Справа № 738/397/26
№ провадження 2/738/305/2026
30 квітня 2026 року м. Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Савченка О.А.
за участі:
секретаря судового засідання - Лях Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН»
до
відповідача ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи - не з'явились
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
У лютому 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано наступним. 29.11.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 753601 (далі Договір), згідно з яким Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 3 900,00 грн строком на 29 днів, стандартна процентна ставка - 1,9 % в день. ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. 30.11.2023 ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» уклали договір факторингу № 1-30/11/2023, відповідно до якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги за кредитним договором № 753601 від 29.11.2021 укладеним з ОСОБА_1 . Відповідачка не виконала умови кредитного договору, не повернула кредитні кошти, а також не виконала всі інші грошові зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 26.12.2025 становить 11 703,90 грн., яку відповідач в добровільному порядку не повертає.
Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала.
ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи і винесення судом заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про розгляд справи тільки з її участю не подала.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 26 лютого 2026 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.
Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин та не надала відзив на позовну заяву, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами без участі сторін.
Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
IV.Фактичні обставини, встановлені судом.
29 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОКЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 753601 (далі Договір), згідно з яким Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 3 900,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , строком на 29 днів, стандартна процентна ставка - 1,9 % в день (а.с.10-15).
Підписавши договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору.
30.11.2023 ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» уклали договір факторингу № 1-30/11/2023, відповідно до якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги за кредитним договором № 753601 від 29.11.2021 укладеним з ОСОБА_1 (а.с.20-22).
Уклавши з первісним кредитором договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідачка ОСОБА_1 порушила зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 753601 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 становить 11 703,90 грн та складається з: 3 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7 803,90 грн - прострочена заборгованість за відсотками (а.с.17).
Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що розмір суми кредиту складає лише 3 900 грн. 00 коп., тоді як нарахованих відсотків 7 803,90 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.
Відповідно до п. 1.3 Договору строк, на який надається кредит складає 29 календарних днів (з 29.11.2021 по 27.12.2021); відповідно до п. 1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6 048,90 грн.
Відповідно до Таблиці обчислення вартості кредиту для споживача, що є складовою Кредитного договору, відсотки за користування кредитом за 29 днів становлять 2 148 грн. 90 коп., загальна вартість кредиту становить: 6 048,90 грн. (а.с.11).
Отже, за таких умов Договору про надання кредиту № 753601 від 29.11.2021, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 29 днів, починаючи з дня укладення Договору і за вказаний період розмір відсотків становить 2 148,90 грн.
Даним Договором про надання кредиту № 753601 від 29.11.2021 не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 29 днів, додаткових угод сторони з даного приводу не укладали.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками поза межами визначеного кредитним договором строку кредитування.
Що стосується договору факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Щодо вимог сторін про стягнення судових витрат суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09 липня 2025 року, Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 від 20 січня 2026 року (а.с.23-25, 29).
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 6 718 грн. 40 коп. (51,68%), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 51,68% (6048,90х100/11703,90), суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1375,93 грн. (2662,40х51,68/100).
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941, місто Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, інше, нежитлове приміщення 1008, поштовий індекс 01042) заборгованість за кредитним договором № 753601 від 29.11.2021 в розмірі 6 048 (шість тисяч сорок вісім) гривень 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941, місто Київ, вул. Саперне Поле, будинок 12, інше, нежитлове приміщення 1008, поштовий індекс 01042) 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) гривень 93 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 6 718 (шість тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 40 копійок понесених витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: О.А. Савченко