Справа № 739/2706/25
Провадження № 2/739/257/26
02 квітня 2026 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Кочура О.О.,
за участі: секретаря - Головня І.І.,
розглянувши в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивачки - адвокатом Костюченко Владиславом Костянтиновичем до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на гараж,-
ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Костюченка Владислава Костянтиновича, звернулася до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання за нею права власності на гараж площею 29,3 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 , який входить до складу спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Послалася на неможливість отримання Свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу, яким підтверджувалося право власності спадкодавця на вищезазначений гараж. Зазначала, що гараж був збудований за власні кошти на земельній ділянці, виділеній рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради земельній ділянці в 1991 році, будівництво здійснювалося за дозволом на виконання будівельних робіт та відповідно до оформленого будівельного паспорту. Ухвалою судді від 05 січня 2026 року відкрите провадження в справі, яку вирішено розглянути за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, відповідачеві запропоновано надати відзив на позов з викладенням своєї позиції щодо предмету спору. У підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з'явились, позивачка ОСОБА_1 подала до канцелярії суду заяву з проханням справу розглядати без її участі, в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області Петренко І.М. у судове засідання також не з'явився, через систему «Електронний суд» надіслав заяву в якій зазначив, що просить вказану справу розглянути без участі представника відповідача, так як міська рада визнає позов у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
За відсутності учасників справи суд на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України поставив розглянути справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Оскільки предметом спадщини є нерухоме майно, належним відповідачем за відсутності відомостей про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, згідно з ст. 1277 ЦК України є орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини - тобто Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області. Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачемЗгідно з ч. 1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. З огляду на визнання позову відповідачем, суд перевіряє наявність законних підстав для задоволення позову (чи не суперечить визнання позову закону та чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб). По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.01.2025 року (а.с.6). Після його смерті заведена спадкова справа 139/2025, в якій єдиним спадкоємцем є дружина померлого - ОСОБА_1 (а.с.5,7). Нотаріусом відмовлено у видачі позивачці Свідоцтва про право на спадщину на гараж через відсутність правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності спадкодавця, позивачці запропонований судовий порядок визнання права власності на спадкове майно (а.с.8). Згідно з будівельним паспортом на гараж за адресою АДРЕСА_1 , оформленим на ОСОБА_2 , останньому рішенням № 162 виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради від 18 липня 1991 року надана земельна ділянка площею 24,0 кв.м. для будівництва гаражу по АДРЕСА_1 , яка 19 червня 1991 року виділена йому в натурі (а.с.9,10), забудовником отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт (а.с.10). Згідно з технічним паспортом гараж був закінчений будівництвом в 1991 році (а.с.14). Оцінюючи докази, суд виходить з того, що згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухоме майно до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом. Згідно ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв станом на час будівництва спадкодавцем гаражу, гараж є об'єктом права власності. Згідно з статтею 12 Закону України «Про власність» право власності набувалося громадянами внаслідок отримання доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. На Україні введення об'єктів нерухомого майна в експлуатацію вперше було запроваджено постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 05.08.1992 № 449, згідно з якою прийняття новостворених об'єктів нерухомого майна в експлуатацію здійснювалося державними приймальними комісіями, прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію оформляється актами, датою введення об'єкта в експлуатацію була дата підписання акта державною приймальною комісією. Отже, суд вважає, що оскільки станом на час будівництва гаражу законодавство не пов'язувало набуття права власності на новостворену річ (гараж) з введенням його в експлуатацію та державною реєстрацією, спадкодавець, ОСОБА_2 , здійснюючи за рахунок власних коштів будівництво гаражу на відведеній для цієї мети земельній ділянці згідно з отриманим в існуючому на час здійснення будівництва порядку дозволу на здійснення будівельних робіт, набув права власності на збудований гараж. Отже, гараж є об'єктом нерухомості, який може бути переданий у спадок. Згідно з п 5. ст. 1268 Цивільного кодексу України, прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, що є підставою для визнання за позивачкою права власності на гараж. Таким чином, позивачка набула право на гараж з дня відкриття спадщини. Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність можливості реєстрації права власності на нерухоме майно, що пов'язаний з неможливістю отримання правовстановлюючого документу, означає відсутність офіційного визнання державою права власності співвласників, що є підставою для звернення до суду згідно зі ст. 392 ЦК України. Суд вважає, що за наведених обставин визнання позову відповідачем не суперечить закону, оскільки з досліджених доказів вбачається, що спадкодавець, ОСОБА_2 , набув право власності на спірний гараж у відповідності до законодавства, яке було чинним на час завершення будівництва, гараж є об'єктом нерухомості, яких входить до спадкового майна, право на гараж виникло у позивачки внаслідок прийняття спадщини. Осіб, права, свободи та законні інтереси яких були б порушені внаслідок визнання за позивачкою права власності - судом не встановлено, отже наявні всі підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 200, 206, 247, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , поданий представником позивачки - адвокатом Костюченко Владиславом Костянтиновичем до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на гараж - задовольнити.
Визнати заОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на гараж площею 29,3 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О.Кочура