29 квітня 2026 року Київ справа № 320/35131/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як особу, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як особу, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, згідно інформації наявної у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 15.08.2023 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до, виданого позивачу, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 останнього 27.07.2023 виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З застосунку Резерв +, позивачем встановлено, що відомості про виключення з військового обліку відсутні. Для актуалізації даних, позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив внести відомості відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, проте у встановлений строк запитувані зміни до Реєстру не були внесені. Тому вважаючи таку бездіяльність відповідача з виключення позивача з військового обліку протиправними, він звернувся до суду з даним позовом.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позиція позивача ґрунтується на неправильному тлумаченні дії норм права в часі та ігноруванні змін законодавства, запроваджених в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022. Відповідач діяв виключно на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством, забезпечуючи актуальність даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до статей 17 та 65 Конституція України, захист держави є обов'язком громадян, а правове регулювання військового обов'язку може змінюватися залежно від безпекової ситуації. Статус особи на військовому обліку не є незмінним і визначається чинним законодавством на момент виникнення відповідних правовідносин. З 18.05.2024 набрав чинності Закон України №3633-IX, яким змінено статтю 37 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу». Нова редакція не передбачає підстави для виключення з обліку, на яку посилається позивач. Крім того, цим Законом встановлено обов'язок громадян уточнити свої облікові дані протягом 60 днів. Спірні правовідносини виникли у 2025 році, на момент звернення позивача. Тому відповідач зобов'язаний був застосовувати чинне на той час законодавство. Посилання позивача на статтю 58 Конституції України є безпідставним, оскільки новий закон не застосовується ретроактивно, а регулює правовідносини, що виникли після набрання ним чинності. Внесення до реєстру «Оберіг» відомостей на підставі норми, яка втратила чинність, суперечило б вимогам законності та призвело б до викривлення актуальних даних мобілізаційного обліку, що є неприпустимим в умовах воєнного стану. Таким чином, дії відповідача є правомірними та обумовленим прямим обов'язком діяти відповідно до чинного законодавства. Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Відповідно до довідки від 17.12.2004 виданої Державним департаментом України з питань виконання покарань Шепетівської виправної колонії № 98 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений 29.09.1998 Броварським районним судом Київської області за ст. 187 ч. 4, 69 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відбував покарання з 21.03.1998 по 17.12.2004, звільнений на підставі постанови Шепетівського міськрайсуду від 16.12.2004, умовно-достроково.
В тимчасовому посвідченні № 4/822 ОСОБА_1 наявний запис, зроблений посадовими особами відповідача, про його виключення з військового обліку з 27.07.2023 згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку не містить, що підтверджується інформаційною довідкою, сформованою через застосунок "Резерв+".
04.03.2025 Позивач надіслав до відповідача заяву про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до записів, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 15.08.2023.
У зв'язку із не внесенням запитуваних змін, представником позивача подано адвокатський запит до відповідача щодо надання інформації стосовно стану розгляду, поданої позивачем, заяви.
Запитувані зміни до реєстру не внесені, відтак позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-XII),Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІвійськовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції від 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частиною п'ятою статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та частину 6 статті 37 викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 559 від 16.05.2024, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Пунктом 4 Порядку № 559 в наступній редакції:
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
Портал;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу), відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовник, військовозобов'язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі відповідно до пункту 6 цього Порядку. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вважаються недійсними.
Згідно п. 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Ключовим у справі є з'ясування наявності в ТЦК та СП обов'язку за заявою особи внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до записів, які містяться в військово-облікових документах в паперовій формі щодо виключення з військового обліку.
Насамперед суд відзначає, що станом на момент звернення представника позивача до відповідача спірні правовідносини врегульовувались пунктом 4 Порядку № 559 в наступній редакції:
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, у відповідача був обов'язок провести відповідну звірку та за наявності підстав внести відповідні зміни до реєстру.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо допущення відповідачем бездіяльності необхідно проаналізувати його відношення до військового обов'язку відповідно до законодавчих приписів як на момент виникнення спірних правовідносин (липень 2023 року) так і в подальшому.
Позивач покликається на те, що в тимчасовому посвідченні № 4/822 ОСОБА_1 наявні записи від 27.07.2023, зроблені посадовими особами відповідача, про його виключення з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Надалі, у зв'язку з реалізацією приписів частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII, позивача фактично повторно взято на облік відповідача унаслідок первинного наповнення (формування) Реєстру, у зв'язку з реєстрацією його місця проживання на території Шевченківського району м. Києва, як громадянина віком від 18 до 60 років.
В подальшому, 11.04.2024 Верховною Радою України прийнято вже згаданий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який обмежив коло осіб, які підлягають виключенню з військового обліку.
Також, з огляду на наведені положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З матеріалів справи вбачається, що позивач засуджений 29.09.1998 Броварським районним судом Київської області за ст. 187 ч. 4, 69 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Отже, позивач був засуджений за вчинення злочину, який не віднесений до розділу І Кримінального кодексу України «Злочини проти основ національної безпеки України».
Суд погоджується вважає, що виключення з військового обліку свідчить про визнання державою особи непридатною для проходження військової служби.
Водночас позовна заява не містить змістовного обґрунтування неможливості зміни державою такого рішення (правового регулювання).
В обставинах даної справи суд має зауважити, що статус виключеного з військового обліку внаслідок засудження за скоєння тяжкого злочину не є статусом, що в силу закону наданий особі довічно. Держава за своєю природою має повноваження змінювати правила нормативного врегулювання правовідносин в тій чи іншій сфері з урахуванням обмежень, встановлених Конституцією та законами України. Внаслідок відповідного рішення законодавця було змінено нормативне регулювання питання військового обліку та, відповідно, мобілізації осіб, яким раніше держава не вважала за доцільне збереження статусу військовозобов'язаних.
Відхиляючи аргументи позивача, суд вказує, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключеного з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. На момент виключення позивача з військового обліку - відповідно норми існували, але це не означає, що нормативне регулювання з питань військового обліку не може бути змінено у майбутньому.
Аналогічна оцінка правовому регулюванню надана в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 580/7402/25.
Суд критично оцінює посилання позивача на частину 1 статті 58 Конституції України з огляду на таке.
Так, у Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії» та «Трґо проти Хорватії», суд зазначає наступне.
Справа «Рисовський проти України» стосувалась порушення майнових прав заявника у зв'язку з непослідовними діями державних органів щодо оформлення права власності та наголосив на необхідності дотримання принципу «належного урядування».
У справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» йшлося про позбавлення заявників права власності внаслідок помилки державного органу під час приватизаційних процедур, за умов коли особи добросовісно покладалися на законність дій держави.
Аналогічно, у справах «Гаші проти Хорватії» та «Трґо проти Хорватії» судовий розгляд стосувався можливості покладення наслідків помилки державних органів на рахунок особи, в приватноправових відносинах.
Водночас спірні правовідносини у цій справі мають іншу правову природу, крім того, правовий статус особи щодо перебування на військовому обліку є змінним правовим станом, який визначається чинним законодавством та може бути переглянутий, зокрема в умовах воєнного стану.
Суд звертає увагу, що у даному випадку відсутній сам факт «помилки» державного органу. Виключення позивача з військового обліку у 2023 році було здійснено на підставі чинного на той момент законодавства, подальша зміна нормативного регулювання не трансформує правомірні дії державного органу в «помилку» та не створює обов'язку держави зберігати попередній правовий стан всупереч новому закону.
Отже, наведена практика ЄСПЛ є нерелевантною.
Таким чином, з часу набрання чинності змін до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, зокрема, за тяжкий злочин.
Враховуючи наведене задовольняти заяву позивача, вносячи відповідні відомості до Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у відповідача не було підстав, оскільки такі б не відображали його актуальне відношення до виконання військового обов'язку.
Відповідно, судом не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, осквльки такі вчинені у відповідності зі зміненим нормативним регулюванням.
Таким чином вказані доводи позивача є необґрунтованими та не свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Беручи до уваги результати судового розгляду, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Суддя Сас Є.В.