Справа № 420/38707/25
29 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, та карток відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900317/2 від 22.05.2025, а також видану на його підставі картку відмови №UA209170/2025/000773;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900316/2 від 22.05.2025, а також видану на його підставі картку відмови №UA209170/2025/000772;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025, а також видану на його підставі картку відмови №UA209170/2025/000505.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10.01.2025 року між компанією «Vitromark s.r.o.» (Чеська Республіка) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» (як покупцем) було укладено Контракт №13/01/26, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити дзеркало (далі - товар), в асортименті та за цінами відповідно до інвойсів (рахунків-фактури), які будуть відправлені електронною поштою.
На виконання умов зазначеного контракту, компанія «Vitromark s.r.o.» поставила позивачу партію товару, а саме - дзеркала скляні.
З метою митного оформлення партій товару, 07.04.2025 року та 21.05.2025 року представник підприємства подав до Львівської митниці митні декларації №25UA209170029681U6, №25UA209170043052U0, №25UA209170043206U8, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900317/2 від 22.05.2025 року, №UA209000/2025/900316/2 від 22.05.2025 року та №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025 року, а також картки відмови у митному оформленні №UA209170/2025/000773, №UA209170/2025/000772 та №UA209170/2025/000505.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/38707/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від Львівської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких митну вартість товару було визначено за 6-м резервним методом.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку від митного органу до суду не надходило.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» (далі - підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 38874377.
10.01.2025 року між компанією «Vitromark s.r.o.» (Чеська Республіка) (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» (як покупцем) було укладено Контракт №13/01/26 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити дзеркало (далі - товар), в асортименті та за цінами відповідно до інвойсів (рахунків-фактури), які будуть відправлені електронною поштою.
За п.1.2 Контракту зазначено, що у фактурах зазначаються: найменування товару, одиниця виміру, ціна, кількість товару, що поставляється.
Відповідно до п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника (Artdiame, Широка 30, 63-648 Баранів, Великопольське воєводство Республіка Польща), відповідно до Інкотермс-2020.
На виконання умов вищевказаного Контракту продавцем було оформлено рахунки-фактури (інвойси) №20250002 від 04.04.2025 року на суму 16 337,30 євро, №20250006 від 19.05.2025 року на суму 16 016,62 євро, №20250007 від 19.05.2025 року на суму 16 016,62 євро на товар (дзеркала скляні), в яких умовою поставки зазначено FCA, Польща.
Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «Vitromark s.r.o.» (Чеська Республіка) було поставлено партії товару, а саме - дзеркала скляні.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 07.04.2025 року підприємство подало до Одеської митниці митну декларацію №25UA209170029681U6, в якій у гр.42 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 16 337,30 євро.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист від 04.04.2025 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №20250002 від 04.04.2025 року;
- автотранспортна накладна від 04.04.2025 року;
- сертифікат з перевезення (походження) товару від 07.04.2025 року;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 07.04.2025 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.04.2025 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.01.2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення від 04.04.2025 року.
Під час здійснення Львівською митницею правильності визначення митної вартості партії товару, який надійшов на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією №25UA209170029681U6 від 07.04.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) поставка товару здійснюється згідно Контракту від 10.01.2025 р. №13/01/25 між компаніями Vitromark s.r.o Чеська Республіка та Limited Liability Company «KM Vitrum». Відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в Slupia pod Kepnem, PL, а адресою продавця є Horni Sucha Ceska Republika. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено п. 21 ст. 58 Митного кодексу України;
2) згідно п.3.6 даного Контракту постачання товару здійснюється на умовах FCA - склад заводу виробника (Artdiame, Широка 30, 63-648 Баранів, Великопольське воєводство Республіка Польща). Відповідно до інвойсу від 04.04.2025 №20250002 зазначені умови поставки FCA Podleze PL, які є різними географічними пунктами, що впливає на складові митної вартості (транспортні витрати);
3) у рахунку фактурі від 04.04.2025 року №20250002 зазначено граничний термін оплати, а саме 04.04.2025 року. Слід зазначити, що будь - які платіжні документи, що підтверджують факт оплати партії оцінюваного товару декларантом до митного оформлення не надано, таким чином, відсутність таких документів не дає можливості митному органу здійснити перевірку числових значень складових митної вартості, що зазначені у рахунку-фактурі;
4) відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи, у гр. 44 МД під кодом « 4301» зазначений договір на перевезення 200125, проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів.
Додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були.
Враховуючи вищевказані обставини, 08.04.2025 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900208/2, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить - 1,1087 дол.США за кг нетто (митна декларація №UA100320/2025/9545 від 19.03.2025 року), ніж заявлено декларантом. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також митним органом було винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000505.
Крім того, з метою митного оформлення імпортованого товару, 21.05.2025 року підприємство подало до Одеської митниці митну декларацію №25UA209170043052U0, в якій у гр.42 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 16 016,62 євро.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист від 19.05.2025 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №20250007 від 19.05.2025 року;
- автотранспортна накладна від 19.05.2025 року;
- сертифікат з перевезення (походження) товару від 19.05.2025 року;
- статус особи, яка подає митну декларацію №1;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17.05.2025 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.05.2025 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.01.2025 року;
- договір (контракт) про перевезення від 20.01.2025 року;
- перепустка від 21.05.2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення від 20.05.2025 року.
Під час здійснення Львівською митницею правильності визначення митної вартості партії товару, який надійшов на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією №25UA209170043052U0 від 21.05.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в Sсupia, PL (гр.20 МД), а адресою продавця є Horni Sucha Ceska Republika. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображено і відповідно не включено до складових митної вартості;
2) у рахунку фактурі від 19.05.2025 року за №20250006 зазначено граничний термін оплати, а саме 21.05.2025 року. Слід зазначити, що будь - які платіжні документи, що підтверджують факт оплати партії оцінюваного товару декларантом до митного оформлення не надано, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена;
3) у наданому рахунку на оплату транспортних послуг №46 від 17.05.2025 року міститься посилання на Договір №200125 від 20.01.2025 року, який зазначений у гр. 44 МД під кодом « 4301», проте до митного оформлення не поданий. Крім того, вищевказаний рахунок на оплату транспортних послуг виписано 17.05.2025 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 20.05.2025 року. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Slupia pod Kepnem, PL - п/п Шегині-Медика не були відомі у повному обсязі, що не дає можливості митному органу провести перевірку числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортних послуг.
Додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були.
Враховуючи вищевказані обставини, 22.05.2025 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900317/2, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить - 1,1087 дол.США за кг нетто (митна декларація №UA100320/2025/9545 від 19.03.2025 року), ніж заявлено декларантом. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також митним органом було винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000773.
Крім того, з метою митного оформлення імпортованого товару, 21.05.2025 року підприємство подало до Одеської митниці митну декларацію №25UA209170043206U8, в якій у гр.42 митної декларації визначив загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 16 016,62 євро.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист від 19.05.2025 року;
- рахунок-фактура (інвойс) №20250006 від 19.05.2025 року;
- автотранспортна накладна від 19.05.2025 року;
- сертифікат з перевезення (походження) товару від 20.05.2025 року;
- статус особи, яка подає митну декларацію №1;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17.05.2025 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.05.2025 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.01.2025 року;
- договір (контракт) про перевезення від 20.01.2025 року;
- перепустка від 21.05.2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення від 20.05.2025 року.
Під час здійснення Львівською митницею правильності визначення митної вартості партії товару, який надійшов на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією №25UA209170043206U8 від 21.05.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в Slupia pod Kepnem, PL, а адресою продавця є Horni Sucha Ceska Republika. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображено і відповідно не включено до складових митної вартості;
2) у рахунку фактурі від 19.05.2025 року за №20250007 зазначено граничний термін оплати, а саме 21.05.2025 року. Слід зазначити, що будь - які платіжні документи, що підтверджують факт оплати партії оцінюваного товару декларантом до митного оформлення не надано, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена;
3) у наданому рахунку на оплату транспортних послуг № 45 від 17.05.2025 року міститься посилання на Договір № 200125 від 20.01.2025 року, який зазначений у гр. 44 МД під кодом « 4301», проте до митного оформлення не поданий. Крім того, вищевказаний рахунок на оплату транспортних послуг виписано 17.05.2025 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 19.05.2025 р. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Slupia pod Kepnem, PL - п/п Шегині Медика не були відомі у повному обсязі, що не дає можливості митному органу провести перевірку числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортних послуг.
Додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були.
Враховуючи вищевказані обставини, 22.05.2025 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900316/2, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить - 1,1087 дол.США за кг нетто (митна декларація №UA100320/2025/9545 від 19.03.2025 року), ніж заявлено декларантом. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також митним органом було винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000772.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, а також картками відмови у митному оформленні, вважаючи їх необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас відповідач застосував шостий (другорядний) метод - резервний, за допомогою якого джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», зокрема, митна декларація №UA100320/2025/9545 від 19.03.2025 року.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості партій імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Щодо оскаржуваного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025 року, та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000505, суд зазначає наступне.
Відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в Slupia pod Kepnem, PL, а адресою продавця є Horni Sucha Ceska Republika. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено п. 21 ст. 58 Митного кодексу України.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника, відповідно до Інкотермс-2020.
Згідно п.А6 Інкотермс 2020 за умовами Free Carrier (FCA) продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на транспортний засіб покупця, якщо місцем передачі визначено територію продавця, тобто продавець виконує свої обов'язки після передачі товару перевізнику у вказаному місці (Slupia).
У постанові Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 815/1320/17 було зазначено, що митниця не має права довільно змінювати тлумачення умов Incoterms без доказів, що підтверджують додаткові витрати покупця.
Судом з матеріалів справи встановлено, що саме Slupia pod Kepnem є складом продавця, на підтвердження чого надано сертифікат з перевезення форми EUR.1, CMR та митну декларацію країни відправлення.
На думку суду, якщо товар відвантажується зі складу у Польщі за дорученням продавця, то навантаження включено в ціну товару, тобто, покупець не здійснював його самостійно.
Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 року по справі №820/307/17, де визнано неправомірним коригування митної вартості, коли митниця безпідставно віднесла витрати на навантаження до обов'язків покупця.
Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин витрати із навантаження покладені саме на продавця, а тому правомірно не були включені декларантом до митної вартості імпортованого товару як окрема складова.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що згідно п.3.6 даного Контракту постачання товару здійснюється на умовах FCA - склад заводу виробника (Artdiame, Широка 30, 63-648 Баранів, Великопольське воєводство Республіка Польща). Відповідно до інвойсу від 04.04.2025 року №20250002 зазначені умови поставки FCA Podleze PL, які є різними географічними пунктами, що впливає на складові митної вартості.
З цього приводу суд зазначає, що географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару відповідно до приписів статті 53 МК України, з огляду на що вказане твердження митного органу судом до уваги не приймається.
Крім того, митним органом за час розгляду справи не було надано відповідних доказів того, що відправка товару із Podleze PL, замість складу заводу-виробника (Artdiame, Широка 30, 63-648 Баранів, Великопольське воєводство Республіка Польща), вплинула на його митну вартість.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що у рахунку фактурі від 04.04.2025 року №20250002 зазначено граничний термін оплати, а саме 04.04.2025 року, водночас, будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати партії оцінюваного товару, що не дає можливості митному органу здійснити перевірку числових значень складових митної вартості, що зазначені у рахунку-фактурі.
З цього приводу суд зазначає, що на виконання умов Контракту продавцем, зокрема, але не виключно, було оформлено рахунок-фактуру (інвойс) №20250002 від 04.04.2025 року на товар «двері скляні» на суму 16 337,30 євро.
Варто зазначити, що згідно ч.2 ст.49 МК України митна вартість товарів визначається за ціною, що була або має бути сплачена за ці товари.
Тобто, чинним законодавством не заборонено митне оформлення товарів до моменту їх фактичної оплати.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 814/1561/16 було зазначено, що факт відсутності платіжних документів не може бути підставою для невизнання митної вартості, якщо надано інші документи, що підтверджують ціну договору.
Варто зазначити, що згідно ч.2 ст.53 МК України платіжний документ надається при митному оформленні для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраний метод її визначення лише у випадку, якщо такий рахунок сплачено.
Позивач за час розгляду справи не зазначав про те, що ним було сплачено рахунок за поставку спірного товару, що свідчить про те, що останній не мав обов'язку надавати до митного органу відповідний платіжний документ.
Разом з цим, до митного оформлення була надана первинна документація, яка, на думку суду, підтверджує вартість імпортованого товару, а саме рахунок-фактуру (інвойс) №20250002 від 04.04.2025 року.
Більш того, митним органом за час розгляду справи не було надано доказів того, що надана декларантом первинна документація на підтвердженнгя митної вартості товару містить розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містить ознаки підробки або не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Враховуючи вищевказане, суд не приймає до уваги тверження відповідача про те, що відсутність платіжних документів не дає можливості здійснити перевірку числових значень складових митної вартості, що зазначені у рахунку-фактурі.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що, у гр. 44 МД під кодом « 4301» зазначений договір на перевезення №200125, проте до митного оформлення він не поданий, що не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів.
З цього приводу суд зазначає, що згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як вже було зазначено вище, відповідно до п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника, відповідно до Інкотермс-2020.
Вищевказана умова поставки товару також продубльована у рахунку-фактурі (інвойсі) №20250002 від 04.04.2025 року.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), FCA, Франко перевізник (... назва місця)), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на перевезення (транспортування) товару надано митному органу довідку про транспортні витрати №04-04/01 від 04.04.2025 року, складену ТОВ "ЛВТ ГЛАСС СЕРВІС». Підстав неврахування вказаної довідки митним органом за час розгляду справи зазначено не було.
Крім того, суд акцентує увагу на те, що твердження митного органу про ненадання декларантом при митному оформленні товару примірника договору на перевезення №200125 не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000505, примірник вищевказаного договору позивачем митному органу надавався.
Отже, на думку суду, посилання митного органу на відсутність договору про перевезення товару, що не дає можливість здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів, є неправомірним та таким, що не відповідає обставинам справи.
Щодо оскаржуваного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900317/2 від 22.05.2025 року, та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000773, суд зазначає наступне.
Відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару в даному місці. В даному випадку товар відвантажений на склад в Sсupia, PL (гр.20 МД), а адресою продавця є Horni Sucha Ceska Republika. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображено і відповідно не включено до складових митної вартості.
З цього приводу суд зазначає, що згідно п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника, відповідно до Інкотермс-2020.
Відповідно до п.А6 Інкотермс 2020 за умовами Free Carrier (FCA) продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на транспортний засіб покупця, якщо місцем передачі визначено територію продавця, тобто продавець виконує свої обов'язки після передачі товару перевізнику у вказаному місці (Slupia).
У постанові Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №815/1320/17 було зазначено, що митниця не має права довільно змінювати тлумачення умов Incoterms без доказів, що підтверджують додаткові витрати покупця.
Судом з матеріалів справи встановлено, що в даному випадку Slupia pod Kepnem є складом продавця, на підтвердження чого надано сертифікат з перевезення форми EUR.1, CMR та митну декларацію країни відправлення.
На думку суду, якщо товар відвантажується зі складу у Польщі за дорученням продавця, то навантаження включено в ціну товару, тобто, покупець не здійснював його самостійно.
Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 року по справі №820/307/17, де визнано неправомірним коригування митної вартості, коли митниця безпідставно віднесла витрати на навантаження до обов'язків покупця.
Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин витрати із навантаження покладені саме на продавця, а тому правомірно не були включені декларантом до митної вартості імпортованого товару як окрема складова.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що у рахунку-фактурі від 19.05.2025 року за №20250006 зазначено граничний термін оплати, а саме 21.05.2025 року. Слід зазначити, що будь - які платіжні документи, що підтверджують факт оплати партії оцінюваного товару декларантом до митного оформлення не надано, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена.
З цього приводу суд зазначає, що на виконання умов Контракту продавцем, зокрема, але не виключно, було оформлено рахунок-фактуру (інвойс) №20250006 від 19.05.2025 року на товар «двері скляні» на суму 16 016,62 євро.
Варто зазначити, що згідно ч.2 ст.49 МК України митна вартість товарів визначається за ціною, що була або має бути сплачена за ці товари.
Тобто, чинним законодавством не заборонено митне оформлення товарів до моменту їх фактичної оплати.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 814/1561/16 було зазначено, що факт відсутності платіжних документів не може бути підставою для невизнання митної вартості, якщо надано інші документи, що підтверджують ціну договору.
Варто зазначити, що згідно ч.2 ст.53 МК України платіжний документ надається при митному оформленні для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраний метод її визначення лише у випадку, якщо такий рахунок сплачено.
Позивач за час розгляду справи не зазначав про те, що ним було сплачено рахунок за поставку спірного товару, що свідчить про те, що останній не мав обов'язку надавати до митного органу відповідний платіжний документ.
Разом з цим, до митного оформлення була надана первинна документація, яка, на думку суду, підтверджує вартість імпортованого товару, а саме рахунок-фактуру (інвойс) №20250006 від 19.05.2025 року.
Більш того, митним органом за час розгляду справи не було надано доказів того, що надана декларантом первинна документація на підтвердженнгя митної вартості товару містить розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містить ознаки підробки або не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Враховуючи вищевказане, суд не приймає до уваги тверження відповідача про те, що відсутність платіжних документів не дає можливості здійснити перевірку числових значень складових митної вартості, що зазначені у рахунку-фактурі.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що у наданому рахунку на оплату транспортних послуг №46 від 17.05.2025 року міститься посилання на Договір №200125 від 20.01.2025 року, який зазначений у гр. 44 МД під кодом « 4301», проте до митного оформлення не поданий. Крім того, вищевказаний рахунок на оплату транспортних послуг виписано 17.05.2025 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 20.05.2025 року. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Slupia pod Kepnem, PL - п/п Шегині-Медика не були відомі у повному обсязі, що не дає можливості митному органу провести перевірку числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортних послуг.
Варто зазначити, що твердження митного органу про ненадання декларантом при митному оформленні товару примірника договору на перевезення №200125 не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000773, примірник вищевказаного договору позивачем митному органу надавався.
Крім того, згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як вже було зазначено вище, відповідно до п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника, відповідно до Інкотермс-2020.
Вищевказана умова поставки товару також продубльована у рахунку-фактурі (інвойсі) №20250006 від 19.05.2025 року.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), FCA, Франко перевізник (... назва місця)), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на перевезення (транспортування) товару надано митному органу довідку про транспортні витрати №20-05/01 від 20.05.2025 року, складену ТОВ "ЛВТ ГЛАСС СЕРВІС». Підстав неврахування вказаної довідки митним органом за час розгляду справи зазначено не було.
Крім того, рахунок на оплату транспортних послуг від 17.05.2025 року та довідка про транспортні витрати №20-05/01 від 20.05.2025 року складені на підставі Договору №200125 від 20.01.2025 р., який містить погоджені тарифні ставки за маршрутом Slupia pod Kepnem (Польща) - п/п Шегині - Львів, що відповідачем за час розгляду справи також спростовано не було.
Верховний Суд у постанові від 02.05.2024 року по справі №520/22458/23 дійшов висновку, що рахунок та довідка перевізника є достатнім доказом для підтвердження транспортних витрат, а митниця не може відмовити у їх прийнятті, якщо не доведе їх недостовірність.
У постанові Верховного Суду від 17.02.2022 року по справі №160/18718/19 також було зазначено, що митниця не має права самостійно переоцінювати зміст комерційних умов поставки, якщо декларант подав документи, які підтверджують їх застосування згідно з Incoterms.
Аналізуючи вищевказані обставини, митним органом не було надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість перевірки числових значень складових митної вартості товару в частині вартості отриманих транспортних послуг.
Щодо оскаржуваного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900316/2 від 22.05.2025 року, та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000772, суд зазначає наступне.
Відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару в даному місці. В даному випадку товар відвантажений на склад в Slupia pod Kepnem, PL, а адресою продавця є Horni Sucha Ceska Republika. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображено і відповідно не включено до складових митної вартості.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника, відповідно до Інкотермс-2020.
Згідно п.А6 Інкотермс 2020 за умовами Free Carrier (FCA) продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на транспортний засіб покупця, якщо місцем передачі визначено територію продавця, тобто продавець виконує свої обов'язки після передачі товару перевізнику у вказаному місці (Slupia).
У постанові Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 815/1320/17 було зазначено, що митниця не має права довільно змінювати тлумачення умов Incoterms без доказів, що підтверджують додаткові витрати покупця.
Судом з матеріалів справи встановлено, що саме Slupia pod Kepnem є складом продавця, на підтвердження чого надано сертифікат з перевезення форми EUR.1, CMR та митну декларацію країни відправлення.
На думку суду, якщо товар відвантажується зі складу у Польщі за дорученням продавця, то навантаження включено в ціну товару, тобто, покупець не здійснював його самостійно.
Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 року по справі №820/307/17, де визнано неправомірним коригування митної вартості, коли митниця безпідставно віднесла витрати на навантаження до обов'язків покупця.
Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин витрати із навантаження покладені саме на продавця, а тому правомірно не були включені декларантом до митної вартості імпортованого товару як окрема складова.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що у рахунку фактурі від 19.05.2025 року за №20250007 зазначено граничний термін оплати, а саме 21.05.2025 року. Слід зазначити, що будь - які платіжні документи, що підтверджують факт оплати партії оцінюваного товару декларантом до митного оформлення не надано, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена.
З цього приводу суд зазначає, що на виконання умов Контракту продавцем, зокрема, але не виключно, було оформлено рахунок-фактуру (інвойс) №20250007 від 19.05.2025 року на товар «двері скляні» на суму 16 016,62 євро.
Варто зазначити, що згідно ч.2 ст.49 МК України митна вартість товарів визначається за ціною, що була або має бути сплачена за ці товари.
Тобто, чинним законодавством не заборонено митне оформлення товарів до моменту їх фактичної оплати.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 814/1561/16 було зазначено, що факт відсутності платіжних документів не може бути підставою для невизнання митної вартості, якщо надано інші документи, що підтверджують ціну договору.
Варто зазначити, що згідно ч.2 ст.53 МК України платіжний документ надається при митному оформленні для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраний метод її визначення лише у випадку, якщо такий рахунок сплачено.
Позивач за час розгляду справи не зазначав про те, що ним було сплачено рахунок за поставку спірного товару, що свідчить про те, що останній не мав обов'язку надавати до митного органу відповідний платіжний документ.
Разом з цим, до митного оформлення була надана первинна документація, яка, на думку суду, підтверджує вартість імпортованого товару, а саме рахунок-фактуру (інвойс) №20250007 від 19.05.2025 року.
Більш того, митним органом за час розгляду справи не було надано доказів того, що надана декларантом первинна документація на підтвердженнгя митної вартості товару містить розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містить ознаки підробки або не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Враховуючи вищевказане, суд не приймає до уваги тверження відповідача про те, що відсутність платіжних документів не дає можливості здійснити перевірку числових значень складових митної вартості, що зазначені у рахунку-фактурі.
Також відповідач в обґрунтування правомірності вказаного рішення посилався на те, що у наданому рахунку на оплату транспортних послуг № 45 від 17.05.2025 року міститься посилання на Договір № 200125 від 20.01.2025 року, який зазначений у гр. 44 МД під кодом « 4301», проте до митного оформлення не поданий. Крім того, вищевказаний рахунок на оплату транспортних послуг виписано 17.05.2025 року, проте відповідно відміток на товаросупровідних документах (CMR) вантаж перетнув кордон 19.05.2025 р. Відповідно, на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу на ділянці Slupia pod Kepnem, PL - п/п Шегині Медика не були відомі у повному обсязі, що не дає можливості митному органу провести перевірку числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортних послуг.
Варто зазначити, що твердження митного органу про ненадання декларантом при митному оформленні товару примірника договору на перевезення №200125 не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2025/000772, примірник вищевказаного договору позивачем митному органу надавався.
Крім того, згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як вже було зазначено вище, відповідно до п.3.6 Контракту постачання товару здійснюється на умовах: FCA - склад заводу-виробника, відповідно до Інкотермс-2020.
Вищевказана умова поставки товару також продубльована у рахунку-фактурі (інвойсі) №20250007 від 19.05.2025 року.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), FCA, Франко перевізник (... назва місця)), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на перевезення (транспортування) товару надано митному органу довідку про транспортні витрати №20-05/01 від 20.05.2025 року, складену ТОВ "ЛВТ ГЛАСС СЕРВІС». Підстав неврахування вказаної довідки митним органом за час розгляду справи зазначено не було.
Крім того, рахунок на оплату транспортних послуг №45 від 17.05.2025 року та довідка про транспортні витрати №20-05/01 від 20.05.2025 року складені на підставі Договору №200125 від 20.01.2025 р., який містить погоджені тарифні ставки за маршрутом Slupia pod Kepnem (Польща) - п/п Шегині - Львів, що відповідачем за час розгляду справи також спростовано не було.
Верховний Суд у постанові від 02.05.2024 року по справі №520/22458/23 дійшов висновку, що рахунок та довідка перевізника є достатнім доказом для підтвердження транспортних витрат, а митниця не може відмовити у їх прийнятті, якщо не доведе їх недостовірність.
У постанові Верховного Суду від 17.02.2022 року по справі №160/18718/19 також було зазначено, що митниця не має права самостійно переоцінювати зміст комерційних умов поставки, якщо декларант подав документи, які підтверджують їх застосування згідно з Incoterms.
Аналізуючи вищевказані обставини, митним органом не було надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість перевірки числових значень складових митної вартості товару в частині вартості отриманих транспортних послуг.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі наявні та необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900317/2 від 22.05.2025 року, №UA209000/2025/900316/2 від 22.05.2025 року та №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000773, №UA209170/2025/000772, №UA209170/2025/000505 є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаною позовною заявою, суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вже було встановлено судом з матеріалів позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, скасувати рішення визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025 року, а також видану на його підставі картку відмови №UA209170/2025/000505.
Разом з тим, до суду позивач звернулась до суду з позовною заявою про оскарження вищевказаного рішення та картки відмови лише 18.11.2025 року.
Водночас, представник позивача посилалась на неможливість вчасного звернення до суду в частині оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025 року, а також видану на його підставі картки відмови №UA209170/2025/000505, через перебування підприємства у простої з вересня по листопад 2025 року.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Таким чином, враховуючи вищевказані доводи сторони позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає такі причини пропуску строків звернення до суду поважними та вважає за можливе заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити, а також поновити позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом у справі №420/38707/25.
З цього приводу суд залишає без задоволення клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаною позовною заявою.
Крім того, суд додатково зазначає, що в ухвалі про відкриття провадження по справі №420/38707/25 судом вже надавалась оцінка підстав пропуску позивачем строку звернення до суду в частині вказаної позовної вимоги, внаслідок чого товариству з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» було поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/38707/25.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору з Львівської митниці у розмірі 9 084,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, та карток відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900317/2 від 22.05.2025 року, №UA209000/2025/900316/2 від 22.05.2025 року та №UA209000/2025/900208/2 від 08.04.2025 року.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2025/000773, №UA209170/2025/000772, №UA209170/2025/000505.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 9 084,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ВІТРУМ» (68401, Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Соборна, 46, код ЄДРПОУ 38874377).
Відповідач - Львівська митниця (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя О.В. Білостоцький