29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 910/10837/25
провадження № 12-13гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Банаська О. О.,
суддівБілоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А.,Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року
у складі колегії суддів Барсук М. А. (головуючої), Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О»
до
1) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,
2) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
про визнання недійсним договору
Вступ
1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для вирішення питання про відступ від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, за якими залишення безпідставного або штучного позову без розгляду на підставі положень пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України, який кореспондується із пунктом 3 частиною другою статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та пунктом 3 частиною другою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить здійснювати на стадії розгляду справи по суті, оскільки вважає, що суд може як повернути позовну заяву ще до відкриття провадження у справі, так і залишити позов без розгляду після відкриття на стадії підготовчого провадження, адже штучність чи безпідставність позову має бути настільки очевидною для суду, що немає потреби у дослідженні доказів, встановленні обставин справи тощо.
2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для прийняття справи до розгляду.
Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» (далі - ТОВ «Три О») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» (далі - АТ «Ощадбанк») та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») про визнання недійсним договору.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що консорціумний кредитний договір від 09 червня 2006 року № 129/31/1-1 суперечить приписам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рух справи в суді першої інстанції та короткий зміст процесуальних заяв відповідачів
5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 01 вересня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 22 вересня 2025 року.
6. 09 вересня 2025 року від АТ «Ощадбанк» надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, поданням завідомо необґрунтованого позову.
7. У поданій заяві АТ «Ощадбанк» зазначає про те, що пред'явлений ТОВ «Три О» позов є завідомо необґрунтованим та має очевидно штучний характер:
1) по-перше, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває процедура превентивної реструктуризації заборгованості ТОВ «Три О» за консорціумним кредитним договором перед AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк», яка була ініційована позивачем 03 березня 2025 року. В межах такої процедури, 28 липня 2025 року ТОВ «Три О» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про закриття процедури превентивної реструктуризації у справі № 910/2221/25 у зв'язку зі зверненням стягнення банками на іпотечне майно в позасудовому порядку, яке є єдиним джерелом доходу боржника. Після цього, 01 вересня 2025 року, ТОВ «Три О» подало до Господарського суду міста Києва заяву про залишення без розгляду заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації в цій справі. Наступного дня, 02 вересня 2025 року (через 4 дні після подання позову в цій справі) ТОВ «Три О» звернулось до суду із заявою про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації (ППР), прямо допустивши процесуальну суперечливу поведінку і зловживання процесуальними правами. Заява про крос-класове затвердження плану була подана ТОВ «Три О» із істотним порушенням процесуального законодавства, зокрема положень статей 3321, 3323 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КузПБ), тобто за недотриманням умов та підстав, за яких дозволяється її подання, а також без приєднання документів, які вимагаються процесуальним законом. Наведені вище дії ТОВ «Три О», на думку AT «Ощадбанк», мають на меті протиправне штучне продовження дії заходів захисту боржника у вигляді заборони ініціювання провадження у справі про банкрутство, які передбачені частиною третьою статті 3311 КУзПБ. У процедурі превентивної реструктуризації ТОВ «Три О» не тільки не стверджує про повне виконання грошового зобов'язання за консорціумним кредитним договором та його недійсність, а й прямо визнає його чинність, підтверджує намір виконання та просить суд змінити умови погашення заборгованості (реструктуризувати борг). Отже, позиція ТОВ «Три О», викладена у заяві, суперечить твердженням і підставам, наведеним позивачем у позові в цій справі, що прямо підтверджує його очевидно штучний характер, а також штучність спору, за вирішенням якого ТОВ «Три О» звернулось до суду;
2) по-друге, за змістом позову основною підставою для визнання консорціумного кредитного договору недійсним є те, що AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк» звернули стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку шляхом набуття на нього права власності, а відтак нібито всі подальші вимоги є недійсними. Також про недійсність нібито свідчить одностороння відмова банків від Плану фінансової реструктуризації від 26 серпня 2020 року. Водночас, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином, звернення стягнення на іпотечне майно в жодному разі не можуть впливати на дійсність консорціумного кредитного договору, оскільки не стосуються його укладення та не збігаються з моментом вчинення такого правочину. Наведена необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Три О» в цій справі є очевидною та такою, що не потребує з'ясування обставин справи, що також підтверджує зловживання позивачем своїми процесуальними правами в цій справі;
3) по-третє, 26 серпня 2025 року (за 3 дні до подання позову в цій справі) ТОВ «Три О» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання зобов'язань позивача за консорціумним кредитним договором (справа № 910/10679/25) припиненими. В межах такого позову ТОВ «Три О» із посиланням на тотожні обставини щодо звернення стягнення банками на іпотечне майно стверджує про нібито припинення всіх своїх зобов'язань за консорціумним кредитним договором. При цьому, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Тобто задоволення вимог у справі № 910/10837/25 призведе до фактично протилежних правових наслідків, аніж задоволення позову в цій справі, а правова позиція позивача за цими двома позовними заявами кардинально відрізняється.
Отже, сам факт подання ТОВ «Три О» протягом 6 календарних днів декількох процесуальних документів, а саме: позову про недійсність консорціумного кредитного договору із твердженнями щодо його невідповідності вимогам законодавства; позову про визнання зобов'язання припиненим за консорціумним кредитним договором із твердженнями про його належне виконання з боку ТОВ «Три О»; заяви про крос-класове затвердження плану реструктуризації із твердженнями про визнання наявності заборгованості за консорціумним кредитним договором та підстав для її реструктуризації з метою надання можливості ТОВ «Три О» погасити її в повному обсязі, прямо підтверджує штучний характер заявлених вимог та очевидну завідому необґрунтованість таких процесуальних документів.
8. Також 10 вересня 2025 року від AT «Укрексімбанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив у зв'язку з його необґрунтованістю та заявив про закриття провадження, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки вважає, що наведене позивачем обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним кредитного договору фактично є свідченням визнання позивачем наявності зобов'язань перед відповідачами, а дії позивача з подання до суду заяви про кросс-класове затвердження плану у процедурі превентивної реструктуризації підтверджують припинення існування спору щодо дійсності кредитного договору. Поведінка позивача під час процедури превентивної реструктуризації свідчить про визнання в повній мірі кредиторських вимог відповідачів, які залишилися після звернення стягнення на іпотеку у позасудовий спосіб. Зазначене, на думку заявника, свідчить про відсутність спору у цій справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22 вересня 2025 року у справі № 910/10837/25 позов залишив без розгляду.
10. Суд першої інстанції зазначив, що подання численних процесуальних заяв в різних справах, що за своїм змістом суперечать одна одній, є свідченням штучності позову у цій справі та явного зловживання позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності та правової визначеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28 жовтня 2025 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2025 року скасував, справу № 910/10837/25 направив для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- положення ГПК України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе;
- висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 910/10680/21, від 23 липня 2024 у справі №910/15178/23;
- подання позивачем позову у межах цієї справи та в інших справах, подання різного роду клопотань є реалізацією останнім передбаченого статтею 4 ГПК України права на звернення до господарського суду із вибором правової стратегії позивача;
- саме по собі звернення з такими позовами / клопотаннями не заборонено законодавством, а тому, за недоведеності обставин, зазначених у частині другій статті 43 ГПК України, не свідчить про процесуальне зловживання своїми правами позивачем. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 916/3416/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/4650/21, від 14 червня 2022 року у справі № 910/10680/21;
- наведені судом першої інстанції обставини щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 916/3416/19;
- оскільки позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, вказав позовні вимоги до відповідачів та обґрунтував підстави позову, і враховуючи, що судом першої інстанції не було встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, а тому висновки суду першої інстанції щодо зловживання позивачем процесуальними правами є помилковими. Вказане вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 910/8058/24;
- доводи відповідачів стосовно начебто необґрунтованості заявленого позову фактично ґрунтуються на заперечені останніми заявлених позовних вимог, що не може саме по собі бути ознакою штучного позову. Більше того, необґрунтованість заявленого позову є підставою саме для відмови у задоволенні позову, а не для залишення його без розгляду. Схожі правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12 травня 2025 року у справі № 910/4384/24;
- суд першої інстанції дійшов до висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами на підставі пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України на стадії підготовчого провадження. Водночас, суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності. Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 910/4650/21, від 14 червня 2022 року у справі № 910/10680/21, від 23 липня 2024 року у справі № 910/15178/23.
Подання касаційної скарги
Вимоги касаційної скарги
13. АТ «Ощадбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2025 року.
Підстави касаційного оскарження
14. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 13, 43 ГПК України щодо недопустимості зловживання процесуальними правами та правових наслідків таких дій.
15. Скаржник зазначає, що: 1) позивач вчиняє дії на шкоду інтересам відповідачів, які не відповідають завданню господарського судочинства; 2) позов має завідомо штучний характер; 3) намір позивача при поданні позову зводиться до спроб протиправного перешкоджання ініціювання провадження у справі про банкрутство; 4) подання цього позову не відповідає завданню господарського судочинства; 5) суд має можливість встановити завідомо безпідставний характер позову на стадії підготовчого провадження; 6) зазначення позивачем підстав та предмета позову не підтверджує невчинення ним дій щодо зловживання правами.
Рух касаційної скарги
16. Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк», розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 17 грудня 2025 року.
17. Верховний Суд ухвалою 28 січня 2026 року передав справу № 910/10837/25 за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
18. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 06 березня 2026 року повернув справу № 910/10837/25 за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
19. 27 березня 2026 року від АТ «Ощадбанк» надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
20. 01 квітня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання АТ «Державний ощадний банк України» та передав справу № 910/10837/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України, який кореспондується із пунктом 3 частиною другою статті 44 ЦПК України та пунктом 3 частиною другою статті 45 КАС України.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
21. Обґрунтовуючи необхідністьпередачі справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що перед Верховним Судом постало питання щодо обґрунтованості постанови апеляційного суду, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, постановлену на стадії підготовчого провадження (у підготовчому засіданні), у зв'язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (поданням позовів та численних процесуальних заяв в різних справах, що за своїм змістом суперечать одна одній).
22. Скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд послався на висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 910/4650/21, від 14 червня 2022 року у справі № 910/10680/21 та від 23 липня 2024 року у справі № 910/15178/23про те що суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності й змагальності.
23. Під час касаційного перегляду цієї справи, колегія суддів з'ясувала, що подібний висновок (щодо застосування аналогічних положень ЦПК України та КАС України) мітиться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 932/9466/21 про те, що «зазначаючи на стадії відкриття провадження у справі про те, що позов є завідомо безпідставним, суди не досліджували жодних обставин справи, не перевіряли подані докази. Повертаючи позовну заяву на підставі положень статті 44 ЦПК України, без вирішення питання про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, фактично самоусунувся від розгляду позовної заяви. Отже, висновки суду про завідомо безпідставність позову чи його штучність не повинні ґрунтуватися на припущеннях суду», подібний якому міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 826/14653/17: «суд вважає, що висновки апеляційного суду щодо штучного характеру цього спору є передчасними, оскільки такі висновки потребують встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що може бути здійснено лише на стадії розгляду справи по суті, а не у підготовчому засіданні. З'ясування питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, належить здійснювати на стадії розгляду справи по суті».
24. Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від вказаного висновку, який, за її твердженням не відповідає як змісту самої норми, так і завданням та основним засадам господарського (цивільного, адміністративного) судочинства.
25. Так, проаналізувавши положення статті 43 ГПК України, які кореспондуються з положеннями статті 44 ЦПК України та статті 45 КАС України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що процесуальним законом допускається не лише залишення позову без розгляду, але і його повернення у випадку зловживання процесуальними правами, зокрема при поданні завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
26. При цьому, як стверджує колегія суддів, із самої суті такої процесуальної дії як повернення позову випливає, що вона вчиняється ще до відкриття провадження у справі, тобто на стадії більш ранній, аніж підготовче провадження.
27. Колегія суддів вважає, що положення відповідної норми спрямовані на те, щоб виключити завантаження судів позовами, які апріорі, за жодних обставин, не мають шансів на задоволення.
28. Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду зазначає, що висновок про те, що залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження не допускається через те, що на цій стадії начебто не можливо достеменно встановити усі обставини, що можуть свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, суперечить самому змісту статті 43 ГПК України (статті 44 ЦПК України та статті 45 КАС України), а саме положенням пункту 3 частини другої у взаємозв'язку із частиною третьою цієї статті.
29. Водночас, колегія суддів акцентує увагу, що безпідставність позову (як форму зловживання) не потрібно плутати з не зазначенням стороною підстав позову. Такі позови можуть містити розлогу аргументацію, сторона може надати значну кількість доказів.
30. Аналізуючи принцип добросовісності, як один із основоположнихзасад цивільного законодавства, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, зокрема, що дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
31. Колегія суддів посилається на висновки Верховного Суду щодо необхідності розмежування конструкцій «зловживання процесуальними правами» та «зловживання матеріальними (цивільними) правами», які відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (від 03 червня 2020 рокуу справі № 318/89/18).
32. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також звертається до положень статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини [рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Mirolubovs and others v. Latvia» (заява №798/05), ухвала у справі «Zambrano v. France» (заява №41994/21)], які передбачають, що суд може відхилити заяву як неприйнятну, якщо вона є явно необґрунтованою або якщо заявник зловживає правом на звернення, яка стали відповіддю на спроби подання великої кількості формальних чи ідентичних заяв без наміру досягти реального захисту.
33. Колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо для суду є очевидним те, що поданий позов спрямований не на реальний захист цивільного права та/або інтересу, а з іншою недобросовісною метою, суд не зобов'язаний переходити до стадії розгляду справ по суті для дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, неефективно витрачаючи при цьому відповідні ресурси, зокрема часові, оскільки це призведе до додаткового завантаження судової системи та, відповідно, до порушення завдань та принципів судочинства щонайменше по відношенню до тих добросовісних осіб, які очікують на судовий захист у інших справах.
34. Відтак, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що суд може як повернути позовну заяву ще до відкриття провадження у справі, так і залишити позов без розгляду після відкриття на стадії підготовчого провадження, що безпосередньо випливає зі змісту зазначених вище положень, а також відповідає завданням та основним засадам господарського (цивільного, адміністративного) судочинства. При цьому, штучність чи безпідставність позову має бути настільки очевидною для суду, що немає потреби у дослідженні доказів, встановленні обставин справи тощо.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
35. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
36. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 910/10837/25, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
37. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
38 Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов'язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 233 - 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду справу № 910/10837/25 (провадження № 12-13гс26) за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року.
2. Призначити справу № 910/10837/25 (провадження № 12-13гс26) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 20 травня 2026 року о 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачО. О. Банасько
Судді:О. В. БілоконьН. М. Мартинюк
О. Л. БулейкоК. М. Пільков
І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний
Л. Ю. КишакевичН. С. Стефанів
В. В. КорольТ. Г. Стрелець
С. І. КравченкоО. В. Ступак
О. В. КривендаІ. В. Ткач
М. В. МазурВ. Ю. Уркевич