Справа № 420/39266/25
30 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000152/1 від 17.11.2025, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост», до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:
(1). Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000152/1 від 17.11.2025.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач зазначає, що у всіх наданих ним до митного оформлення документах всі числові значення зазначені однаково та не містять жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. При цьому, митний орган жодним чином не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В сукупності це спростовує твердження відповідача про розбіжності в документах декларанта, які б були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, на думку позивача, відповідач не мав право витребувати додаткові документи у позивача щодо підтвердження митної вартості товару, адже відповідно до норм діючого законодавства України, додатково витребовуються документи якщо неможливо встановити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни Товару. Також відповідач не мав право відмовляти в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, посилаючись на обставину, що позивачем на вимогу митного органу не було надано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
(б) Позиція відповідача
02.12.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
(в) Відповідь на відзив
16.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він звернув увагу, що всі кількісні та вартісні показники в наданих документах є тотожними, не є підробленими, жодний із доданих документів не містить будь яких розбіжностей у числових значеннях та підтверджує це наданими з позовом додатками. При цьому, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.
(г) Заперечення на відповідь на відзив
18.12.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив відмовити в задоволенні заявленого адміністративного позову з підстав, які зазначені ним у відзиві на позовну заяву.
ІІІ. Процедура та рух справи
01.12.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
25.05.2022 між Компанією «Yashaswi Fish meal and Oil Company-Branch 1» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено Контракт № 25/05/22-94, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом.
В межах Контракту від 25.05.2022 позивач імпортував на митну територію України товар № 1 - заморожене сурімі з риби мікс глазуроване сорт А (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки.
17.11.2025 уповноважена позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулась до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) № ЕМД 25UA500110012657U3 та пакетом документів для митного оформлення товару.
До митної декларації позивачем було надано наступні документи:
1. Рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) № YSM/EXI196/24-25 від 03.02.2025;
2. Автотранспортна накладна (Road consignment note) 6224 від 11.11.2025;
3. Сертифiкат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP) № EIC/2025/006/0209863A/00024691 від 04.02.2025;
4. міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT0389494/2017 від 11.11.2025;
5. декларація виробника б/н від 03.02.2025;
6. довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 6 від 13.11.2025;
7. договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 25/11 від 25.11.2021;
8. заявка на перевезення № 21 від 10.11.2025;
9. рахунок на оплату послуг перевезення № 693 від 13.11.2025;
10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22 94 від 25.05.2022;
11. Договір про надання послуг митного брокера № 2/25-БР від 01.01.2025;
12. Лист від ТОВ «Інтертранс»;
13. Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами… № 13646375 від 14.11.2025.
17.11.2025 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000152/1, у п.33 якого зазначено:
1) Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст. 58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до умов оплати згідно наданого інвойсу YM/EXI196/24-25 від 03.02.2025 оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання товару вагою нетто 20000 кг на умовах FCA Klaipeda. Згідно поданих до митного оформлення сертифікату про походження від 04.02.2025 № EIC/2025/006/0209863A/00024691 зазначено інвойс від 03.02.2025 № YM/EXI196/24-25 вага брутто 27675 кг, в декларації виробника від 03.02.2025 б/н зазначено інвойс YM/EXI196/24-25 від 03.02.2025, але вага брутто 27675 кг, а вага нетто 27000кг. відповідно кожного поданого документу, що унеможливлює ідентифікувати товар, що впливає на визначення митної вартості. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCA покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. У підтвердження витрат на транспортування-66000 грн. надано до митному оформлення: договір перевезення від 10.11.2025 № 21, рахунок від 13.11.2025 № 693 та довідку про транспортні витрати № 6 від 13.11.2025. У графі 22 CMR № 6224від 11.11.2025 наявні відомості про відправника (експедитора) UAB VPA LOGISTICS, Клайпеда. Відомості щодо числового значення витрат та їх включення як обов'язкової складової митної вартості, передбаченої п.1а ч.10 ст.58 МКУ не надано митному органу. Згідно наданого до митного оформлення ветеринарного сертифікату від 11.11.2025 № LT0389494/2017 гр. 1.9 датою прибуття товарів до країни перезавантаження є 30.04.2025, згідно гр. 1.10 дата перезавантаження є 11.11.2025, згідно гр.2.8. товар знаходився на митному складі UAB VPA LOGISTICS більше 5 місяців. Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє. З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди, зберігався на митному складі UAB VPA LOGISTICS з дотриманням відповідного температурного режиму. Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення. Таким чином, декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товар, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5,6 частини десятої статті 58 Кодексу. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000372, де зазначено про порушення глави 9 ст. 52-64 МК України.
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Щодо тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні «відповідно до умов оплати згідно наданого інвойсу YM/EXI196/24-25 від 03.02.2025 оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання товару вагою нетто 20000 кг на умовах FCA Klaipeda. Згідно поданих до митного оформлення сертифікату про походження від 04.02.2025 № EIC/2025/006/0209863A/00024691 зазначено інвойс від 03.02.2025 № YM/EXI196/24-25 вага брутто 27675 кг, в декларації виробника від 03.02.2025 б/н зазначено інвойс YM/EXI196/24-25 від 03.02.2025, але вага брутто 27675 кг, а вага нетто 27000кг. відповідно кожного поданого документу, що унеможливлює ідентифікувати товар, що впливає на визначення митної вартості», суд зазначає наступне.
По-перше, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
По-друге, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15, Постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, Постанові Верховного Суду від 02.06.2022 справа № 460/2674/20, Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 справа № 803/3649/15.
Тобто відомості щодо здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов'язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Із зазначеного вбачається, що умови оплати ніяким чином не впливають на вартість товару.
По-третє, за умовами укладеного Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 поставка товару здійснюється окремими партіями. Постачання товару окремими партіями означає, що товар доставляється Покупцеві не одразу весь, а в декілька окремих етапів або поставок, що є поширеною практикою в договорах поставки/контрактах, особливо коли мова йде про великі обсяги або коли потрібно забезпечити безперервність постачання. Це дозволяє покупцеві отримувати товар поступово, розподіляючи навантаження на склад та виробництво, а також зменшує ризики, пов'язані з отриманням великої партії товару одразу. Водночас декларація виробника та сертифікат про походження не є документами, що надаються до підтвердження заявленої митної вартості, оскільки положення частини першої, другої статті 53 МК України не відносять сертифікат про походження товару та декларацію виробника до документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.
При цьому, ні сертифікати про походження товару форми, ні декларація виробника не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, сертифікат про походження та декларація виробника є супровідною документацією, що видається постачальником товару та не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджує митну вартість товарів, а відомості наведені у супровідних документах, не мають імперативного характеру і у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації. До того ж зауваження відповідача, щодо неможливості ідентифікувати товар є надуманим, оскільки у всіх документах наданих до митного оформлення ідентично зазначено назву товару та опис товару, що декларується. Крім того, у декларації виробника та сертифікаті про походження ідентично зазначено реквізити Інвойсу, що дає можливість ідентифікувати товар та не може піддаватись сумніву митним органом.
В рішенні про коригування митної вартості № UA500110/2025/000152/1 від 17.11.2025 Відповідачем вказано наступне: «Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCA покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, 7) витрати на страхування цих товарів.»
Суд приймає до уваги доводи позивача, що ним не понесено додаткових витрат з навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, а також зі страхування. Як вбачається, зі змісту супровідної документації, поставка товару здійснювалась на умовах FCA Klaipeda, Інкотермс 2010 (згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця). Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати. А тому, така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Крім того, враховуючи умови базису поставки у позивача відсутній обов'язок щодо страхування товару. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання, коли передає товар перевізнику, якого обрав покупець, у погодженому місці (в нашому випадку це місто Клайпеда).
На підтвердження вартості такої поставки при проведенні процедури розмитнення було надано наступні документи: довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 6 від 13.11.2025; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 25/11 від 25.11.2021 р.; заявка на перевезення № 21 від 10.11.2025; рахунок на оплату послуг перевезення № 693 від 13.11.2025.
Зазначені документи містять всю необхідну інформацію, щодо умов перевезення з м. Клайпеда (Литва) до м. Чорноморськ (Україна) та його вартість. Водночас в довідці визначено, що вартість навантажувальних робіт здійснюється за рахунок відправника товару. Страхування вантажу не проводилось.
До того ж, положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана перевізником довідка на транспортні витрати є допустимим доказом розміру таких витрат. Тобто, вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, чинним законодавством України з питань державної митної справи не встановлено. Таким чином, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), також не визначено виключного переліку документів наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - наказ № 599). Зокрема, наказом № 599 визначено тільки можливий, а не виключний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування, а саме: "Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту."
Таким чином, довідка перевізника про понесені ним витрати на транспортування є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд встановив, що на підтвердження вартості такої поставки при проведенні процедури розмитнення було надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару. Позивачем зазначено, що ним понесені витрати, виключно з самого перевезення партії товару автомобільним шляхом та включені такі витрати до митної вартості товару. Перевізник надав послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобілем, що підтверджується змістом та описом послуг вказаних в довідці про транспортні витрати від 17.10.2025. Водночас з копії доданої до декларації CMR вбачається, що вказаний реєстраційний номер тягача та полупричепу, яким здійснювалось перевезення товару - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , тобто такі самі відомості що й у довідці про транспортні витрати. Таким чином, серед документів, наданих відповідно до митного оформлення, декларантом під час здійснення митного оформлення товару надана довідка про транспортні витрати від 17.10.2025, а тому твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на транспортування є безпідставними.
Щодо тверджень відповідача: «у графі 22 CMR № 6224від 11.11.2025 наявні відомості про відправника (експедитора) UAB VPA LOGISTICS, Клайпеда. Відомості щодо числового значення витрат та їх включення як обов'язкової складової митної вартості, передбаченої п.1а ч.10 ст.58 МКУ не надано митному органу. Згідно наданого до митного оформлення ветеринарного сертифікату від 11.11.2025 № LT0389494/2017 гр. 1.9 датою прибуття товарів до країни перезавантаження є 30.04.2025, згідно гр. 1.10 дата перезавантаження є 11.11.2025, згідно гр.2.8. товар знаходився на митному складі UAB VPA LOGISTICS більше 5 місяців. Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє. З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди, зберігався на митному складі UAB VPA LOGISTICS з дотриманням відповідного температурного режиму. Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення», суд зазначає наступне.
Автотранспортна накладна/CMR 6224 від 11.11.2025 містить відомості про відправника товару компанію Yashaswi Fish meal and Oil Company через експедитора UAB VPA LOGISTICS. Виробник товару є його відправником. І це також прослідковується зі змісту митної декларації № 25UA500110012688U6 від 17.11.2025 (графа 2 вантажовідправник / експортер). Позивач жодного відношення не має до правовідносин Постачальника з іншими контрагентами, якщо такі взагалі мають місце, як і не є замовником будь-яких послуг в тому числі експедиційних.
Позивач підтверджує, що за умовами контракту додаткових витрат з організації поставки товару в Клайпеді не поніс. Тим більше, що при укладенні контракту, сторонами узгоджувались ці формальності та за принципом свободи договору обумовлено та закріплено в п. 5.6 контракту, за яким Постачальник взяв на себе усі витрати з організації поставки товару, якщо такі виникають взагалі. А саме: «Всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов'язані з підписанням та виконанням контракту, в країні Покупця (Позивача) сплачується Покупцем (Позивачем). Аналогічні митні платежі, збори, податки та інші витрати в країні Постачальника і в третіх країнах оплачується Постачальником». Водночас, ветеринарний сертифікат є супровідною документацією, що видається постачальником товару та не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджує митну вартість товарів, а відомості наведені у супровідних документах, не мають імперативного характеру і у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації. При цьому, обумовленим сторонами маршрут поставки товару є - м. Клайпеда (Литва) - м. Чорноморськ (Україна).
Позивачем належним чином документально підтверджена доставка оцінюваного товару за вказаним маршрутом та за визначеним базисом поставки FCA. Вимоги відповідача щодо підтвердження витрат до місця завантаження, тобто до м. Клайпеди є безпідставними та протиправними. Виходячи з характеру та умов поставки у позивача відсутній такий обов'язок.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 75668 від 21.11.2025.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000152/1 від 17.11.2025.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквафрост» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві),40 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост», адреса: 68000, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, код ЄДРПОУ 33798852.
Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.
Суддя Оксана БОЙКО