Ухвала від 30.04.2026 по справі 991/476/19

УХВАЛА

30 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 991/476/19

провадження № 51 - 949 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року,

встановив:

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 порушує питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п.п. 4, 5 ч. 2, ч. 6 зазначеної статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Разом з цим слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Водночас захисник не наводить підстав для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а також не зазначає, яких порушень норм процесуального закону припустився апеляційний суд в частині дотримання приписів ст. 404 КПК, з огляду на те, що відмова у задоволенні клопотання не може беззаперечно вважатися порушенням норм процесуального закону за відсутності належного обґрунтування.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.

Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що у вступній та мотивувальній частинах захисник оскаржує вирок Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 , а в прохальній частині скарги просить їх скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, що не узгоджується зі ст. 436 КПК з огляду на те, яке рішення має право ухвалити суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Згідно положень ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.

Зазначену вимогу захисником не виконано. До касаційної скарги додано лише три її примірники з додатками. В той же час, зі змісту долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що наданої кількості примірників недостатньо для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження ( прокурор, 2 засуджених, 8 захисників, 4 представники потерпілих ).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 , залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3