Справа № 581/169/26
Провадження № 2/581/198/26
30 квітня 2026 року сел. Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Самілик Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з прибудовами за набувальною давністю,
24 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати за ним право власності на житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1 .
Мотивує вимоги тим, що з 9 жовтня 2007 року він проживає у цьому будинку. До вказаного часу проживав разом з батьками у АДРЕСА_2 , де і зареєстрований по даний час. Вказує, що в житловий будинок по АДРЕСА_1 він переїхав жити разом з матір'ю, коли йому було 5 років. Зі слів матері та сусідів в цьому будинку з 1996 року ніхто не проживав, так як господарі будинку давно померли, а тому їм порадили мешканці села Веселе заселитися в даний будинок. По сімейних обставинах його мати рано залишила самого в даному будинку. Зазначає, що з моменту фактичного проживання в житловому будинку ним проводився поточний ремонт будинку, зокрема внутрішні роботи, а також ремонт покрівлі та даху будинку. У будинку він проживає постійно та безперервно а також оплачує рахунки ТОВ «Енера Суми» за спожиту електроенергію, яку використовує на обслуговування будинку. Окрім того, в 2026 році він виготовив технічний паспорт на дововолодіння. Визнання права власності на житловий будинок з прибудовами, де він проживає за давністю володіння є єдиним можливим способом захисту його законного майнового інтересу.
Позивач та його представник адвокат Пось С.Г. в судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Свідок ОСОБА_2 в суді надав покази про те, що колись близько 20 тому він на власному автомобілі перевозив позивача ОСОБА_1 із його матір'ю з с. Чирвине до АДРЕСА_1 , у якому ніхто не проживав. З того часу ОСОБА_3 проживає у цьому будинку, здійснює догляд за ним.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді надали покази про те, що ОСОБА_1 із свого 5-річного віку проживає в АДРЕСА_1 . Раніше там проживала жінка, що давно померла.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судом встановлені такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чирвине Липоводолинського району Сумської області (а.с. 5).
Згідно з витягом з реєстру Липоводолинської територіальної громади від 3 березня 2023 року № 2023/001905339 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14 січня 2003 року зареєстрований у АДРЕСА_2 , проте фактично проживає без реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про місце проживання особи без реєстрації місця проживання відділу «Центр надання адміністративних послуг» Липоводолинської селищної ради (а.с. 7, 10).
Відповідно до довідок, виданих Сухогруньським старостинським округом Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 26 лютого 2026 року житловий будинок у АДРЕСА_1 відповідно до запису № 13 у погосподарській книзі № 5 за 1996-2000 роки збудований у 1961 році та у вказаному будинку у зазначений період ніхто не проживав. За відсутності зареєстрованих осіб за вказаною адресою, в період 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015 років в погосподарській книзі особовий номер відсутній (а.с. 8-9).
Із довідки щодо реєстрації об'єкту нерухомого майна, виданої КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради від 16 березня 2026 року № 19131062 вбачається, що право власності на нерухоме майно у АДРЕСА_1 не реєструвалось (а.с. 11).
Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Енера Суми» від 18 березня 2026 року № 32/3 заборгованість по електроенергії у АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) у ОСОБА_1 відсутня (а.с. 12).
Згідно з виготовленим 16 березня 2026 року технічним паспортом, житловий будинок садибного типу у АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. «А-1» (до 1992 року побудови), загальною площею 51,4 кв. м, житловою площею 21,8 кв. м, прибудови літ. «а» ( до 1992 року побудови), сараю літ. «Б» (до 1992 року побудови), душу літ. «В» (до 1992 року побудови), вбиральні літ. «У» (до 1992 року побудови (а.с. 13-20).
До матеріалів справи також долучено фотокопії будинку та господарських споруд (а.с. 21-24).
При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України, статей 321, 328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності встановлює не лише права, але і зобов'язання власника.
Відповідно до частини 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 334 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, має бути враховано, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Відповідно до положень статтей 335, 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, слід враховувати наступне: право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 1 січня 2011 року; задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності; у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.
Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду було доведено, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів будинком у АДРЕСА_1 , і продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним нерухомим майном більше десяти років, тому є всі законні підстави для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 5, 10, 263-264, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок з прибудовами за набувальною давністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок з прибудовами у АДРЕСА_1 , а саме: літ. «А-1» - житловий будинок загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., літ. «а» - прибудова, літ. «Б» - сарай.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області (сел. Липова Долина Роменського району Сумської області, вул. Полтавська, 32, код ЄДРПОУ 04390972).
Суддя О. В. Кузьмінський