція щодо предмета та підстав позову.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позовна заява повернута представнику позивача, в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними. В іншій частині прийнята позовна заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі №440/12620/25; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Рішенням суду від 13.11.2025 у цій справі визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу.
09.02.2026 видано виконавчий лист.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, позивач оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2026 апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/12620/25 скасовано в частині повернення позовної заяви в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними, справу № 440/12260/25 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
01.04.2026 матеріали справи надійшли до суду.
03.04.2026 матеріали справи передані судді.
Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято справу після надходження від Другого апеляційного адміністративного суду та продовжити розгляд справи № 440/12620/25 в частині не розглянутих вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/12620/2 в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними. Вирішено Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням ст. 287 КАС України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/318/25, зокрема, зобов'язано Полтавський апеляційний суд здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
01.07.2025 позивачу видані два виконавчі листи.
16.07.2025 на адресу суду надійшла Постанова головного державного виконавця від 15.07.2025 ВП № 78609224 про відкриття виконавчого провадження, постановленої на підставі виконавчого листа № 440/318/25 виданого Полтавським окружним адміністративним судом 01.07.2025, якою зобов'язаний Полтавський апеляційний суд здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Полтавський апеляційний суд листом від 25.08.2025 № 04.6-32/47/2025 повідомив відповідача про здійснення ним нарахування стягувачу суддівської винагороди згідно із рішенням суду. Разом з тим, щодо виплати нарахованих коштів зазначено про неможливість виконання рішення суду, оскільки за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" відсутні кошторисні призначення. Повідомляється, що судом направлене звернення до Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, для забезпечення виконання рішення суду. Також, боржник зазначає, що у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
09.09.2025 позивачу надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС) Рекашової А.М. від 08.09.2025 ВП № 78609224, згідно якої на Полтавський апеляційний суд за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин у строк встановлений державним виконавцем накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Постанова мотивована тим, що 15.07.2025 державним виконавцем на підставі виконавчого листа № 440/318/25 виданого Полтавським окружним адміністративним судом 01.07.2025, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Полтавському апеляційному суду встановлено десятиденний строк для виконання рішення суду. Станом на 08.09.2025 рішення суду не виконано, про поважні причини невиконання боржником державного виконавця не повідомлено.
Рішенням суду від 13.11.2025 у цій справі визнана протиправною та скасована постанова Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу.
09.02.2026 видано виконавчий лист.
Позивач вважає, що Головний державний виконавець Рекашова А.М. не врахувала наявності поважних причин не проведення виплати заборгованості ОСОБА_1 та вжиття судом всіх заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати. Таким чином, у головного державного виконавця не було жодних підстав для винесення постанови від 08.09.2025 про накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд, оскільки суд здійснив всі можливі дії в межах своєї компетанції, спрямовані на виконання рішення у справі № 440/318/25. Відповідачем не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, також не встановлено факту невиконання судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови про накладення штрафу. Головний державний виконавець Рекашова А.М. не з'ясувала наявності поважних причин невиконання судового рішення, а також не здійснила аналіз причин неможливості виконання судового рішення, тому протиправно винесла постанову про накладення штрафу. Вищевказані дії відповідача призвели до винесення незаконної постанови про накладення штрафу, тому перебувають у прямому зв'язку з винесеною постановою та вибраним способом захисту. Тому, вважаємо дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними щодо накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд.
Вважаючи вказану постанову та дії під час її винесення протиправними позивач звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов'язковість виконання рішень ( стаття 2 вказаного Закону).
Як визначено пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
На підставі частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
На підставі частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, накладення штрафу на боржника державним виконавцем можливо тільки за відсутності поважних причин невиконання рішення. Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Отже, якщо рішення не виконується, державний виконавець в разі зазначення причин невиконання боржником зобов'язаний проаналізувати вказані причини на предмет їх поважності. Лише після аналізу вказаних боржником причин та встановлення відсутності їх поважності у державного виконавця виникають підстави для накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів, здійснюючи наступні висновки.
Суд звертає увагу, що рішенням суду від 13.11.2025 у цій справі, яке набрало законної сили 27.01.2026, визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу.
09.02.2026 видано виконавчий лист.
Таким чином, суд вважає, що право позивача належним чином відновлене та ефективно захищене.
При цьому позивач вважає, що Головний державний виконавець Рекашова А.М. не з'ясувала наявності поважних причин невиконання судового рішення, а також не здійснила аналіз причин неможливості виконання судового рішення, тому протиправно винесла постанову про накладення штрафу. Вищевказані дії відповідача призвели до винесення незаконної постанови про накладення штрафу, тому перебувають у прямому зв'язку з винесеною постановою та вибраним способом захисту.
Суд звертає увагу, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої йому компетенції.
Здійснення дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.
Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, у даному випадку, такий акт - це постанова від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу, які є рішенням внаслідок дій державного виконавця.
Саме дана постанова від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу на позивача (яка вже скасована судом) має вплив на його права та інтереси, а не дії щодо винесення цієї постанови, оскільки дії самі по собі не створюють у цих відносинах обставини чи підстави порушення прав позивача, оскільки наслідком таких дії - тобто кінцевим правовим об'єтом є рішення, яка скасоване судом у цій справі, як протиправне.
Виходячи, із завдань КАС України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.
Таким чином, порушене право позивача відновлене шляхом скасування акту індивідуальної дії (від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу), а вчинення дій (сам факт винесення державним виконавцем спірної постанови), які спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів є лише способом реалізації органами виконавчої служби власних повноважень і не порушують прав позивача.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права та ефективному способу його відновлення.
Визнання судом протиправних дій виконавця не є реальним та фактичним способом ефективного відновлення права позивача, оскільки призведе до формальної констатації певної юридичної обставини без виникнення правового наслідку.
Додатково суд зазначає, що позивач так і не заявив (не уточнив) суду конкретний обсяг та зміст його вимог у цій частині, оскільки вимога визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними, сама по собі не визначає конкретний спосіб захисту та конкретне порушене права і спрямована на до не визначених повноважень відповідача, які вчинені протиправно, відповідно до позиції позивача.
Також суд зазначає, що у цих спірних правовідносинах державний виконавець Рекашова А.М. не є самостійним органом у розумінні статті 287 КАС України, і не є належним відповідачем у справі, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позовних вимогах у цій частині.
Із системного аналізу вказаних норм суд робить висновок, що державний виконавець не є самостійним органом, у розумінні частини третьої статті 287 КАС України, а отже не може бути відповідачем у окремих категоріях адміністративних справ, визначених параграфом другим глави 11, зокрема, статтею 287 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №303/3416/17, від 26.06.2019 у справі № 303/3792/17.
Отже, у задоволенні позовної заяви в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними слід відмовити.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що його права відновленні та захищенні рішенням суду у цій справі щодо іншої частини позовних вимог.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Оскільки у цих позовних вимогах відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Полтавського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42262431, вул. Соборності, 18, м. Полтава) до Міністерства юстиції України (в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622), Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни (вул. Городецького, 13, м. Київ 1, 01001, РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Головуючий суддя В.І. Бевза