Справа №766/1919/26
н/п 1-кп/766/3303/26
про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
28.04.2026
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції, Миколаївський СІЗО),
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції, власні засоби зв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000718 від 31.05.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.2026 (справа №487/8657/25, н/п 1-кс/487/228/26) стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 березня 2026 року включно без визначення розміру застави.
30.01.2026 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Херсонського міського суду Херсонської області для подальшого розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2026 року у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання на 04.03.2026 року на 09 год. 30 хв.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого до 03.05.2026 року включно без визначення розміру застави.
28.04.2026 року у судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого, на строк 60 днів без визначення розміру застави, на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України).
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, а тому може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду, чим може перешкоджати подальшому розгляду кримінального провадження.
На думку прокурора про вказані наміри обвинуваченого свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, що передбачені законодавством, яке регламенту порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши військовий злочин, а саме вчинивши самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану та не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, не звертався до правоохоронних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Крім того обвинувачений, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, здійснювати вплив на інших військовослужбовців, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнанні свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового провадження з метою створення собі «алібі» щодо непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину.
Також на думку прокурора дії обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується, свідчать про наявність ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, ухилятися від проходження військової служби, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор вважає, що наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої ст. 177 КПК України
Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для обвинуваченого є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ІІ. Позиція сторони захисту
Захисник заперечував проти цього клопотання прокурора, стверджуючи, що клопотання необґрунтоване.
Обвинувачений заперечував проти клопотання, зазначивши, що бажає продовжувати військову службу.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
Суд в ухвалі від 04.03.2026 року виклав позицію щодо змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» і необхідності дотримання цього стандарту під час вирішення клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Суд звертає увагу, що аргументи прокурора щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не змінилися з моменту розгляду відповідного клопотання у судовому засіданні 04.03.2026 року.
За результатами цього розгляду Судом було ухвалено рішення про задоволення клопотання прокурора і продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Мотиви Суду стосовно продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого викладені у вищенаведеній ухвалі від 04.03.2026. Такі мотиви Суд вважає вичерпними, входячи із наведених аргументів сторін кримінального провадження.
Суд нагадує, що по суті запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення недобросовісної поведінки обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні військового злочину, вчиненого під час воєнного стану. На думку Суду суспільний інтерес в даному випадку полягає розгляді кримінального провадження в максимально стислі строки з метою демонстрації суспільству ефективності правоохоронної та судової системи влади. А тому Суд переконаний, що ізоляція обвинуваченого від суспільства буде сприяти зазначеній меті і унеможливить ухилення обвинуваченим від виконання процесуальних обов'язків.
В названому контексті Суд погоджується з прокурором, що залишаються не змінними - ризик переховування від суду, з огляду на тяжкість покарання, що може бути застосовано в разі визнання обвинуваченим винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, а також ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Суд дотримується раніш викладеного висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення (у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) є вагомою, хоча і не єдиною, підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не були переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов'язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.2026, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «26» червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
СуддяОСОБА_1