Справа № 420/33637/25
30 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000300/2 від 03.09.2025, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН», до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:
(1). Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000300/2 від 03.09.2025.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач звертає увагу, що для митного оформлення було надано повний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, які в сукупності підтверджували митну вартість за ціною договору та не містили розбіжностей, що впливали б на її числове значення. Зокрема, декларант надав додаткові документи на запит митниці, включаючи прайс-лист, банківські виписки та транспортні документи, проте митний орган не надав їм належної оцінки та безпідставно відхилив перший метод визначення митної вартості. Позивач вважає доводи митниці щодо невідповідності даних у коносаменті та платіжних інструкціях необґрунтованими, оскільки надані документи містили всі необхідні реквізити та підтверджували фактичні витрати на товар і його доставку на умовах FOB. Також зазначається, що відповідач не довів неможливості застосування основного методу та не надав пояснень щодо вибору конкретних митних декларацій як основи для коригування, обмежившись лише посиланням на наявність у базі даних інформації про оформлення подібних товарів за вищою ціною.
(б) Позиція відповідача
21.10.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
(в) Відповідь на відзив
22.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наголошує на безпідставності доводів митного органу та зазначає, що Одеська митниця не виконала свій обов'язок щодо доказування правомірності рішення про коригування митної вартості. Позивач стверджує, що надані до митного оформлення документи, включаючи прайс-лист, банківські виписки та транспортні документи, у своїй сукупності є достатніми, не містять суперечностей та дозволяють однозначно визначити ціну товару за першим методом. Відповідач, на думку позивача, надав формальну оцінку документам, не вказавши конкретних обставин, які викликали сумніви, та не обґрунтував, як саме виявлені ним «розбіжності» (зокрема щодо назви судна чи реквізитів платіжної інструкції) впливають на числове значення митної вартості. Також підкреслюється, що митний орган не навів належних аргументів щодо неможливості застосування послідовних методів оцінки та не надав порівняння характеристик імпортованого товару з товарами, ціна яких була взята за основу для коригування. Сама по собі наявність у базі даних митниці інформації про вищий рівень цін на подібні товари не може бути підставою для відхилення заявленої декларантом вартості, оскільки вона підтверджена первинними документами та фактичною оплатою на умовах FOB. Таким чином, позивач вважає, що відповідач діяв не на підставі закону, а виключно з метою протиправного збільшення податкового навантаження.
(г) Заперечення на відповідь на відзив
28.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначив, що твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення не відповідає дійсності та є безпідставним, так як рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000300/2 від 03.09.2025 складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
ІІІ. Процедура та рух справи
06.10.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
07.03.2023 між позивачем (покупець) та ANHUI FENGYANG HUAIHE GLASS CO., LTD (v. Чучжоу, Китай) (продавець) укладений Контракт № XPD201811201, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари (столовий посуд і кухонне приладдя) асортимент, номенклатура, кількість, ціна і умови оплати яких вказуються в інвойсах (рахунок продавця) і специфікаціях (замовлення покупця) до вказаного Контракту.
03.09.2025 в межах вказаного Контракту, у зв'язку з імпортуванням на митну територію України товару, а саме: «Товар № 1 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: Набори стаканів - 4696 шт. Торгівельна марка "DIAMONDS". Товар № 2 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Стопки, набори стаканів - 8640 шт. Торгівельна марка "QIANLI". Стакани - 3360 шт. Торгівельна марка "DIAMONDS". Всього 12000 шт. Товар № 3 Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Набори кухлів, декантери - 1400 шт. Торгівельна марка "DIAMONDS". Відерця для льоду зі щіпцями - 1200 шт. Торгівельна марка "QIANLI". Всього 2600 шт. Товар № 4 Посуд столовий або кухонний із зміцненого скла: Форми для запікання - 3160 шт. Торгівельна марка "DIAMONDS. Виробником всіх товарів є "ANHUI FENGYANG HUAIHE GLASS CO.,LTD". Країною виробництва всіх товарів є Китай» декларант звернувся до відповідача із митною декларацією № 25UA500500027843U0.
03.09.2025 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000300/2, у п.33 якого зазначено, в поданих документах містяться розбіжності, а саме:
- у рахунку на оплату №68277 від 01.09.2025 зазначено судно LILA CANADA що не відповідає даним зазначеним у коносаменті ZM25051062 від 29.05.2025 -WU XIANG 76/3575DE, також в рахунку на оплату №68277 від 01.09.2025 зазначений MBL № JNG0254530, який до митного оформлення не наданий, що може свідчить про наявність витрат про навантажувально розвантажувальні роботи поза межами митної території, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару;
- декларантом заявлені умови поставки FOB СN NANJING. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Інкотермс. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.2 договору перевезення перевізник надає послуги згідно заявок на перевезення, які відсутні у пакеті документів. Не було надано інформацію щодо додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту. У довідці про транспортні витрати від 02.09.2025 № 11612заявлені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв'язку із наявністю додаткових витрат на транспортування;
- згідно з п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Надана платіжна інструкція 49 від 27.08.2025 не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема підписів (власноручних /електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000663 у зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним.
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Так, щодо посилань відповідача у спірному рішенні на те, що у рахунку на оплату №68277 від 01.09.2025 зазначено судно LILA CANADA що не відповідає даним зазначеним у коносаменті ZM25051062 від 29.05.2025 -WU XIANG 76/3575DE, також в рахунку на оплату №68277 від 01.09.2025 зазначений MBL № JNG0254530, який до митного оформлення не наданий, що може свідчити про наявність витрат про навантажувально - розвантажувальні роботи поза межами митної території, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару, суд зазначає, що при здійснені морського вантажного перевезення визначається його вартість з місця навантаження до місця розвантаження включаючи всі можливі супутні витрати. Відповідно, вартість транспортування, включаючи всі можливі додаткові витрати, знайшла своє відображення у наданому рахунку на оплату № 68277 від 01.09.2025, який містить в собі детальну та вичерпну інформацію, щодо понесених витрат на транспортування товарів в тому числі компенсації перевезення морським транспортом за визначеним маршрутом, плати експедитору, послуги з організації автоперевезення та всіх інших складових. Також до митного оформлення було додатково надано коносамент № JNG0254530 однак жодної оцінки відповідачем йому надано не було.
Щодо зауважень митного органу «Декларантом заявлені умови поставки FOB СN NANJING. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Інкотермс. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України», суд встановив наступне.
До митного оформлення надано, серед інших документів, договір № 0905-Т/20 про надання транспортно - експедиторських послуг, Довідку про транспортні витрати № 11612 від 02.09.2025, рахунок на оплату № 68277 від 01.09.2025 які містять вичерпну інформацію щодо шляху вантажу, вартості всіх складових транспортних витрат (компенсація перевезення морським транспортом, плата експедитору, компенсація вартості за вантажно-розвантажувальні роботи та інш.). Тобто митниці надано вичерпну інформацію щодо вартості транспортних витрат як складової митної вартості товарів, в тому числі документи перелічені, як приклад, в наказі МФУ від 24.05.2012 №599.
Щодо зауважень з приводу відсутності заявок на перевезення, суд встановив, що відповідачу було надано заявку № 30 про надання транспортно-експедиторських послуг однак жодної оцінки їй надано не було.
Щодо надання інформації з приводу додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту, суд встановив наступне.
Щодо витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту суд встановив, що товар поставлявся на умовах FOB СN NANJING (Нанжинг Китай), які передбачають, що продавець своїм коштом повинен доставити товар до порту відправки та завантажити його на борт судна. Тобто перелічені витрати входять до вартості товарів та не підлягають окремому обрахунку. При цьому жодних кордонів окрім китайського на експорт та українського на імпорт товар не перетинав тобто жодних митних оформлень (витрат) не відбувалось.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні «У довідці про транспортні витрати від 02.09.2025 № 11612 заявлені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв'язку із наявністю додаткових витрат на транспортування», то суд встановив, що умови поставки перш за все визначені в Інвойсі та інших документах (експортній декларації, пакувальному листі та інш.). Відповідно до наданих документів визначено умови поставки FOB СN NANJING (Нанжинг Китай), тобто визначено пункт переходу відповідальності за втрату товарів.
Щодо зауважень з приводу наданої платіжної інструкції 49 від 27.08.2025, то суд встановив, що надана платіжна інструкція містить всі необхідні реквізити передбачені положеннями пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затвердженого Постановою Правління НБУ 28.07.2008 № 216 яка передбачає застосування в тому числі підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації (п.п. 13) та містить печатку банку про виконання вказаного документа. Крім того, позивачем було надано до митниці виписку по банківському рахунку за цей день 27.08.2025 яка додатково підтверджує списання коштів на користь отримувача (продавця товарів).
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, то суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 4913,81 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1127 від 30.09.2025.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 4913,81 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000300/2 від 03.09.2025.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» судовий збір в розмірі 4913 (чотири тисячі дев'ятсот тринадцять),81 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН», адреса: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444.
Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.
Суддя Оксана БОЙКО