про залишення позовної заяви без руху
30 квітня 2026 року м. Київ № 320/16193/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗСУ про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗСУ про визнання протиправними дій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21 зробив висновок, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).
Таким чином, військова служба є публічною службою.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач, зокрема, просить визнати протиправними дії відповідача щодо його мобілізації, скасувати наказ про його призов на військову службу та скасувати наказ про зарахування його до списків особового складу військової частини.
Так, оскаржувані накази датуються 13.10.2025 року, однак із даним позовом звернувся лише 06.04.2026 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
В матеріалах справи міститься заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.
У заяві позивач зазначає, що неодноразово звертався зі скаргами на дії ТЦК (копії звернень додаються) намагаючись врегулювати питання призову у позасудовому порядку, однак тривалість розгляду його скарг органами військового управління та відсутність відповіді у встановлені строки стали причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначає, що специфіка військової служби в умовах воєнного стану (сувора дисципліна, обмеження у користуванні засобами зв'язку мережі Інтернет та професійної правничої допомоги та можливість пересування за межами дислокації військової частини) створила об'єктивні, непереборні перешкоди для своєчасної підготовки професійного позову та збору доказів.
Позивач наголошує на неможливості подання позову у більш ранній строк через свідоме приховування відповідачами документів, що стали підставою для призову та зарахування до штату військової частини, а також через відсутність у Позивача спеціальних юридичних знань, самостійне оформлення позовної заяви без наявності оскаржуваних актів було неможливим. Лише 30 березня 2026 року, після укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом та отримання первинної консультації щодо правової природи наказів індивідуальної дії, Позивач отримав реальну можливість звернутися до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поряд із цим, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики чи інше. При цьому, не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, враховуючи, що позивач був призваний на військову службу 13.10.2025 року, він знав про порушення своїх прав.
Щодо посилання позивача на специфіку військової служби в умовах воєнного стану, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, суд зазначив, що проходження особою військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби.
Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач перебував у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду позивачем не надано; докази тривалого перебування позивача у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори позивачем не надано; докази участі позивача у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях позивачем не надано.
Посилання на загальні підстави (військовий стан, військовослужбовець, учасник бойових дій) не може бути безумовною підставою для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд не вважає вказані доводи підтвердженням поважності причин пропуску строку.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, а саме: у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЗСУ про визнання протиправними дій - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Терлецька О.О.