29 квітня 2026 року справа №320/38045/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача, що полягає у невиконанні обов?язку з розгляду заяви Позивача від 20.11.2024 р. (зареєстрованої як Вх.№4215) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у встановлений строк;
- зобов'язати відповідача належним чином розглянути заяву Позивача від 20.11.2024 р. (зареєстрованої як Вх.№4215), відповідно до вимог чинного на момент її подання законодавства, з урахуванням усіх документів, перелічених у заяві як додатки та прийнятих Відповідачем, що підтверджується штампом про реєстрацію заяви.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (виклику) сторін.
31.07.2025 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 суд відмовив позивачу у забезпеченні позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вказує, що 24 серпня 2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до електронного запису для подання документів для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак не фактично не зміг подати документи. У подальшому, 24.08.2024 року позивач повторно подав заяву про відстрочку від військової служби на час мобілізації через уповноважений підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 при ЦНАП, яка була зареєстрована під вхідним номером «Вх. № 1009». ОСОБА_1 вказує, що відповідно до пункту 60 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, така заява мала бути розглянута у п?ятиденний строк із моменту її надходження. Оскільки відповідь у визначений законом строк позивач не отримав, представником 07.10.2024 року було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповіді на нього не надходило. У зв'язку з цим, 12.11.2024 було направлено додатковий адвокатський запит № 35-62- 33, до ІНФОРМАЦІЯ_5 . У відповіді від 15.11.2024 містилося повідомлення про те, що голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 надано вказівку щодо дотримання строків розгляду заяв. При цьому жодної інформації про конкретний розгляд заяви позивача вказано не було.18.11.2024 ОСОБА_1 отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену листом № 07/6287 від 17.10.2024,де зазначено, що рішення щодо надання відстрочки не ухвалено через подання неповного пакета документів. Водночас на момент подання заяви позивач зазначив , що ним було надано повний перелік документів, передбачений Додатком 5 до Порядку № 560. 20.11.2024 року позивач зазначає про повторну подачу заяви , яка зареєстрована під вхідним номером «Вх. №4215»,однак відповіді на отримав. 05.01.2025 року представником позивача направлено адвокатський запит № 35-62,91 щодо розгляду заяви. 21.01.2025 року відповідач листом № 05/562 запропонував позивачу прибути особисто для оформлення відстрочки.Вказані дії позивач вважає протиправними та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
09.10.2025 року від уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов письмовий відзив, зі змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову.
Так, сторона відповідача зазначає, що заява позивача була зареєстрована 20 листопада 2024 року (вих. 4215) та розглянута по суті 26 листопада 2024 року на засіданні комісії з надання відстрочок, а отже ІНФОРМАЦІЯ_6 діяв відповідно до законодавства України.
09.10.2025 року від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 просить задовольнити позов у повному обсязі.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_1 є громадянином України.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18.09.1998 року підтверджується, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний запис за № 1025.
Витягом з реєстру територіальної громади № 2024/007175146 від 19.06.2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Витягом з реєстру територіальної громади №2024/007167623 від 19.06.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Витягом з реєстру територіальної громади №2025/007080003 від 28.05.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Витягом з реєстру територіальної громади № 2024/007549036 від 07.06.2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 742114, видана на підставі акту № 507-б від 22 квітня 2024 підтверджується, що ОСОБА_3 встановлено безстроково другу групу інвалідності.
23.05.2024 року Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 928/44 підтверджено, що ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Заявою від 19 липня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 для свого утримання (догляду) обрала - ОСОБА_1 (сина).
26.07.2024 року Актом про встановлення факту здійснення особою догляду(постійного догляду) № 272 підтверджено факт здійснення догляду ОСОБА_1 за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.
24 серпня 2024 року ОСОБА_1 мав електронний запис, оформлений через сайт Міністерства оборони України щодо візиту до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується скріншотом повідомлення.
Як зазначає позивач, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до електронного запису для подання документів для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак не фактично не зміг подати документи, зазначивши про вимогу співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 про проходження ВЛК для прийняття та розгляду вказаної заяви, однак матеріали справи не містять підтвердження вказаної інформації.
24.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.9 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.Вказана заява зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_8 24.08.2024 року Вх. № 1009.
ОСОБА_1 вказує, що відповіді на заяву від 24.08.2024 року не отримував.
07.10.2024 року, представником позивача направлено адвокатський запит до відповідача з проханням надати інформацію щодо розгляду заяви вх. № 1009 від 24.08.2024 року.
17.10.2024 року листом № 07/6287 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки. Протоколом № 27 від 02.09.2024 засідання комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення не прийнято стосовно надання відстрочки ОСОБА_1 , через не повний пакет документів.
12.11.2024 року представником позивача направлено адвокатський запит № 35-52/23 до ІНФОРМАЦІЯ_9 з проханням надати інформацію щодо розгляду ІНФОРМАЦІЯ_6 заяви вх. № 1009 від 24.08.2024 року.
15.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_10 листом № 11/16964 повідомив про направлення вказівки голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо дотримання строку розгляду заяв про надання відстрочки від призову.
20.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.9 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.Вказана заява зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_8 20.11.2024 року Вх. № 4215.
ОСОБА_1 вказує, що відповіді на заяву від 20.11.2024 року не отримував.
05.01.2025 року представником позивача направлено адвокатський запит №35-62/91 до відповідача з проханням надати інформацію щодо розгляду заяви позивача від 20.11.2024 року.
21.01.2025 року листом № 05/562 ІНФОРМАЦІЯ_6 запропонував ОСОБА_1 особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До матеріалів справи долучено копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_4 від 12.07.2016 року, копію Акту № 7 від 10.07.2025 року про встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_3 , копії медичних документів ОСОБА_3 .
Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом № 3543-ХІІ.
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
Позивач подав заяву від 20.11.2024 в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією у зв'язку з здійсненням постійного догляду за матір'ю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154), пунктом 1 якого визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Порядком № 560 зокрема визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених Законом № 3543-ХІІ.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених Закону № 3543-ХІІ (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 58-1 Порядку № 560 (у редакції чинній на момент подання заяви на відстрочку) зазначено, що військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
У пункті 60 Порядку № 560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, предметом позову у даній справі є оскарження дій відповідача в частині нерозгляду заяви у порядку встановленому чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації, позивач вказував на те, що має матір, яка потребує постійного догляду та він здійснює такий догляд.
Так, матір позивача - ОСОБА_3 , має другу групу інвалідності. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18.09.1998 року, довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 742114, видана на підставі акту № 507-б від 22 квітня 2024.
Пунктом 13 Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що затверджений у додатку 5 до Постанови КМУ № 560 визначено, що для отримання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовозобов'язаний має подати такі документи: для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю І чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю І чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, ще підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, абб довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Відповідно до частин 7 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначених вимог Порядку № 560, позивач 20 листопада 2024 року подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу, до якої були додані такі документи:
1) Роздруківка електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 із мобільного додатку «Резерв+»;
2) копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
3) копія Акту № 7 від 10.07.2025 року про встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_3 ;
4) копія заяви про вибір ОСОБА_3 для свого утримання(догляду) ОСОБА_1 ;
5) копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 742114;
6) копія висновку ЛКК № 080-4/0;
7) тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
8) витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 ;
9) витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_3 .
Після розгляду заяви комісією відповідача позивач, у відповідь на адвокатський запит свого представника, отримав повідомлення про те, що Протоколом № 27 від 02.09.2024 засідання комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення не прийнято стосовно надання відстрочки ОСОБА_1 , через не повний пакет документів.
Також, у відзиві представник ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що 26.11.2024 комісія з питань надання відстрочки від призову ІНФОРМАЦІЯ_4 Протоколом № 43 від 26.11.2024 року розглянула заяву ОСОБА_1 .
Однак відповідачем не надано доказів про повідомлення позивача про прийняте комісією рішення, на виконання вимог пункту 60 Порядку № 560.
21.01.2025 року листом № 05/562 ІНФОРМАЦІЯ_6 запропонував ОСОБА_1 особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд вважає такі дії протиправними, оскільки позивач ОСОБА_1 , відповідно до п. 9 ч. 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, має абсолютне право на відстрочку як особа, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи і повідомлення від 19 травня 2025 року відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд звертає увагу, на правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 11.02.2020 у справі №0940/2349/18, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд зауважив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Крім того, суд приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини.
Так, у п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти Украі?ни» від 05.04.2005 (заява №38722/02) зазначено, що спосіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідноі? держави.
Стаття 13 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиі? права та свободи, визнані в цій Конвенціі?, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали своі? офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на наведене, зважаючи на встановленні під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку про зобов'язання належним чином розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд наголошує, що згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Як зазначалось раніше, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією № D34T-5E4A-FSUE від 16.07.2025 року, копію якої долучено до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невиконанні обов?язку з розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.11.2024 р. (зареєстрованої як Вх.№4215) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у встановлений строк;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2024 р. (зареєстрованої як Вх.№4215), відповідно до вимог чинного на момент її подання законодавства, з урахуванням усіх документів, перелічених у заяві як додатки та прийнятих ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується штампом про реєстрацію заяви.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.