про зміну способу і порядку виконання судового рішення
29 квітня 2026 року Київ Справа № 320/14002/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києві про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368), щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, відмови в здійсненні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки про розмір грошовоо забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 за вихідним від 12.06.2023 №06/11664, з врахування надбавок та премії без обмеження максимальним розміром, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового іначальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704-2017-п, після скасування п.2 постанови КМУ 103;
- зобов'язати Головне управліня Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368), здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 за вихідним від 12.06.2023 №06/11664, з врахуванням надбавок та премії без обмеження максимальним розміром, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою КМУ № 704-2017-п та відповідно до вимог сатті 43 Закону України № 2262-XII, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01 січня 2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої Позивачем за період з 01 січня 2018 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, відмови в здійсненні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 за вихідним від 12.06.2023 №06/11664, з врахуванням надбавок та премії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704-2017-п. після скасування п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103.
Зобов'язано Головне управліня Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із розрахунку основного розміру пенсії 90 % грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.06.2023 №06/11664, з врахуванням надбавок та премії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 704-2017-п та відповідно до вимог статтей 43 Закону України №2262, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищення пенсії, розрахованої з 01.01.2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої за період з 01.01.2018 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
22.10.2025 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №320/14002/24.
На адресу суду відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій останній просить суд змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 320/14002/24 про: зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із розрахунку основного розміру пенсії 90 % грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.06.2023 N?06/11664, з врахуванням надбавок та премії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України N? 704-2017-п та відповідно до вимог статтей 43 Закону України N?2262, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищення пенсі, розрахованої з 01.01.2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої за період з 01.01.2018 року, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованих, але не виплачених коштів у сумі 360055,29 грн.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Враховуючи встановлення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду вищевказаної заяви у порядку письмового провадження.
Обґрунтовуючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, заявник вказав, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 з дати набрання ним законної сили і по теперішній час не виконано відповідачем.
З додатків до заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, судом встановлено, що державним виконавцем 17.11.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79598796. Цією постановою боржнику надано десятиденний строк для виконання рішення суду. При цьому, боржника повідомлено про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.12.2025 №2600-0804-8/214748 повідомлено, що за результатами виконання рішення суду нарахована заборгованість у сумі 360 055,29 грн. Погашення заборгованості за рішенням суду буде здійснено в межах бюджетних призначень. Та в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету з урахуванням Порядку №821, було виплачено частину заборгованості у розмірі 374,7грн.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, законодавцем прямо передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов'язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу суд зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 набрало законної сили 24.10.2024.
Також, судом встановлено, що державним виконавцем 17.11.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79598796, постанову про накладення штрафу від 23.12.2025 №79598796, постанову від 20.02.2026 №79598796 про накладення штрафу та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 20.02.2026 №79598796.
Крім того, у листі від 12.12.2025 №2600-0804-8/214748 на адресу державної виконавчої служби відповідач зазначає, що заборгованість нарахована у розмірі 360 055,29 грн, та фактично виплачено лише 374,70 грн, отже заборгованість становить 359 680,59 грн, доказів її фатичної виплати на користь позивача до вказаного листа не додає.
Отже, у цій ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсії, протягом більш ніж двох місяців, внаслідок чого застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з відповідача нарахованої суми коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав позивача.
При цьому, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.
Таким чином суд дійшов висновку, що заява головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №320/14002/24 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №320/14002/24 - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року по справі №320/14002/24, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ:42098368) на користь ОСОБА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахованої, але невиплаченої суми пенсії в розмірі 359 680,59 грн.( триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят грн. 59 коп.)
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.